Ухвала суду № 53015694, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/24991/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державного підприємства «Регіональні енергетичні мережі»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року

у справі № 810/86/15

за позовом Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

до Державного підприємства «Регіональні енергетичні мережі»

про стягнення коштів з рахунків у банках платника

ВСТАНОВИВ:

Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - позивач, ОДПІ) звернулась з позовом до Державного підприємства «Регіональні енергетичні мережі» (далі по тексту - відповідач, ДП «Регіональні енергетичні мережі») про стягнення коштів з рахунків у банках платника.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року апеляційну скаргу ДП «Регіональні енергетичні мережі» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими доводи податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі, якщо після надіслання(вручення) податкової вимоги сума податкового зобов'язання змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.02.2012 року № 217 ОДПІ виставлено податкову вимогу на суму 68 311 336,06 грн., яка була отримана ДП «Регіональні електричні мережі» 23.02.2012 року, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Крім того, 29.02.2012 року податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Також, відповідачем 20.11.2014 року подано до ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, в якій вказано суму податкових зобов'язань в розмірі 70 201 261,00 грн. та суму податкового кредиту - 66 401 484,00 грн., позитивне значення визначено в сумі 3 799 777,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що самостійно визначені ДП «Регіональні електричні мережі» податкові зобов'язання в розмірі 3 799 777,00 грн. є узгодженими та не сплачені відповідачем.

Відтак, враховуючи наявність в матеріалах справи доказів вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу відповідно до норм ПК України, а саме - направлення податкової вимоги від 20.02.2012 року № 217, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з ДП «Регіональні електричні мережі» суми податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Регіональні енергетичні мережі» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства «Регіональні енергетичні мережі» на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд касаційної скарги у розмірі 3 410,40 грн.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун