Ухвала суду № 53015690, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/5059/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Гунько О.В.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 року

у справі № 2а-1670/9480/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат») звернулось з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 року № 0001102301/220 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2014 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за липень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося в червні 2011 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2011 року № 7268/23-110/00191282.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року в сумі 8 029 524,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 року № 0001102301/220, яким ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 8 029 524,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 4 014 762,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки ОДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200).

Згідно із пунктом 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОДПІ було проведено позапланову виїзна перевірка ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у травні 2011 року, за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0001012302/192.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 року у справі № 2а-1670/8053/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011 року № 0001012302/192.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 2 статті 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун