Ухвала суду № 53009909, 04.10.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2010 р. Справа № 80183/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Шавеля Р.М.

Суддів Носа С.П. , Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання Когутич Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Карпатське управління геофізичних робіт»на постанову господарського суду Івано-Франківської обл. від 30.09.2009р. у адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Карпатське управління геофізичних робіт»до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську, з участю прокуратури Івано-Франківської обл., про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

27.07.2007р. позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство /ВАТ/ «Карпатське управління геофізичних робіт»звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Івано-Франківську № 0000472301/0 від 17.07.2007р. в частині визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 465000 грн. за основним платежем та 232500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; судові витрати по справі віднести на рахунок відповідача (Т.1, а.с.2-3).

Постановою господарського суду Івано-Франківської обл. від 30.09.2009р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.116-119).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ВАТ «Карпатське управління геофізичних робіт», який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (Т.2, а.с.122-124).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що укладений з ТзОВ «Дельта-98»договір доручення стосується господарської діяльності позивача, фактичне виконання умов цього договору стверджується представленими позивачем документами, які відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; також чинним законодавством не передбачено застереження щодо вказівки в договорах на виконання промислово-геофізичних робіт про їх укладення за сприяння повіреного.

Окрім цього, представлені листи-відповіді від структурних одиниць ВАТ «Укрнафта»не можуть слугувати доказами по справі, оскільки вони не стосуються тих структурних одиниць, з якими позивачем були укладені відповідні договори на виконання промислово-геофізичних робіт.

За таких обставин вважає, що відповідачем не представлено вагомих доказів, які б ставили під сумнів правомірність формування позивачем податкового кредиту по податковим накладним, отриманим від повіреного ТзОВ «Дельта-98».

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 1.15 наведеного Закону передбачено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 05.06.2007р.-03.07.2007р. відповідачем ДПІ у м.Івано-Франківську проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Карпатське управління геофізичних робіт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.03.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 323/23-1-00138827 від 10.07.2007р. (Т.1, а.с.7-50).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.1.3 ст.1, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого виявлено заниження податку на додану вартість за 2006 рік на суму 465000 грн. (в тому числі в лютому 2006 року на 233333 грн., у березні 2006 року 231667 грн.) і заниження вказаного податку за І квартал 2007 року на суму 8220 грн. (в тому числі в січні 2007 року на 8220 грн.).

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000472301/0 від 17.07.2007р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 709830 грн., з яких 473220 грн. за основним платежем та 236610 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.6).

Вказане рішення податкового органу про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість оскаржується позивачем в частині визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 465000 грн. за основним платежем та 232500 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і стосується проведених операцій по договору доручення, укладеному між позивачем та ТзОВ «Дельта-98».

Підставою для вищевказаних висновків податкового органу слугувало те, що позивач відніс до складу валових витрат витрати, які не повязані із веденням господарської діяльності, а саме вартість послуг, отриманих в рамках договору доручення, укладеного з ТзОВ «Дельта-98».

Зокрема, на думку відповідача, крім договірних документів позивачем не представлено розрахункових, платіжних та інших документів, які б засвідчували виконання повіреним зазначених послуг; при укладенні цього договору в його сторін був відсутній намір створити правові наслідки, які випливають із змісту цього договору, та спрямованість на реальне виконання його умов. За таких умов вказаний договір є нікчемним і не створює юридичних наслідків; винагорода повіреного не є компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; також наведена вартість послуг не включалася у вартість виконаних для структурних підрозділів ВАТ «Укрнафта»промислово-геофізичних робіт по договорах, укладених на тендерах, організованих ВАТ «Укрнафта».

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не було встановлено причинного звязку між придбанням позивачем посередницьких послуг у ТзОВ «Дельта-98»та отриманням економічної вигоди від цього придбання. Зокрема, договори на виконання геофізичних робіт, укладені позивачем з структурними підрозділами ВАТ «Укрнафта», не містять застереження про їх укладення за сприяння посередника, листами підрозділів ВАТ «Укрнафта»не підтверджується участь посередника у діяльності по укладенню договорів з позивачем.

Також винагорода повіреного за договорами доручення становила значну частину оплати за договорами, укладеними у подальшому позивачем з підрозділами ВАТ «Укрнафта», що свідчить про відсутність економічної вигоди у залученні повіреного до господарської діяльності позивача, через що є відсутніми підстави для збільшення податкового кредиту.

Окрім цього, представлені акти приймання-передачі виконаних робіт за договором доручення і додаткових угод до нього не відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Між тим, такі висновки суду першої інстанції є невірними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Матеріалами справи стверджується, що між позивачем та ТзОВ «Дельта-98»був укладений договір доручення від 10.01.2005р., відповідно до умов якого позивач доручив ТзОВ «Дельта-98»(повірений) здійснювати в інтересах та за рахунок позивача дії, спрямовані на підготовку та організацію процесу виробництва, проведення переговорів про забезпечення замовлень на виконання промислово-геофізичних робіт.

За вказані послуги на підставі складених актів прийому-передачі послуг та звітів повіреного позивач виплачував ТзОВ «Дельта-98»винагороду, яку відносив до валових витрат, і податок на додану вартість з цих операцій включав до складу податкового кредиту.

Зокрема, в рамках укладеного договору доручення між договірними сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 20.01.2005р., згідно якої позивач доручив повіреному завдання щодо укладення договору з НГВУ «Охтирканафтогаз»; згідно звіту повіреного № 7 від 31.03.2006р. ТзОВ «Дельта-98»сприяло в укладенні договорів на виконання промислово-геофізичних робіт між позивачем та НГВУ «Охтирканафтогаз», а також забезпечило замовлення на виконання промислово-геофізичних досліджень та надходження на розрахунковий рахунок позивача в липні 2005 року березні 2006 року грошових коштів від замовника. 31.03.2006р. був оформлений акт приймання-передачі виконаних робіт по даній угоді, при цьому винагорода повіреного склала 1200000 грн.

Згідно додаткової угоди № 6 від 21.02.2005р. позивач доручив повіреному завдання щодо укладення договору з НГВУ «Чернігівнафтогаз»; згідно звіту повіреного № 5 від 28.02.2006р. ТзОВ «Дельта-98»сприяло в укладенні договорів на виконання промислово-геофізичних робіт між позивачем та НГВУ «Чернігівнафтогаз», а також забезпечило замовлення на виконання промислово-геофізичних досліджень та надходження на розрахунковий рахунок позивача протягом січня березня 2006 року грошових коштів від замовника. 28.02.2006р. був оформлений акт приймання-передачі виконаних робіт по даній угоді, при цьому винагорода повіреного склала 700000 грн.

21.02.2005р. між договірними сторонами було укладено додаткову угоду № 7, згідно якої позивач доручив повіреному завдання щодо укладення договору з Охтирським УБР; згідно звіту повіреного № 6 від 28.02.2006р. ТзОВ «Дельта-98»сприяло в укладенні договорів на виконання промислово-геофізичних робіт між позивачем та Охтирським УБР, а також забезпечило замовлення на виконання промислово-геофізичних досліджень та надходження на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів від замовника. 28.02.2006р. був оформлений акт приймання-передачі виконаних робіт по даній угоді, при цьому винагорода повіреного склала 700000 грн.

Також відповідно до додаткової угоди № 7 від 01.03.2005р. позивач доручив повіреному завдання щодо укладення договору з НГВУ «Бориславнафтогаз»; згідно звіту повіреного № 6 від 31.03.2006р. ТзОВ «Дельта-98»сприяло в укладенні договорів на виконання промислово-геофізичних робіт між позивачем та НГВУ «Бориславнафтогаз», а також забезпечило замовлення на виконання промислово-геофізичних досліджень та надходження на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів від замовника. 31.03.2006р. був оформлений акт приймання-передачі виконаних робіт по даній угоді, при цьому винагорода повіреного склала 190000 грн.

Факти укладення позивачем на підставі наданих посередницьких послуг договорів з структурними підрозділами ВАТ «Укрнафта»стверджується копіями відповідних договорів, а саме:

* НГВУ «Чернігівнафтогаз»- договору № 6/07-05/23-Р від 30.03.2005р. (Т.1, а.с.18-45);

* Охтирське УБР - договору № 11/07-04/24-Р від 30.03.2005р. (Т.1, а.с.60-103);

* НГВУ «Охтирканафтогаз»- договорів № 4/28-Р/35-Р від 01.03.2005р. та № 4/106-04/286-Р/22-Р від 28.12.2005р. (Т.1, а.с.104-135);

* НГВУ «Бориславнафтогаз»- договору № 1/04-05/52-Р/33-Р від 27.05.2005р. (Т.1, а.с.136-150, Т.2, а.с.1-17).

Аналіз умов укладеного договору та фактичних обставин справи дозволяє достовірно встановити мету укладення між позивачем і ТзОВ «Дельта-98»договору доручення забезпечення замовлень на виконання промислово-геофізичних робіт; наведені послуги носять конкретний характер і торкаються певного кола питань.

При цьому колегія суддів враховує й те, що вказані послуги були реально надані позивачу і використані ним у своїй господарській діяльності із отриманням відповідного прибутку від цієї діяльності, при цьому податковим органом не доведено збиткової діяльності позивача (тобто, неотримання економічної вигоди) в розглядуваних відносинах.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обовязкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обовязкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Представлені позивачем документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та можуть слугувати достатньою підставою для формування валових витрат.

Також чинним законодавством і правилами ведення податкового обліку не передбачено надання інших документів, крім звітів повіреного і актів приймання-передачі послуг, на підтвердження фактичного надання послуг повіреного.

В частині посилань суду першої інстанції на відсутність в договорах на виконання промислово-геофізичних робіт, укладених між позивачем і структурними підрозділами ВАТ «Укрнафта», застережень про їх укладення за сприяння ТзОВ «Дельта-98», як на факт відсутності причинного звязку між придбанням посередницьких послуг та отриманням від такого придбання економічної вигоди, то жодним нормативно-правовим актом не передбачено вчинення такого застереження в договірних документах.

Крім цього, представлені податковим органом листи-відповіді від структурних одиниць ВАТ «Укрнафта»не можуть слугувати достовірними доказами по справі, оскільки останні не стосуються контрагентів позивача (Охтирського УБР, НГВУ «Охтирканафтогаз»та НГВУ «Бориславнафтогаз»), а відповідь НГВУ «Чернігівнафтогаз»торкається зовсім іншого звітного періоду (2007 рік).

Із змісту норм пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»слідує, що вказаний Закон передбачає лише два випадки неможливості включення витрат по нарахованому (сплаченому) податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду:

* у разі, коли вартість придбаних товарів (робіт, послуг), основних фондів придбавається не з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків;

* у разі непідтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними.

В цьому аспекті колегія суддів враховує, що відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавались позивачу, були спрямовані на обслуговування його господарської діяльності.

Так, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»повязує витрати платника податків і право на віднесення цих витрат до валових з господарською діяльністю такого платника.

Термін господарської діяльності визначений в п.1.32 вказаного Закону, яким передбачено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, визначальною (обовязковою) ознакою господарської діяльності законодавець визначає саме дохід, а не прибуток підприємства.

Представленим позивачем документами встановлено, що отримання доходу ВАТ «Карпатське управління геофізичних робіт»внаслідок виконання повіреним ТзОВ «Дельта-98»зобовязань по договору доручення від 10.01.2005р. підтверджується виконанням позивачем промислово-геофізичних робіт для структурних одиниць ВАТ «Укрнафта»; грошові кошти, які позивач отримував внаслідок виконання повіреним зобовязань за договором доручення від вищевказаних структурних підрозділів ВАТ «Укрнафта», використані на здійснення власної господарської діяльності.

Окрім цього, чинне законодавство не містить заборони на використання підприємством послуг третіх осіб, зокрема, послуг юридичних осіб, повязаних з представництвом його інтересів у відносинах з іншими субєктами підприємницької діяльності при здійсненні останнім господарської діяльності, при цьому винагорода третій особі (у розглядуваному випадку повіреному ТзОВ «Дельта-98») за здійснення ним представницьких функцій по укладенню та супроводженню договорів на виконання промислово-геофізичних робіт включається до валових витрат відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», із врахуванням того, що відповідно до п.1.32 ст.1 вказаного Закону господарською діяльністю є також діяльність довіреної особи, яка виступила в інтересах довірителя.

Право на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість з винагороди ТзОВ «Дельта-98» підтверджується належно оформленими податковими накладними, які долучені до матеріалів справи (Т.2, а.с.73-76).

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податковим органом не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

Окрім цього, матеріалами справи стверджується й та обставина, що ТзОВ «Дельта-98»декларувало свої податкові зобовязання з податку на додану вартість за лютий-березень 2006 року; постанова слідчого про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТзОВ «Дельта-98» скасована в судовому порядку (Т.2, а.с.67-72. 77-79).

Також під час розгляду справи податковий орган не доводив безтоварного характеру господарських операцій, обізнаність позивача щодо діяльності його контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що твердження податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум сплаченого податку, повязаного з придбання посередницьких послуг в ТзОВ «Дельта-98», оскільки такі послуги не повязані із веденням господарської діяльності, не відповідають дійсності.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Івано-Франківську № 0000472301/0 від 17.07.2007р. у частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 465000 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 232500 грн. слід визнати протиправним і скасувати.

При цьому у порядку ст.94 КАС України також підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Карпатське управління геофізичних робіт»задоволити.

Постанову господарського суду Івано-Франківської обл. від 30.09.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Відкритого акціонерного товариства «Карпатське управління геофізичних робіт»задоволити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську № 0000472301/0 від 17.07.2007р. у частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 465000 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 232500 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Карпатське управління геофізичних робіт»понесені судові витрати у розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Шавель Р.М.

Судді Нос С.П. , Каралюс В.М.

< Текст >