Ухвала суду № 53015274, 15.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/1438/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Бовкун В.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 15.10.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013

у справі № 806/4421/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства „Біо мед скло"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Житомирській області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Біо мед скло" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (правонаступник - Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000161504 від 06.06.2013.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, лютий, березень 2013 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок за лютий, березень 2013 року та складено акт № 2550/15-4/04763746 від 21.05.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000161504 від 06.06.2013, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 577019 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 288510 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 200.1, п. 200.4а ст. 200 Податкового кодексу України, завищено заявлену до відшкодування податку на додану вартість за лютий 2013 року на 480881 грн., за березень 2013 року на 96138 грн., оскільки в розрахунок бюджетного відшкодування за лютий 2013 року включено суми податку на додану вартість по передплатам, та сплату митним органам за січень 2013 року без врахування розрахованого коефіцієнту згідно (Д 7) Декларації по податку на додану вартість, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у лютому 2013 року на 480881 грн. та в розрахунок бюджетного відшкодування за березень 2013 року включено без врахування розрахункового коефіцієнту згідно (Д 7) Декларації по податку на додану вартість, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у березні 2013 року на 96138 грн.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пп. ?а? п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у січні-березні 2013 року підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписками по рахунку № 26002060520924, виписаними позивачу його контрагентами.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Пунктом 199.5 ст. 199 ПК України передбачено, що частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними, (ввезеними) товарами/послугами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податку, які відносяться до податкового кредиту за операціями, зазначеними в пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу.

Згідно з п. 199.4 ст. 199 ПК України, платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дата зняття з обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в додатку 7 до Декларації по податку на додану вартість за грудень 2012 року позивачем було визначено частку використання товарів, які підлягають оподаткуванню в розмірі 55, 32 %.

Таким чином, встановлено, що позивачем вівся окремий облік придбаних товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також тих, що не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування, відповідно, позивачем правомірно відображено податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Посилання на ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції в разі спростування таких доводів первинними документами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 у справі № 806/4421/13-а залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 у справі № 806/4421/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко