Ухвала суду № 53015292, 19.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року м. Київ К/800/18784/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

касаційною скаргою Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 року

у справі № 806/4966/14

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ»

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 20.10.2014 року № 0007461501.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «ЖЛ» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень, травень 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок платника у банку за червень, липень 2014 року, відповідачем складено акт від 02.10.2014 року № 6071/06-25-15-01/37546647, яким встановлено порушення: - п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду в декларації з ПДВ (р. 22) за червень 2014 року на суму 477 462, 00 грн., за липень 2014 року на суму 1 454 235, 00 грн.; - п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ за червень 2014 року в розмірі 1 454 235, 00 грн., за липень 2014 року в розмірі 477 462, 00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 року № 0007461501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень-липень 2014 року у розмірі 1 931 697, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 965 849, 00 грн..

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту позивачем за господарськими операціями з отримання будівельних робіт від ТОВ «Грандзембуд».

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, оскільки під час судового розгляду не доведено факту допущення порушень позивачем.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну території України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

В силі п. 201.10 п. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТДВ «ЖЛ» (Замовник) та ТОВ «Грандзембуд» (Підрядник) укладено договір підряду з капітального будівництва з відповідними додатковими угодами, за умовами яких Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов виконання організації будівельних робіт прибудови до цеху №3 Замовника, який знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 67.

Виконання даних господарських операцій підтверджується планом виділення капітальних вкладень для виконання робіт по прибудові до головного виробничого корпусу підприємства, графіком будівельних робіт по об'єкту, графіком робіт з реконструкції будівель та споруд необхідних для покращення технічного стану підприємства на період 2013-2014 роки, ліцензію на здійснення господарської діяльності у будівництві, що пов'язана із створенням об'єктів архітектури, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними.

Доводи податкового органу з приводу неможливості формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, визначених в податковій накладній від 30.06.2014 року №1, з підстав невнесення її до ЄРПН, спростовуються наявною у матеріалах справи заявою за формою 8 Додатку до податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року, яка подана позивачем разом із відповідною податковою накладною.

З приводу відсутності трудових ресурсів у контрагента позивача для виконання спірних господарських операцій судами встановлено, що ТОВ «Грандзембуд» у відповідності до умов договору підряду повідомлено ТДВ «ЖЛ» про залучення для виконання робіт ТОВ «Ренесанс Капітал Інвест» та ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест», що підтверджується повідомленнями про це позивача та не заборонено законодавством.

Крім того, позивачем було укладено договори з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 про надання послуг з ведення технічного нагляду по об'єкту: «Реконструкція виробничих приміщень підприємства ТДВ «ЖЛ» по вул. Щорса, 67, в м. Житомирі», який за запитом податкового органу листом від 24.06.2014 року повідомив відповідача про те, що для виконання будівництва ТОВ «Грандзембуд» залучались субпідрядні організації, а також те, що обсяг та вартість виконаних будівельних робіт відповідає формам КБ- 2, КБ-3.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Посилання податкового органу на інформацію, що міститься в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, як на підставу визнання правочину недійсним, є необґрунтованим та не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарської операції, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 року у справі № 806/4966/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук