Ухвала суду № 53010322, 21.10.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 р. Справа № 64048/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Обрізка І.М., Попка Я.С.,

при секретарі судового засідання Куземському В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бучацький консервний завод» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2009 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бучацький консервний завод» до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Бучацький консервний завод», звернулось з позовом в суд до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції та просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 лютого 2009 року №0000013500/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 671666,67 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Позивач зазначає, що 23.02.2006 року ним було здійснено оплату своєму контрагенту ТзОВ «Інтер-Енерго Буд» за товар, який був замовлений згідно укладеного між ними договору та того ж дня отримано податкову накладну. Таким чином вважає, що право на податковий кредит в нього виникло.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2009 року в справі №2а-998/09/1970 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням товариством з обмеженою відповідальністю «Бучацький консервний завод» подано апеляційну скаргу в якій, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2009 року в справі №2а-998/09/1970.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку з приводу того, що виникнення у позивача права на податковий кредит залежить від фактичного одержання товару та переходу на нього права власності, а не у день списання коштів з його рахунку в оплату товарів за наявності виписаної продавцем податкової накладної, оскільки недійсний правочин не створює правових наслідків, в тому числі не надає права позивачу на формування податкового кредиту. Апелянт зазначає також, що датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Позивач зазначає, що 23.02.2006 року ним було здійснено оплату своєму контрагенту ТзОВ «Інтер-Енерго Буд» за товар, який був замовлений згідно укладеного між ними договору та того ж дня отримано податкову накладну. Таким чином вважає, що право на податковий кредити в нього виникло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бучацький консервний завод» слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Судом встановлено, що в період з 29 грудня 2008 року по 09 лютого 2009 року Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Бучацький консервний завод» за результатами якої складено акт №54/35-30/31274482 від 09.02.2009 року.

На підставі акту перевірки Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0000013500/0 від 19 лютого 2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 671666,67 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що між ТзОВ «Інтер-Енерго Буд» та ТзОВ «Бучацький консервний завод» укладено договір купівлі-продажу холодильного обладнання №15/02 від 15.02.2006 року на загальну суму 4030000 грн., в тому числі податок на додану вартість становить 671 666, 67 грн.

На виконання умов договору ТзОВ «Бучацький консервний завод» платіжним дорученням №20 від 23.02.2006 року в рахунок оплати холодильного обладнання перераховано кошти ТзОВ «Інтер-Енерго Буд» в сумі 4 030 000 грн. Того ж дня ТзОВ «Бучацький консервний завод» отримав від ТзОВ «Інтер-Енерго Буд» податкову накладну.

У звязку з цим позивачем податок на додану вартість в сумі 671 666, 67 грн. віднесено до податкового кредиту.

Відповідно до п.п 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі-Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто з змісту зазначеної норми вбачається, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає саме у звязку з придбанням, виготовленням товарів та послуг, операції з продажу (надання) яких згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» є обєктом оподаткування, що в свою чергу передбачає реальну наявність предмету продажу, результату послуги, а не просте перерахування грошових сум між субєктами господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснення керівника ТзОВ «Інтер-Енерго Буд» ОСОБА_1 (а.с. 95) товар який був предметом договору позивачу не поставлений. В своїх пояснення керівник ТзОВ «Інтер-Енерго Буд» зазначає, що про договір купівлі-продажу холодильного обладнання №15/02 від 15.02.2006 року на загальну суму 4030000 грн. йому відомо та додав, що за ТзОВ «Інтер-Енерго Буд» числиться заборгованість перед ТзОВ «Бучацький консервний завод» в сумі 4030000 грн. за не поставлений товар згідно згаданого договору.

Колегія суддів вважає, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання товару та переходу на нього права власності не підпадають під поняття «продаж товарів», яке визначено в пункті 1.31 ст. 1 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» де зазначено, що до продажу товарів відносяться будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Звертаючись до пункту 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» можна зясувати, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Таким чином в порушення вказаних вище законодавчих норм ТзОВ «Інтер-Енерго Буд» поставку товару не здійснило, а податкову накладну було видано.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статті 662 ЦК України вказано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

З матеріалів справи та пояснення керівника ТзОВ «Інтер-Енерго Буд» ОСОБА_1 (а.с. 95) вбачається, що товар який був предметом договору позивачу не поставлений. В своїх пояснення керівник ТзОВ «Інтер-Енерго Буд» зазначає, що про договір купівлі-продажу холодильного обладнання №15/02 від 15.02.2006 року на загальну суму 4030000 грн. йому відомо та додав, що за ТзОВ «Інтер-Енерго Буд» числиться заборгованість перед ТзОВ «Бучацький консервний завод» в сумі 4030000 грн. за не поставлений товар згідно згаданого договору.

Таким чином позивачем не дотримано однієї з вимог дійсності правочину, а саме правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, в протилежному випадку правочин згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України вважається недійсним.

А згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин недійсність якого встановлена законом є нікчемним. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 216 ЦК України визначає, що такий правочин не створює жодних правових наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене апеляційні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Бучацький консервний завод» є неаргументованими та в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бучацький консервний завод» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2009 року в справі №2а-998/09/1970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.О. Яворський

Судді І.М. Обрізко

ОСОБА_2

Повний текст

виготовлено та підписано

26.10.2010 р.