Рішення № 5301356, 09.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/33709.07.09 За позовомГоловного управління юстиції в Одеській області в особі Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Мультисервіс»

Простягнення заборгованості

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін: не зявилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду міста Києва знаходяться позовні вимоги Головного управління юстиції в Одеській області в особі Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультисервіс»про стягнення основного боргу та пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобовязань, взятих на себе за укладеним між сторонами договором, в частині перерахування на розрахунковий рахунок Позивача грошових коштів від реалізації арештованого майна.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважні представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультисервіс»у судове засідання не зявились, про причини неявки представників суд належним чином не повідомили, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

В судове засідання, призначене на 09.07.2009, представник Позивача не зявився, однак докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі. Інформації щодо відмови Позивача від позову або ж відомостей про повну оплату суми, заявленої до стягнення, Відповідачем, суду станом на час прийняття рішення у справі не повідомлено.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.07.2008 між Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі Відділ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультисервіс»(далі - Спеціалізована організація) укладено Договір № 8151055 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (далі Договір).

Предметом вказаного Договору є здійснення Сторонами дій, повязаних з виконанням умов Генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанню рішень № 2 від 11.04.2008 (Генеральних договір) з надання послуг по реалізації арештованого нерухомого майна шляхом його продажу на прилюдних торгах, на яке звернено стягнення державним виконавцем при примусовому виконанню рішень суддів та інших органів (посадових осіб) (п. 1.1 Договору). За цим Договором Відділ передає Спеціалізованій організації для реалізації арештоване державним виконавцем нерухоме майно, а Спеціалізована організація здійснює його реалізацію на прилюдних торгах у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами України, Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 № 42/5 і зареєстрованим в Мінюсті України 19.07.1999 за № 480/3773 (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору № 8151055 на прилюдні торги передається рухоме майно за наступною характеристикою: майно арештоване при примусовому виконанні постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2007. Загальна сума стягнення 348470,00 грн. Акт опису й арешту майна від 14.02.2008 АА № 636257. Найменування майна, яке передається на реалізацію автомобіль ВАЗ 21093, 1998 р.червоного кольору, д/н 69790, кузов НОМЕР_2, пробіг, 70450 та є власністю боржника ОСОБА_1, АДРЕСА_2. Стягувач ОСОБА_2 АДРЕСА_1. Ціна майна складає 10 964,00 грн.

Листом № 01-03/16318 від 17.11.2008 Відповідач повідомив Позивача про те, що згідно з протоколом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультисервіс» № 8151055/1 проведення аукціону по реалізації майна 08.08.2008 був реалізований автомобіль НОМЕР_1, належний боржнику ОСОБА_3

Відповідно до умов Договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 16.07.2008 № 8151055 винагорода Спеціалізованої організації за цим Договором, з урахуванням податку на додану вартість, становить 14 відсотків від суми реалізації арештованого нерухомого майна (п. 3.1 Договору). Кошти, одержані Спеціалізованою організацією від переможців торгів за придбане ним нерухоме майно, за відрахуванням винагороди, вказаної у п. 3.1 цього Договору, перераховуються на відповідний рахунок Відділу у термін 5 банківських днів з дня надходження коштів на рахунок Спеціалізованої організації (п. 3.2 Договору).

Згідно з наявною в матеріалах справи аукціонною відомістю проведення прилюдних торгів по реалізації майна, яке належить ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) сума коштів, які підлягають перерахуванню на рахунок Позивача становить 9 460,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що квитанцією № 5 від 22.08.2008 переможцем аукціону - ОСОБА_4 було перераховано на розрахунковий рахунок Відповідача грошові кошти в розмірі 11000,00 грн., за винятком раніше внесеного гарантійного внеску.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарськими визнаються зобовязання, що виникає між субєктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а іншій субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 1 ст. 74 ГК України).

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обовязки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи встановлено, що сума не перерахованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультисервіс»грошових коштів від реалізації арештованого рухомого майна на користь Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції становить 9460,00 грн.

Відповідач доказів повного перерахування Позивачу грошових коштів від реалізації арештованого майна до суду не надав.

Таким чином, Відповідачем не дотримано порядку проведення розрахунків, передбачених п. 3.2 Договору та порушено вимоги наказу Міністерства юстиції України в№ 42/5 ід 15.07.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.07.1999 за № 480/3773.

Стосовно вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Однак, суд зазначає, що Позивачем у заявлених позовних вимогах не визначено рохміру пені, яка на думку Позивача підлягає стягненню з Відповдіача, а також не надано до матеріалів справи обгрунтованого розрахунку пені.

Крім того, у п. 14 листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»зазначив наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 4 статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення. Крім того, Вищийо господарський суд України зауважив, що слід мати на увазі, що Верховним Судом України у постанові від 13.07.2004 у справі № 10/732 викладено правову позицію, згідно з якою «суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду».

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мультисервіс»(03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7, літ. А, код 25635917) на користь Головного управління юстиції в Одеській області в особі Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1, код 35048821, рахунок № 37312001004657 в ГУ ДКУ в Одеській області) 9460,00 грн., одержаних від реалізації на прилюдних торгах арештованого майна .

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Мультисервіс»(03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7, літ. А, код 25635917) до Державного бюджету України 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 22.07.2009