Постанова № 53011482, 28.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1140/15

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного бюджету Баштанського району заборгованість за рішенням про застосування фінансових санкцій від 10.11.2014 № 000171/11-21 в розмірі 34000,00 грн. Позовні вимоги обгругнтовано тим, що відповідно до розрахунку Баштанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області за ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість у сумі 34000,00, згідно рішення ГУ Міндоходів у Миколаївській області про застосування фінансових санкцій від 10.11.2014 № 000171/11-21.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь державного бюджету Баштанського району, (МФО 826013, ЄДРПОУ 37893760, р/р 311117106700026 Банк ГУДКСУ у Миколаївській області) заборгованість за рішенням про застосування фінансових санкцій від 10.11.2014р. № 000171/11-21 в розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, є необґрунтованим, а саме: зазначена сума (34000, 00 грн.) відповідачем не сплачена станом на день розгляду справи судом, судом при прийнятті рішення безпідставно та необґрунтовано фактично звільнено відповідача від відповідальності на 17000 грн., судом в повній мірі не досліджено той факт, що законодавець чітко передбачив застосування двох штрафних санкцій за два правопорушення, - за факт неналежного зберігання як алкогольних напоїв так і тютюнових виробів, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2014 року на підставі направлень на перевірку службовцями Головного управління Міндоходів у Миколаївській області здійснено перевірку діяльності господарської одиниці відповідача (магазину), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 щодо додержання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, про що був складений акт (довідка) від 03.10.2014 року №247/14-29-21-12/НОМЕР_1.

В ході перевірки контролюючим органом виявлено порушення суб`єктом господарювання приписів Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в магазині без довідки про внесення приміщення в Єдиний реєстр місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

За результатами перевірки Головним управлінням Міндоходів у Миколаївській області прийнято рішення від 10.11.2014року №000171/11-21 про застосування до відповідача фінансових санкцій у сумі 34000 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач неправомірно застосував до відповідача штрафну санкцію у сумі 34000 грн., оскільки статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за правопорушення передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, але не менше 17000 грн. Із контекста вказаної статті слідує, що в разі одночасного зберігання спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, суб`єкт господарювання фактично несе відповідальність за одне правопорушення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єктів господарювання зберігати спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях зберігання.

Статтею 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Відповідно, вказаним Законом передбачено обов'язковість внесення відомостей саме про місце зберігання до Єдиного реєстру.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач в магазині зберігав алкогольні напої (4 пляшки водки) та тютюнові вироби (10 пачок сигарет) без довідки про внесення приміщення в Єдиний державний реєстр місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що є порушенням вимоги ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Відповідач, не заперечувала факт зберігання чотирьох пляшок горілки "Пшенична мрія" та десяти пачок сигарет "Прилуки", зазначивши, що зберігала їх в магазині для власного споживання. Вказані доводи, в даному випадку, не мають правового значення, оскільки законодавець не розмежовує мету зберігання спирту, алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру в торговій одиниці (магазину). Крім того, із свідчень ОСОБА_2 (особа, яка проводила первірку) слідує, що алкогольні напої та тютюнові вироби зберігалися відповідачем за прилавком в магазині, що спростовує доводи ОСОБА_1 про зберігання тютюнових виробів та алкогольних напоїв для власних потреб.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Невиконання вимоги закону щодо заборони зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, тягне за собою застосування фінансової санкції у вигляді штрафу. При цьому, з аналізу положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» випливає, що у разі зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру та зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру до суб'єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за кожне порушення.

Як вбачається з рішення Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про застосування фінансових санкцій від 10.11.2014 р. № 000171/11-21 до ФОП ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру в розмірі 17000,00 грн. та за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру в розмірі 17000,00 грн. Зобов`язано ФОП ОСОБА_1 сплатити в установленому законодавством порядку штраф у розмірі 34000,00 грн. (а.с. 11).

Судом першої інстанції встановлено, що рішення від 10.11.2014 року №000171/11-21 про застосування фінансових санкцій до відповідача отримане відповідачем 13 листопада 2014 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 13).

Проте, сума штрафних санкцій відповідачем не була сплачена, у зв`язку з чим позивачем вжито заходів щодо стягнення відповідних сум до бюджету шляхом подання позову до суду.

Судова колегія, надаючи оцінку обставинам справи в рамках апеляційної скарги, приходить до наступного.

Частиною 34 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єктів господарювання зберігати спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях зберігання.

При цьому, абз. 21 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, а місцем торгівлі у відповідності до положень абзацу 14 ст. 1 цього Закону є місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Відповідно, вказаним Законом передбачено обов'язковість внесення відомостей саме про місце зберігання до Єдиного реєстру.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 № 251 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2.1 зазначеного Порядку встановлено, що до Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, якщо суб'єкт господарювання, який здійснює реалізацію і збереження алкогольних напоїв та тютюнових виробів в одному торгівельному приміщенні (будівлі), не має відокремленого від об'єкта роздрібної торгівлі місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то у такого суб'єкта господарювання відсутні підстави для внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання, з огляду на його відсутність.

Враховуючи обставини, встановлені судом першої інстанції, а саме те, що відповідач в магазині зберігав алкогольні напої (4 пляшки водки) та тютюнові вироби (10 пачок сигарет) та відсутність доказів зберігання відповідачем таких товарів у іншому місці, вимоги законодавства щодо внесення магазину до Єдиного реєстру на відповідача не розповсюджуються.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Головним управлінням Міндоходів у Миколаївській області безпідставно та у порушення вимог податкового законодавства прийнято рішення від 10.11.2014року №000171/11-21 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій у сумі 34000 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті фінансових санкцій за цим рішенням задоволенню не підлягають.

З огляду на вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст рішення виготовлено 30.10.2015 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик