КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/8474/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
28 жовтня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання: Самсонова М.М., за участю сторін: представника позивача Сварич А.А., представника відповідача Марчук Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕБЕГ ПЛЮС" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕБЕГ ПЛЮС" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
08.05.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕБЕГ ПЛЮС"» (надалі - ТОВ "РЕБЕГ ПЛЮС") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2014 р. № 0012302205 та № 0012312205, які були прийняті відповідачем за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо відсутності факту реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом Товариством обмеженою відповідальністю «Аквіта Трейд Союз» (надалі - ТОВ «Аквіта Трейд Союз») є необґрунтованими та безпідставними, та спростовуються належним чином складеними первинним документами бухгалтерського та податкового обліку.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2015 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Аквіта Трейд Союз» носять реальний характер.
Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.08.2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ребег Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Аквіта Трейд Союз» за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 07.11.2014 р. № 1232/26-54-22-05-07/38095675 (т.1 а.с.19).
В акті перевірки зазначено, що податковим органом встановлені порушення: 1. п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за 2013 р. на загальну суму 73 036,00 грн., а саме: за 2013 р. - 73 036,00 грн.;
2. пп. 198.1, пп. 198.4, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Ребег Плюс» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 76 880,00 грн., а саме: за серпень 2013 р. - 35 478,00 грн., за вересень 2013 р. - 41 402,00 грн.
Вказані висновки обґрунтовано тим, що господарські операції вчинені позивачем з його контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлених укладеним договором.
На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкове повідомленні-рішення від 26.11.2014 р. № 0012312202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 91 295,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 73 036,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 259,00 грн. (т.1 а.с.51) та податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 р. № 0012302205, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 96 100,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 76 880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -19 220,00 грн. (т.1 а.с.52).
Позивач подав заперечення на вказаний акт, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь від 21.11.2014 р. № 26248/10/26-54-22-05 де зазначено, що висновки акту перевірки від 07.11.2014 р. № 1232/26-54-22-05-07/38095675 залишено без змін (т.1 а.с.41). Крім того, за результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 05.02.2015 р. № 1702/10/26-15-10-05-35, яким податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 р. № 0012302205, № 0012312205 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с.60).
За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 16.04.2015 р. № 7990/6/99-99-10-01-04-25, яким податкові повідомлення-рішення від 26.11.2014 р. № 0012302205, № 0012312205 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с.72).
Вищенаведені обставини встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, не є спірними.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.
Згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 необхідною умовою для віднесення позивачем сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами, факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом та спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції.
Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.
Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.
Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Ребег Плюс» (покупець) та ТОВ «Аквіта Трейд Союз» (продавець) укладено договір № 29/07-1 купівлі-продажу товарів від 29.07.2013 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти у власність від продавця товари (т.1 а.с. 77).
Згідно умов договору, зокрема відповідно до п. 1.5, вид транспорту, що застосовується для перевезення товарів від продавця покупцеві: за домовленістю; відповідно до п. 1.6 - передача товару покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, заповненої відповідно до вимог Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. При централізовано кільцевих перевезеннях товару його відпуск постачальником може здійснюватися без довіреності, при умові, що покупець надає повідомлення за підписом керівника підприємства про зразок підпису особи, уповноваженої отримувати товар, та зразок печатки/штампу, якою вказана особа завіряє на супровідних документах (накладній, акті тощо) свій підпис; відповідно до п. 3.4, п. 3.6 - поставка товару здійснюється транспортом покупця. Пунктом відвантаження товару є склад продавця. При поставці товару продавець зобов'язаний передати покупцеві наступну супровідну документацію: накладні із зазначенням кількості відвантаженого товару, ціни за одиницю товару без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість ПДВ, одиниця виміру товару; податкові накладні, якщо покупець є платником податку на загальних підставах; належним чином завірені копії посвідчення якості, сертифікати відповідності; коригувальні податкові накладні (в разі повернення покупцем товару продавцю); відповідно до п. 3.7 договору перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця та підписання накладної.
В матеріалах справи містяться документи, які були надані позивачем: видаткові накладні, податкові накладні (т.1 а.с. 83-106), реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 146-174), декларації про податкові зобов'язання за вказаними вище правовідносинами (т. 1 а.с. 107-145, а.с. 175-181), звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку (т.1 а.с. 182-187), виписка по рахунку за період з 01.09.2013 по 31.10.2013 (т. 1 а.с. 188-211), оборотно-сальдова відомість по рахунку (т.1 а.с. 212-221, т.2 а.с. 2-9).
Також позивач на підтвердження своєї позиції надав додаткові документи: договір № 01/10-12-2 від 01.10.2012 р., укладений ФОП Пхакадзе Бесікі (експедитор) та ТОВ «Ребег Плюс» (замовник), щодо надання експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, договір № 46 від 01.11.2012 р. про оренду складського приміщення загальною площею 168,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 20 та видаткові накладні щодо подальшої реалізації товару ТОВ «Астарта «Агро-Торгова компанія», ТОВ «Край -2», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Спар-центр», ТОВ «Експансія» (а.с. 10-243 Том 2, а.с. 2-231 Том 3).
Проте, аналізуючи надані документи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем первині документи бухгалтерського обліку на підтвердження здійснення господарських операцій не можна вважати належними та допустими доказами з наступних підстав.
Так, господарські операції, за якими платник претендує на податкову вигоду у вигляді права на податковий кредит, мають бути реальними та спрямованими на одержання прибутку за рахунок здійснення виробничої або інших видів діяльності платника.
Податковий аналіз господарських операцій, у зв'язку з якими заявлено податковий кредит, включає перевірку того, що платник знав або повинен був знати про недостовірність (суперечливість) відомостей за наслідками оцінки судом сукупності обставин, пов'язаних із укладенням та виконанням договору (у тому числі з підставами, з яким платником було обрано відповідного контрагента), а також інших фактів, що дозволяють оцінити добросовісність самого платника у сфері оподаткування.
Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та передачі товарів надано суду видаткові накладні.
Проте, судом встановлено, що останні не містять прізвищ, імен та по батькові осіб, які здійснювали прийняття та передачу товару.
Апелянт не надав суду докази, які б свідчили б про призначення уповноваженої особи на отримання матеріальних цінностей, а також довіреності, книги видачі довіреностей на отримання матеріальних цінностей, які в силу п. 1.6 договору є підставою для передачі товару.
Також позивачем не було надано доказів, які б свідчили про якість товару, а саме: сертифікатів відповідності, посвідчення якості, які є обов'язковими документами під час передачі товару.
Крім того, в матеріалах справи у наявності податкова інформація відповідно до якої ТОВ «Аквіта Трейд Союз» стан платника податків у період з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.
Вказані обставини у сукупності є свідченням того, що розглядуваний контрагент не провадив реальної економічної або іншої господарської діяльності. Під час розгляду справи позивачем не надано пояснень, яким чином ним було встановлено ділові стосунки з ТОВ «Аквіта Трейд Союз», хто саме та яким чином здійснював доставку товару, з ким саме контактував позивач при прийнятті товару, оформленні зазначених первинних документів тощо.
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, аналізуючи надані позивачем первинні документи, суд першої існтації дійшов вірного висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аквіта Трейд Союз» не підтверджуються належними доказами у справі, зокрема, встановлено відсутність об'єктів оподаткування, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 76 880,00 грн. та податок на прибуток на суму 73 036,00 грн.
Апелянтом вказаний висновок суду першої інстанції не спростовано.
Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів при прийнятті рішення у даній справі прийняла до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду України висловлену в ухвалі від 07.10.2015 р. при розгляді справи № К/800/52890/14 (2а-0870/10293/11).
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.
Повний текст ухвали виготовлено 29.10.2015р.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕБЕГ ПЛЮС" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2015 р., залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕБЕГ ПЛЮС" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
М.І. Кобаль
.
Головуючий суддя Карпушова О.В.
Судді: Кобаль М.І.
Епель О.В.
Судове рішення № 53004813, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 28.10.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/8474/15. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: