Ухвала суду № 53010470, 02.12.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2010 р. Справа № 60086/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Обрізка І.М., Дяковича В.П.,

при секретарі судового засідання Куземському В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» до державного реєстратора виконавчого комітету Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про зобовязання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

18 травня 2009 року ТЗОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» звернулося з позовом до адміністративного суду, у якому просило: 1) визнати нечинним рішення державного реєстратора ОСОБА_2 про залишення документів ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» без розгляду, викладене у повідомленні від 20.09.2008р.; 2) зобовязати державного реєстратора виконавчого комітету Чернівецької міської ради ОСОБА_2 провести державну реєстрацію Статуту у новій редакції ТЗОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» (код ЄДРПОУ 22838442, м. Чернівці, вул. Гагаріна, 21б), затвердженого протоколом (рішенням) №3 від 11.08.2008р. та внести відповідні зміни до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб, повязаних зі зміною складу засновників (учасників) та реєстрацією Статуту в новій редакції.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2009р. у задоволенні позову відмовлено повністю. Зокрема, у постанові відзначається, що, отримавши пакет документів для проведення реєстраційної дії «державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», відповідачем прийнято рішення про залишення поданих документів без розгляду на підставі того, що документи подані не в повному обсязі. В поданому пакеті документів було відсутнє рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника, в даному випадку це протокол зборів учасників, що не відповідає вимогам ч.3 ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» та розділу 8 Статуту. Також суд відзначив, що такі дії позивача порушують права та інтереси третьої особи ОСОБА_1 як співзасновника ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» з часткою у статутному фонді 50%, що становить 600 000 грн., який не давав свого волевиявлення про вихід зі складу засновників і з цього приводу між засновниками існує спір, який вирішується господарським судом. Суд констатував, що дії відповідача при прийнятті спірного рішення відповідали закону.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відзначається, що державному реєстратору було представлено повний текст рішення загальних зборів №3 від 11.08.2008р., яким одночасно вирішені питання про виключення учасника товариства та затвердження Статуту у новій редакції. Відповідно до опису документів від 19.08.2008р. ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» надало державному реєстратору, увесь пакет документів, як цього вимагає Закон України «Про порядок державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців», а відтак у державного реєстратора були відсутні підстави для залишення поданих документів без розгляду. На думку апелянта, суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що згадуваний протокол зборів учасників не відповідає вимогам ч.3 ст.29 Закону України «Про порядок державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців» та Розділу 8 Статуту товариства, оскільки доказів його незаконності суду не представлено, зокрема, відсутнє рішення суду про недійсність зазначених документів. Крім того, вирішення питання про відповідність вимогам закону рішення загальних зборів юридичної особи не відноситься до компетенції адміністративного суду, а тому ці питання не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді. В апеляційній скарзі позивач також наголошує на те, що висновок суду про наявність спору між засновниками, який вирішується господарським судом, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки судових спорів між засновниками, які б розглядалися господарськими судами, немає, адже ОСОБА_1 рішення загальних зборів до суду не оскаржував. Є тільки спір між ОСОБА_3 та ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» і ОСОБА_4 про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на нього на підставі ст.149 ЦК України, який розглядається Шевченківським районним судом м. Чернівців більше двох років.

На переконання апелянта, не відповідає дійсності і висновок суду про відсутність волевиявлення засновника ОСОБА_1 на припинення участі в товаристві та відсутності кворуму при прийнятті рішення №3 від 11.08.2008р., оскільки у матеріалах справи є дві заяви від 11.07.2008р. та 24.11.2008р. в яких стверджується про те, що він (ОСОБА_1) не заперечує проти вимог ОСОБА_3 та пропонує звернути стягнення на його частку у майні товариства, а у випадку виділення його частини майна, свою участь у товаристві припинить.

В апеляційній скарзі позивач також відзначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що предметом судового розгляду по даній справі є діяльність державного реєстратора у сфері державної реєстрації юридичних осіб. Державний реєстратор не уповноважений вирішувати спори між засновниками щодо законності представленого йому рішення загальних зборів, а може лише визначити комплектність документів, які йому подані, та повноту відомостей, що вказані в реєстраційній картці. Висновок державного реєстратора про відсутність кворуму при прийнятті рішення №3 від 11.08.2008р. виходить за межі його повноважень, а тому його рішення про залишення без розгляду документів ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» є протиправним.

Також апелянт звертає увагу на те, що, відповідно до ч.2 ст.149 ЦК України, звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві. ОСОБА_1 припинив участь у товаристві, оскільки відбулося звернення стягнення на всю його долю у статутному капіталі. Таким чином, на думку позивача, на момент прийняття рішення №3 від 11.08.2008р. ОСОБА_1 припинив свою участь у складі ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» відповідно до положень ст.149 ЦК, а тому єдиним учасником ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» залишився ОСОБА_4, який і прийняв зазначене рішення. За таких обставин твердження відповідача про відсутність кворуму при прийнятті рішення загальних зборів №3 від 11.08.2008р. не відповідають не тільки повноваженням вказаної особи, але і дійсним обставинам справи.

Аналогічні за змістом пояснення дав представник позивача у судовому засіданні. Крім того, він пояснив, що ОСОБА_1 у 1998р. нібито позичив у своєї матері ОСОБА_5, яка проживає у Німеччині, 12 000 000 грн., що приблизно становить 2 500 000 дол. США., і про що було укладено фіктивний договір позики. Згодом ОСОБА_5 звернулася з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1, свого сина, позичених коштів. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 18.01.2008р. її позовні вимоги були задоволені. 10.03.2008р., згідно угоди про відступлення права вимоги, ОСОБА_5 передала ОСОБА_3, який насправді є двоюрідним братом ОСОБА_1 і також проживає у Німеччині, право вимоги до останнього на суму 12 626 730 грн., які син зобовязаний був їй сплатити згідно рішення суду. Після цього В.ОСОБА_3 звертається з вимогою до ОСОБА_1 про повернення заборгованих коштів. ОСОБА_1 не заперечує проти повернення боргу і визнає його, але стверджує, що у нього немає коштів та жодного майна, окрім того, що становить статутний капітал у ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока». Тому пропонує звернути стягнення на його частку у статутному капіталі підприємства. Таким чином, за словами представника позивача, ОСОБА_1 та його родичами була розроблена чітка схема звернення стягнення на все нерухоме та рухоме майно товариства. Метою ОСОБА_1 є продаж всього майна, яке є на підприємстві, і, як наслідок, фактичне знищення підприємства та усунення конкурента з ринку, оскільки ОСОБА_1 та ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» це на сьогоднішній день є два прямі конкуренти, які виконують операції по хірургії ока та лікують катаракту. Про те, що договори позики мали формальний характер свідчить і той факт, що представник ОСОБА_1 ОСОБА_6 одночасно є представником ОСОБА_3 у згадуваній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на нього. Тобто ОСОБА_6 одночасно представляє інтереси ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які є відповідно позивачем та відповідачем у іншій справі. ОСОБА_6 дану обставину не заперечував та пояснив, що інтереси його довірителів не суперечать одні одним.

Відповідач заперечення на апеляційну скаргу не подавала. У судовому засіданні пояснила наступне. Документи на державну реєстрацію змін до Статуту ТЗОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» були подані не в повному обсязі. Зокрема, у наданому комплекті документів відсутнє належним чином оформлене рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника, в даному випадку це протокол зборів учасників. Відповідно до ст.60 Закону України «Про господарські товариства» та розділу 8 Статуту, загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60% голосів. Під час прийняття рішення №3 від 11.08.2008р. була порушена дана вимога закону, а тому вважає рішення суду першої інстанції законним і просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. На запитання про те, чи подавалося взагалі рішення про примусове виключення засновника, відповіла, що рішення подавалося, але воно було прийнято не повноважним субєктом, тобто було незаконним, а також не було протоколу зборів учасників.

Представник третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_6, подав письмові пояснення про те, що його довіритель рішення суду першої інстанції вважає обґрунтованим та законним. На його переконання, згадуване рішення №3 від 11.08.2008р. не можна вважати актом волевиявлення товариства, який за собою тягне юридично значимі наслідки, оскільки Статутом ТЗОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» такого органу управління товариством як учасник та такої форми волевиявлення товариства як рішення учасника не передбачено. П.8.1 Статуту товариства вищим органом товариства визначені збори учасників, які в силу п.8.9 Статуту вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють в сукупності більш як 60% голосів. Відповідні положення встановлені і ст.60 Закону України «Про господарські товариства». Вирішення питань, зазначених в тексті рішення №3 від 11.08.2008р., згідно п.8.2 Статуту, віднесено до компетенції зборів учасників, на розгляд яких дані питання не вносилися та якими дані рішення не приймалися. Крім того, відзначається у поясненні, формулювання п.1 рішення №3 від 11.08.2008р. вважати участь ОСОБА_1 у товаристві припиненою у звязку зі зверненням стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі є незрозумілим, оскільки частка ОСОБА_1 зі статутного капіталу не виділялась, ніхто на неї стягнення не звертав, та іншим чином (добровільний вихід, виключення зі складу учасників, продаж частки у статутному капіталі тощо) його участь у товаристві також не припинялася. На переконання ОСОБА_1, у переліку документів, поданих державному реєстратору, було відсутнє рішення уповноваженого органу товариства зборів учасників про примусове виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства. Аналогічні пояснення ним були надані у судовому засіданні. Відповідаючи на запитання про те, чи писав ОСОБА_1 заяви про визнання позовних вимог перед В. ОСОБА_3 та про припинення участі у товаристві у разі виділення його частки та звернення стягнення на неї (а.с.90,91), представник ОСОБА_1, не заперечував цього, але пояснив, що дані заяви були написані в інших провадженнях, а тому не мають значення при розгляді даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, давши їм правову оцінку, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підставною, а постанову суду першої інстанції такою, що не відповідає закону. При цьому колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.

Правовідносини у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців». Ст.4 визначає, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру. Ст.6 даного закону чітко визначає повноваження державного реєстратора. Зокрема, останній: проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; проводить резервування найменувань юридичних осіб; передає органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб; формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ (крім реєстраційних справ юридичних осіб,зареєстрованих відповідно до частини четвертої статті 3 цього Закону); здійснює оформлення та видачу свідоцтв про державну реєстрацію (крім видачі свідоцтв юридичним особам, зареєстрованим відповідно до частини четвертої статті 3 цього Закону), а також їх заміну; оформлює та видає виписки, довідки з Єдиного державного реєстру; проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб-підприємців; проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами-підприємцями; звертається до суду із заявою про зміну мети установи у

встановленому законом порядку; здійснює оформлення, видачу та засвідчення юридичним особам дублікатів оригіналів їх установчих документів та змін до них; вносить до Єдиного державного реєстру відомості про державну реєстрацію особи на підставі рішення суду; здійснює інші дії, передбачені цим Законом.

У ст.8 Законом України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» визначено, що відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Згідно ст.29 даного нормативно-правового акту, для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

2) примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів;

3)оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою

про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі

документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів;

4) два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції;

5) документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Ч.11 ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців» передбачає перелік випадків, коли державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Це:

1)документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації;

2)документи не відповідають вимогам, які встановлені ч.1-5,7

ст.8, ч.5ст.10 та ч.21 ст.22цього Закону;

3)документи подані не у повному обсязі;

4) документи подані з порушенням строку, який встановлено частиною одинадцятою статті 37 цього Закону;

5)документи подано особою, яка не має на це повноважень;

6) до державного реєстратора надійшло рішення суду щодо заборони у проведенні реєстраційних дій.

Ці підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Це означає, що підставою для залишення документів без розгляду може бути тільки та обставина, яка передбачена у ч.11 ст.29 Закону.

Із зазначених положень закону чітко вбачається, що серед повноважень державного реєстратора відсутнє таке, як визнання рішення учасників товариства незаконним.

Ст.12 ГПК визначає, що справи, які виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що повязані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, підвідомчі господарським судам.

На дану обставину звертає увагу і Пленум ВСУ. Згідно п.6 постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.10.2008р. «Про практику розгляду корпоративних спорів», усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, повязані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обовязків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від субєктного складу учасників спору. У п.9 постанови Пленум визначає, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення їх компетенції, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК та Закону про господарські товариства.

В описі документів, наданому юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», підписаному державним реєстратором ОСОБА_2 (а.с.20), відзначається, що ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» надала наступні документи: 1) реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів; 2) оригінал або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів; 3) статут; 4) нову редакцію установчих документів (два примірники); 5) копія платіжного доручення з відміткою банку.

Державний реєстратор залишив документи позивача, подані для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, без розгляду через те, що документи подані не в повному обсязі. Однак у даному повідомленні відповідач не вказав, яких саме документів не вистачає. Із заперечення на позовну заяву, а також неодноразових пояснень відповідача чітко видно, що причиною залишення державним реєстратором поданих товариством документів без розгляду є відсутність прийнятого уповноваженим органом рішення про виключення учасника, оскільки рішення №3 від 11.08.2008р., на переконання державного реєстратора, було незаконним, адже прийнято з порушенням вимог Закону України «Про господарські товариства» та Статуту підприємства. Однак, в описі в п.2 (а.с.20) чітко відзначається, що ТзОВ подало рішення про внесення змін до установчих документів, а, оскільки у даному рішенні, поряд із внесенням змін до установчих документів, вирішено питання про припинення участі учасника у товаристві (а.с.21), то слід вважати, що підприємство подало і рішення про виключення учасника зі складу товариства, як цього і вимагає ч.1 та ч.3 ст.29 Закону.

