Ухвала суду № 53015553, 28.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Київ К/800/26135/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року

у справі № 814/5066/13-а

за позовом приватного акціонерного товариства «Засільське ХПП» (далі - позивач, ПрАТ «Засільське ХПП»)

до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, Жовтнева ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ «Засільське ХПП» звернулось у грудні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Жовтневої ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2013 року № 0000062301 та № 0000022301.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області його правонаступником Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.07.2012 року по 30.07.2012 року та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року, результати якої оформлено актом від 19.12.2012 року № 933/22-0095006, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України (ЦК України), в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлення ними по правочинах, здійснених товариством з зазначеними в акті перевірки постачальниками; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 15 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість за липень 2012 року на суму 225 870,00 гривень; п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток за 9 місяців 2012 року на загальну суму 237 164,00 гривні.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.01.2013 року: № 0000062301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 237 164,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 118 582,00 гривні; № 0000022301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 225 870,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 112 935,00 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті, дійшли висновку про задоволення позовних вимог, з чим також погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

За змістом п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, судами вірно зазначено, що податковий кредит та валові витрати може бути збільшено виключно у разі реального здійснення господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у власності позивача перебуває нежитловий об'єкт нерухомості, а у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Дейверс Інвест» за договором щодо виконання ремонтних робіт на вищенаведеному об'єкті нерухомості.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за вказаним правочином позивачем долучено до матеріалів справи копії договору, акту приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року, довідки про вартість виконаних робіт за липень 2012 року, податкової накладної та платіжного доручення.

При цьому, матеріали справи свідчать, що на час виконання вищенаведених послуг, ТОВ «Дейверс Інвест» мало ліцензію Державного архітектурно-будівельної інспекції України на право здійснення господарської діяльності пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури від 25.08.2011 року № 591344.

Так, при дослідженні зазначених документів судами попередніх інстанцій встановлено, що такі містять всі необхідні реквізити, відображають зміст та обсяги даних операцій, тобто є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а тому у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов зазначеного правочину, який не визнавався недійсними в судовому порядку, та реальне здійснення спірних господарських операцій за таким.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкової накладної, отриманої в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

При цьому, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкового органу щодо невідповідності реквізитів зазначеної податкової накладної та її не реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки остання містить зазначення вірних ініціалів директора та податкового номеру підприємства, що також підтверджується відомостями про зазначену податкову накладну з правильними реквізитами у податковій звітності за відповідний період та реєстрі виданих та отриманих податкових накладних позивача. Окрім того, у матеріалах справи наявна квитанція, якою підтверджується факт реєстрації зазначеної податкової накладної ТОВ «Дейверс Інвест» в Єдиному реєстрі податкових накладних, а витяг з Єдиного реєстру податкових накладних свідчить про реєстрацію такої належним чином.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на акт іншої податкової інспекції про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, визнання його банкрутом та неподання останнім звітності після виконання спірної господарської операції, які слугували однією з підстав для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з тим, що порушення контрагентом податкового законодавства не може впливати на правомірність формування ПрАТ «Засільське ХПП» податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Також, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладеного позивачем договору, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочинів, податковий орган виходить за межі своєї компетенції.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області - відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року у справі № 814/5066/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько