Постанова № 53004814, 29.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2263/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Артюхіна М. А.

розглянув у судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Військової частини А 2414 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Військової частини А 2414 про визнання дій протиправними, стягнення невиплаченої підйомної допомоги та коштів на відшкодуваня витрат на службове відрядження -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Військової частини А 2414, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2414 щодо невиплати підйомної допомоги підполковнику;

- зобов'язати військову частину А2414 провести нарахування та виплатити належну підйомну допомогу в сумі 5662 грн. 80 коп.;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А2414 щодо не проведення нарахування грошових коштів в рахунок відшкодування витрат на відрядження;

- зобов'язати військову частину А2414 провести нарахування та виплатити підполковнику в рахунок відшкодування витрат на відрядження.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

На розгляд справи в апеляційному порядку сторони, належним чином повідомлені не з'явилися. Колегія суддів, враховуючи, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для з'ясування всіх обставин, вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності сторін.

В зв'язку з неявкою сторін, на підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач призначений наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 27.10.2014 № 682 на посаду офіцера резерву, військової частини польова пошта В1286 сел. Десна Козелецького району Чернігівської області.

Згідно до наказу командира військової частини польова пошта В1286 від 03.11.2014 року №11 з 01.11.2014 року був зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта В1286 сел. Десна Козелецького району Чернігівської області, на всі види забезпечення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає, що було порушено його право на отримання підйомної допомоги та витрат на відрядження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач має право на отримання підйомної допомоги та відшкодування витрат на відрядження.

Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Щодо питання нарахування та виплатити підйомної допомоги.

Відповідно до ч.1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується, зокрема, підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби

Питання виплати підйомної допомоги врегульовані Інструкцією про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженою наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року № 370 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1 Інструкції, особам офіцерського складу (далі - офіцери), прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Підпунктом 18.1 цієї Інструкції встановлено, що підйомна допомога, в тому числі на членів сім'ї, не виплачується якщо місце проживання військовослужбовців у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) не змінилося. В цьому випадку підйомна допомога виплачується після фактичного переїзду військовослужбовця на постійне проживання до пункту дислокації військової частини.

Згідно з підпунктом 18.12 Інструкції підйомна допомога, в тому числі на членів сім'ї, не виплачується військовослужбовцям, які переїхали в інші населені пункти у складі військової частини (підрозділу), що підлягає розформуванню, або одиночним порядком у розпорядження відповідних командирів (начальників) без призначення на посади, в подальшому направленим для проходження військової служби до пунктів попереднього місця служби або звільненим з військової служби.

Отже, якщо місце проживання військовослужбовців у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) не змінилося, то підйомна допомога не виплачується. При цьому, підйомна допомога може бути виплачена після фактичного переїзду військовослужбовця на постійне проживання до пункту дислокації військової частини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до наказу командира в/ч польова пошта В1286 від 03.11.2014 року №11 з 11.11.2014 року, прибув з Бобровицького - Носівського об'єднаного районного військового комісаріату (смт. Бобровиця Чернігівської області) до військової частини польова пошта В1286 сел. Десна Козелецького району Чернігівської області та приступив до виконання обовязків за посадою з 01.11.2014 .

Разом з тим, місце реєстрації позивача після прибуття до військової частини польова пошта В1286 сел. Десна Козелецького району Чернігівської області не змінилось. Будь-яких доказів на підтвердження його фактичного переїзду та постійного проживання в новому пункті позивачем не надано.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для виплати позивачу підйомної допомоги відсутні.

А тому, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо питання відшкодування позивачу витрат на відрядження, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.6 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 № 98 визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби. Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

На виконання пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» наказом Міністерства оборони України від 29.08.2011 року № 530 затверджено Інструкцію про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України.

Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сит України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.08.2011 № 530, службовим відрядженням (далі - відрядження) вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в 2014 році подав до фінансової частини військової часини польова пошта В1286 документи на оплату коштів витрачених на відшкодування витрат на відрядження, в тому числі копії посвідчень про відрядження командира військової частини польова пошта В1286 .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав, що листом від 15 червня 2015 року №19 командиром військової частини А 2414 (правонаступник військової частини 1286) було повідомлено позивача, що зазначені кошти будуть нараховані при надходженні фінансування. На час звернення позивач з даним позовом кошти витрачені на службові відрядження не отримав.

Разом з тим, з листа від 15.06.2015 року № 19 (а.с.13) вбачається, що позивачу роз'яснено, що оскільки він перебував у розпорядженні в/ч А-0796, а тому відповідно виплату таких витрат має здійснювати саме ця частина.

Отже, судом першої інстанції невірно встановлені обставини справи.

Згідно до п. 1.25 зазначеної інструкції, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), тимчасово прикомандированим з дозволу Міністра оборони України, першого заступника Міністра оборони України, начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, командувачів видів Збройних Сил України до інших військових частин, або тим, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), оплата добових за період перебування в пунктах прикомандирування або в розпорядженні не провадиться.

У разі направлення цих військовослужбовців у відрядження з пунктів прикомандирування (перебування в розпорядженні) в інші пункти виплата добових провадиться їм на загальних підставах з військовослужбовцями тієї військової частини, до якої вони прикомандировані (перебувають у розпорядженні).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до посвідчення про відрядження, позивач був направлений в розпорядження командира військової частини А0796 м.Рівне.

Враховуючи викладене, виплата витрат на відрядження має бути здійснена військовою частиною А0796.

А отже, висновки суду першої інстанції, що такі виплати мали бути здійснені відповідачем, а саме військовою частиною А 2414, є помилковими.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А - 2414 задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Військової частини А 2414 про визнання дій протиправними, стягнення невиплаченої підйомної допомоги та коштів на відшкодуваня витрат на службове відрядження - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 30.10.2015 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.