Такими діями (визнавши рішення №3 від 11.08.2008р. незаконним) державний реєстратор вийшов за межі наданих йому повноважень, чим порушив ч.2 ст.6 Конституції України, яка передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України, та ч.2 ст.19 Конституції визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання про визнання рішень учасників товариства незаконним належить до виключної компетенції суду, зокрема господарського. Розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув увагу на таке порушення закону субєктом владних повноважень. До того ж суд порушив вимоги ст.17 КАС, яка визначає юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, адже своїм рішенням він фактично констатував незаконність рішення зборів учасників товариства, хоча вирішення даного питання не належить до підвідомчості адміністративного суду.

П.10 вище названої постанови Пленуму ВСУ передбачає, що судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, які не передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випливають із положень законодавства. У звязку з цим не підлягають задоволенню позови про визнання рішень загальних зборів правомочними, як такі, що не відповідають можливим способам захисту прав та інтересів. Рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше. Не підлягають задоволенню також вимоги про визнання: загальних зборів учасників (акціонерів) товариства такими, що відбулися; реорганізації такою, що відбулася; рішень загальних зборів дійсними; рішень загальних зборів такими, що підлягають виконанню. Пленум ВСУ у п.17 звертає увагу судів на те, що судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обовязковий характер для субєктів цих відносин. Згідно п.20 постанови, у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників товариства, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК.

При розгляді аналогічної справи колегія суддів ВАС України в постанові від 09.04.2009р. у справі №К-20087/08 відзначила, що вирішення питання про недійсність документів, поданих для державної реєстрації не відноситься до компетенції адміністративного суду. Оскільки недійсність таких документів відповідними судовими юрисдикціями не встановлена, то немає підстав вважати, що документи, надані для державної реєстрації, не відповідають вимогам закону.

Суд першої інстанції проігнорував зазначену судову практику.

Таким чином, питання законності чи незаконності рішення учасників ТЗОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» №3 від 11.08.2008р. в адміністративному судочинстві не може вирішуватися. ОСОБА_1 ніхто не перешкоджав звернутися у порядку господарського судочинства з позовом про визнання недійсним рішення №3 від 11.08.2008р., якщо він вважав, що таке рішення є незаконним та порушує його права. Але цього він не робив. Оскільки відсутнє рішення суду про визнання даного рішення учасників незаконним, то діє презумпція його законності, якою і повинен був керуватися державний реєстратор та з якої повинен був виходити окружний адміністративний суд при розгляді даного спору.

Не відповідає обставинам справи і висновок окружного суду про те, що між засновниками товариства існує спір, який вирішується господарським судом. Як встановлено у судовому засіданні, жодного спору, який би вирішувався у порядку господарського судочинства, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, на день розгляду справи адміністративним судом, немає.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У даному випадку відповідач не довів законність свого рішення про залишення документів, поданих для проведення державної реєстрації, без розгляду.

Зважаючи на завдання адміністративного судочинства (ст.2 КАС), колегія не вправі оцінювати чи було достатньо кворуму для прийняття рішення №3 від 11.08.2008р., чи повноважний був ОСОБА_4 самостійно приймати дане рішення, чи припинив ОСОБА_1 свою участь у товаристві, чи правильно виділена частка у статутному фонді ОСОБА_1 тощо, оскільки це виходить за межі компетенції адміністративного суду.

Ст.8 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.

Ст.9 КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши докази, зокрема, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні обставин справи, колегія прийшла до висновку, що постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.07.2009р. слід скасувати, а позовні вимоги ТЗОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3,196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2009 року по справі № 2а-519/09/2470 скасувати і прийняти нову постанову.

Визнати нечинним рішення державного реєстратора ОСОБА_2 про залишення документів ТзОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» без розгляду, викладене у повідомленні від 20.09.2008р. Зобовязати державного реєстратора виконавчого комітету Чернівецької міської ради ОСОБА_2 провести державну реєстрацію Статуту у новій редакції ТЗОВ «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» (код ЄДРПОУ 22838442, м. Чернівці, вул. Гагаріна, 21б), затвердженого протоколом (рішенням) №3 від 11.08.2008р. та внести відповідні зміни до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб, повязаних зі зміною складу засновників (учасників) та реєстрацією Статуту в новій редакції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, а у разі складення в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя І.О. Яворський

Судді І.М. Обрізко

ОСОБА_7

Повний текст

виготовлено та підписано

07.12.2010 р.