Ухвала суду № 53015829, 20.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м. Київ К/800/30219/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року

по справі № 815/6019/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інвестбанк»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Інвестбанк» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2014 року №00000162202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 30001935,00 грн., з яких за основним платежем - 24640387,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5361548,00 грн. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток у сумі 29989840,00 грн., з яких за основним платежем - 24630711,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5359129,00 грн., №00000172202, яким збільшено суму грошового зобовязання з податком на додану вартість у розмірі 27703,00 грн., з яких за основним платежем - 22162,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5541,00 грн., №0000672207, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 605159,14 грн., з яких за основним платежем - 358859,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 246299,21 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача у період з 04.08.2014 року по 15.09.2014 року проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2013 року.

На підставі висновків перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняті спірні податкові повідомлення-рішення за порушення позивачем абз. а пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп.138.5.2 п. 138.5 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп.159.2.1 п. 159.2 ст. 159, п.160.1, п.160.2 ст.160, абз. б п. 185.1 ст. 185, абз. д п. 186.3 ст.186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 202.1 ст. 202, п. 208.5 ст. 208 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом під час перевірки встановлено, що позивачем (Банком) занижено обсяг продажу на вартість отриманих послуг від платіжних систем Eurupay/MasterCard і Maestro (EC/MC/Maestro) у розмірі 158110,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 31622,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з наступними висновками судів попередніх інстанцій.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору доручення від 19.04.2002 року №01/А/1 (зі змінами та доповненнями) укладеного між АБ «Укргазбанк» (Повірений) та АКБ «Інвестбанк» (Довіритель) визначено порядок та умови співробітництва між Повіреним та Довірителем, які направлені на вступ Довірителя до міжнародних платіжних систем Eurupay International, Бельгія. Також, договір визначає порядок врегулювання взаємовідносин сторін договору при здійснені розрахунків по операціях з використанням платіжних карток Eurupay/MasterCard і Maestro (EC/MC/Maestro).

Сплата за отримані послуги від МПС MasterCard здійснена ПАТ КБ «Інвестбанк» на підставі наданих Invoice, та виписок списання коштів з КОР рахунку Банку.

Згідно з абз. а пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до абз б п. 185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з вимогами абз. д п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

До таких послуг належать телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно п. 202.1 ст. 202 вказаного Кодексу звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Відповідно до п. 208.5 ст. 208 цього Кодексу отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил цього розділу щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

В ході перевірки встановлено, що ПАТ «КБ «Інвестбанк» послуги платіжних систем, а саме - послуги від МПС MasterCard, отримував через АБ «Укргазбанк».

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжна система - платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів.

Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Внутрішньодержавна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України.

Міжнародна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства. Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Перелік типових операцій з розрахунково-касового обслуговування, які відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.11.2011 pоку № 400, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.12.2011 року за №1410/20148.

До вказаного Переліку (пункт 6) включено операції зі спеціальними платіжними засобами, зокрема, послуги платіжних систем під час здійснення розрахунково-касових операцій з використанням спеціальних платіжних засобів.

Починаючи з 03.01.2013 року діє нова редакція підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України, згідно якої не є об'єктом оподаткування надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов'язаних з переказом коштів, з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства. Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З урахуванням зазначеного, сплата за отримані послуги від МПС MasterCard здійснена Банком на підставі наданих Invoice, та виписок списання коштів з кореспондентському рахунку Банку, який відкрито в АБ «Укргазбанк», за проведення переказів коштів у межах цієї платіжної системи.

Дані послуги належать до послуг розрахунково-касових операцій з використанням спеціальних платіжних засобів (пластикових карток). Вартість послуг (сума комісії) розраховуються щокварталу залежно від обсягів опроцесованих емітентських та еквайрингових операцій, тобто, залежить від загального обороту коштів за картковими рахунками клієнтів Банку з використанням спеціальних платіжних засобів, так і третіх осіб через платіжні термінали (банкомати) Банку.

Відтак, операції з надання послуг під час здійснення розрахунково-касових операцій, які надавались Банку міжнародною платіжною системою (MasterCard) з використання спеціальних платіжних засобів, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 31622,00 грн., у звязку із заниженням обсягу продажу на вартість отриманих послуг від платіжних систем Eurupay/MasterCard і Maestro (EC/MC/Maestro).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції стосовно неправомірності збільшення позивачу суми грошового зобовязання за податком на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 605159,14 грн. з наступних підстав.

19.09.2011 року між ПАТ «КБ «Інвестбанк» (Боржник) та компанією - нерезидентом «PIEDMONT INTERNATIONAL TRADE LLC» (Інвестор) укладено договір № 01-11, за яким Інвестор вносить, а Боржник приймає грошові кошти у вигляді депозиту на умовах субординованого боргу у сумі 3390000,00 доларів США на строк до 18.09.2018 року зі сплатою процентів за користування залученими коштами у розмірі 8,83% річних.

На виконання умов вказаного договору 20.09.2014 року на рахунок позивача інвестором було перераховано грошові кошти у сумі 3390000,00 доларів США.

За період з 2011 року по 2013 рік було здійснено нарахування та перерахування відсотків на користь нерезидента - компанії «PIEDMONT INTERNATIONAL TRADE LLC» у загальній сумі 674943,40 доларів США.

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що податок на доходи нерезидента не нараховувався та не сплачувався, в результаті чого Банком порушено п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України в частині ненарахування та несплати податку на доход нерезидента, оскільки при здійсненні перевірки Банком не надано належним чином оформлений відповідно до законодавства сертифікат про підтвердження податкового резидентства США компанії «PIEDMONT INTERNATIONAL TRADE LLC» на 2013 податковий рік.

Разом з тим, відповідно до п. 103.8. ст.103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема, щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Згідно п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковують в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, утому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

У пп. 14.1.206 п.14.1 cт.14 Податкового кодексу України вказано, що проценти - дохід, який сплачується (нараховується), позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Відповідно до п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 статті 160 Податкового кодексу України, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 статті 160 Податкового кодексу України, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

У пункті 1 статті 11 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно доходів та майна (дата підписання - 04.03.1994 року, дата ратифікації - 26.05.1995 року, дата набуття чинності - 05.06.2000 року) зазначено, що проценти, які одержуються та фактично належать резиденту Договірної держави, можуть оподатковуватися тільки в цій Державі.

Згідно п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

При цьому, у відповідності до п. 103.8 ст. 103 вказаного Кодексу особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема, щодо звільнення (зменшення) від оподаткування у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Аналіз вказаної норми Податкового кодексу України свідчить про те, що Банк мав право не оподатковувати (з метою уникнення подвійного оподаткування) у 2013 році проценти, які сплачувались компанії «PIEDMONT INTERNATIONAL TRADE LLC» за Договором №01-11 про залучення коштів у вигляді депозиту на умовах субординованого боргу від 19.09.2011 року.

Колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій про те, що відсутність у Банку спірної довідки на час проведення перевірки не свідчить про порушення норм Податкового кодексу України, а отримання Банком вказаної довідки до кінця 2014 року є правомірним з точки зору уникнення подвійного оподаткування процентів 2013 року та відповідає дійсним встановленим фактичним обставинам справи.

Крім того, згідно пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Стосовно твердження відповідача про завищення позивачем витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів, у вигляді нарахованих (сплачених) комісійних (брокерських) та інших подібних видів винагород та у вигляді сум сформованого страхового резерву та ін., колегія суддів погоджується з наступними висновками судів попередніх інстанцій.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом на адресу позивача надіслано письмові запити № 2 від 07.08.2014 року, № 4 від 11.08.2014 року, № 8 від 09.09.2014 року.

Згідно матеріалів справи, ПАТ «КБ «Інвестбанк» надало відповіді від 08.08.2014 року, від 11.08.2014 року та від 10.09.2014 року з посиланням на те, що всі запитувані документи містять банківську таємницю, а саме: найменування клієнтів, відомості про операції, тощо, у звязку із чим податковим органом складено акт № 4611/15-53-22-02/20935649 від 11.09.2014 року «Про ненадання документів», яким було засвідчено факт ненадання до перевірки оригіналів первинних документів, що підтверджують своєчасність та повноту відображення у складі витрат витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.04.2010 року по 31.12.2013 року.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

До складу валових витрат, за приписами пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР) відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Надання кредитів є однією з послуг банківських установ, а процентна ставка по них - ціною за такі послуги. Кредитні відносини регламентуються на підставі кредитних договорів, які укладаються між кредитором та позичальником лише у письмовій формі та визначають взаємні зобовязання і відповідальність сторін.

У відповідності до пп. 2.1.1 п. 2.1 п. 2 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 року № 566, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 лютого 1999 року за № 56/3349, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечено отримання інформації на паперовому носії.

Так, в матеріалах справи містяться регістри бухгалтерського обліку (виписки аналітичних рахунків, оборотно-сальдові відомості, баланси), які в повній мірі відображають фінансово-господарську діяльність платника податків (Банку) у перевіряємому періоді, зокрема: на запиті №1 від 05.08.2014 року посадовою особою податкового органу було зроблено відмітку про підтвердження надання значної частини первинних документів, надання яких не суперечило чинному законодавству, та регістрів бухгалтерського обліку; на запит № 2 від 07.08.14 року та № 4 від 11.08.2014 року були надані вказані в запиті документи у вигляді фотокопій із скритими реквізитами, що можуть ідентифікувати клієнтів Банку або висвітлити їх діяльність (з міркувань збереження банківської таємниці), про що також зазначено посадовими особами податкового органу на самому запиті.

Матеріали справи свідчать також про те, що позивачем надані пояснення (відповідь від 08.08.2014 року за вих.№1091/1 на запит № 3 від 08.08.2014 року; відповідь від 11.08.2014 року за вих.№1097 на запит № 4 від 11.08.2014 року; відповідь від 10.09.2014 року за вих.№1268/4 на запит № 8 від 09.09.2014 року) щодо необхідності збереження банківської таємниці, якими було повідомлено податковому органу про готовність Банку забезпечити надання відомостей про зазначені договори без зазначення найменування та коду юридичної особи - клієнта або контрагента (прізвища, ім'я, по батькові, ідентифікаційного номеру фізичної особи) - у вигляді довідок про вказані договори (оскільки такий порядок надання інформації повністю відповідає пп.20.1.5 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України).

Більш того, позивачем надані первинні документи на підтвердження правомірності формування задекларованих показників доходів та витрат, а саме: виписки за балансовими рахунками бухгалтерського обліку Плану рахунків (резерви під кредити, відрахування в резерви, процентні витрати); протоколи засідань Кредитного комітету стосовно формування страхових резервів; оригінали форми 604 (місячна) «Звіт про формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями» консолідовану (зведену) та у розрізі кредитних договорів позичальників із зазначенням інформації у відповідності до форми № 604 (місячна) та ін., які не містять банківської таємниці та давали змогу перевірити показники податкової звітності.

Отже, наведене свідчить про надання позивачем копій необхідних договорів/документів без зазначення найменування та коду ЄДРПОУ юридичних осіб - клієнтів або контрагентів, іншої інформації, що становить банківську таємницю, у звязку з необхідністю її збереження відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.

Згідно п. 2.1.2 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 року № 566, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку; регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, книг, журналів, машинограм тощо; детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках.

Вказані норми свідчать про достатність інших бухгалтерських та первинних документів для здійснення перевірки, навіть за відсутності договорів, які відповідачем запитувались у ході проведення перевірки.

Зазначене також підтверджується п. 5.1 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, згідно якого інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі; запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Крім того, вірними є висновки судів стосовно того, що перевірка для підтвердження розрахунку страхового резерву, який формується та списується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України, не входить до компетенції фахівців Державної податкової служби, а належить Національному банку України (згідно ст.71 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Таким чином, суди попередніх інстанцій, дослідивши фактичні обставини справи, дійшли вірного висновку про те, що неподання Банком окремих документів за запитом податкового органу не може бути підставою для повного невизнання валових витрат за перевіряємий період.

Згідно з пунктом 85.1 статті 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Положення пп. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначають, що контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб'єктів господарювання.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 1076 Цивільного кодексу України відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Єдине виключення з загального порядку надання органам державної податкової служби інформації, що містить банківську таємницю, передбачено у ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (надання інформації про відкриття (закриття) рахунків платників податків відповідно до статті 69 Податкового кодексу України).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що ст. 85 Податкового кодексу України має застосовуватись з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до ст. 224 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2015 року по справі № 815/6019/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБухтіярова І.О. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 23.10.2015 р.