Постанова № 53003765, 20.10.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року справа № 823/3096/15

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

при секретарі Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.10.2014 №0003342301 та №0003332301.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 4037444 грн. та заниження позивачем податку на додану вартість , який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4982536 грн. по господарським правовідносинам з ПП «Діловий Партнер Плюс», ТОВ «Компанія «Юнібіт», ПП «Нова-Центр», ТОВ «Компанія Восток Інтернешнл», ТОВ «Роял-Консалтинг», ПП «Мірта 2009», ТОВ «Стройбетонукраїна», ПП «Оатарі», ТОВ «Гермес-ТрейдінгЧеркаси», оскільки із зазначеним контрагентом здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні первинні документи. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з зазначених вище підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на те, що проведеною перевіркою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 4037444 грн. та заниження позивачем податку на додану вартість , який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4982536 грн. по господарським правовідносинам з вищезазначеними контрагентами, у звязку з тим, що акти виконаних робіт, податкові накладні мають формальний характер, зі змісту яких не можливо встановити, які саме надані послуги і для якої саме господарської мети використані. Крім того, позивачем до перевірки не надані звітів про проведені роботи (надані послуги), калькуляцій витрат та інших документів, які б могли обґрунтувати економічну доцільність таких витрат. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з нижчевикладеного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради з 30.07.2009, ідентифікаційний код 36619064.

На підставі наказів ДПІ у м. Черкасах від 07.04.2014 №586, від 09.04.2014 №603, 08.08.2014 №1316, від 22.08.2014 №1435, згідно із пп.. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 VІ (далі ПК України) працівниками відповідача проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Юнітранс-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013. Результати перевірки оформлені актом від 16.09.2014 №347/23-01-22-06/36619064.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, пп. 138.10.2, п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4037444 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року на суму 666338 грн., за І квартал 2012 року на суму 876683 грн., півріччя 2012 року на суму 1590497 грн., 9 місяців 2012 року на суму 1981733 грн., 2012 рік на суму 2931887 грн., І квартал 2013 року на суму 541828 грн., півріччя 2013 року на суму 475700 грн., 9 місяців 2013 року на суму 581124 грн., за 2013 рік на суму 439219 грн.;

п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість , який підлягає сплаті в бюджет на загальну сум 4982536 грн., в тому числі за 2011 рік на суму 968333 грн., за 2013 рік на суму 1029999 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Черкасах винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 15.10.2014 №0003342301 форми «Р», яким позивачу збільшено суму податкових зобовязань по податку на додану вартість у розмірі 7473804 грн., в тому числі за основним платежем на суму 4982536 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2491268 грн.; від 15.10.2014 №0003332301 форми «Р», яким позивачу збільшено суму податкових зобовязань по податку на прибуток у розмірі 5046805 грн., в тому числі за основним платежем на суму 4037444 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1009361 грн.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України)

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та: з ТОВ «Роял-Колсантинг» укладено договір доручення від 25.12.2012 №357; з ТОВ «Гермес-ТрейдингЧеркаси» укладено договір доручення від 01.08.2013 №84; з ПП «Оатарі» укладено договір доручення від 25.10.2013 №829; з ТОВ «Стройбетонукраїна» укладено договір про абонентське юридичне обслуговування від 01.10.2011 №28/17; з ТОВ «Компанія Восток Інтернешнл» укладено договір про абонентське юридичне обслуговування від 18.12.2012 №238; з ПП «Мірта 2009» укладено договір про абонентське юридичне обслуговування від 01.07.2012 №26; з ПП «Діловий партнер плюс» укладено договір про абонентське обслуговування від 01.12.2011 №47.

На виконання зазначених договорів позивачем надані податкові накладні, акти надання послуг, додаткові угоди.

Відповідно до умов договорів доручення, укладених між позивачем та ТОВ «Роял-Колсантинг», ТОВ «Гермес-ТрейдингЧеркаси», ПП «Оатарі», вказані контрагенти доручають позивачу, а позивач бере на себе обовязок по наданню обємів транспортно-експедиційних послуг по відвантаженню зернових врожаю 2012-2013 років.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV, транспортно-експедиторська діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг по організації і забезпеченню перевезень експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів. Ця діяльність здійснюється субєктом підприємницької діяльності - експедитором, що за дорученням і за рахунок клієнта виконує чи організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору, види послуг експедитора, вид і найменування вантажу, права та обовязки сторін, відповідальність сторін, розміри плати експедитора, порядок розрахунку, пункти відправлення і призначення вантажу, порядок узгодження змін маршруту, види транспорту, указівок клієнта, термін виконання договору, а також всі істотні умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 9 Закону №1955-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з договорів доручення, укладених між позивачем та ТОВ «Роял-Колсантинг», ТОВ «Гермес-ТрейдингЧеркаси», ПП «Оатарі», сторони не досягли погодженої волі щодо всіх істотних умов договору.

Положеннями ст. 9 Закону №1955-IV визначено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується, а саме: відсутні транспортні документи, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Положеннями п. 1 договорів доручення, укладених між позивачем та ТОВ «Роял-Колсантинг», ТОВ «Гермес-ТрейдингЧеркаси», ПП «Оатарі» визначено, що конкретні умови виконання даних договорів, необхідна кількість транспортно-експедиційних послуг та інші вказівки довірителів визначаються в додатках до даговорів, які є невідємною частиною вказаних договорів.

Позивачем не надані додатки до договорів, які б визначали істотні умови договорів доручення.

На виконання господарських відносин позивача та ТОВ «Стройбетонукраїна», ТОВ «Компанія Восток Інтернешнл», ПП «Мірта 2009», ПП «Діловий партнер плюс», позивачем надані акти до договорів про абонентське юридичне обслуговування, однак у вказаних актах не вказано зміст та обсяг наданих юридичних послуг, тому встановити зв'язок витрат на отримання таких послуг з господарською діяльністю позивача. У наданих суду актах до договорів про абонентське юридичне обслуговування зазначено лише про виконання послуг, однак вони не розкривають зміст наданих послуг, їх обсягів, строки їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Ольга» здійснені господарські взаємовідносини, на виконання яких позивачем надані акти наданих послуг та видаткові накладні, зі змісту яких вбачається, що останній надав позивачу послуги із залізничних перевезень згідно угоди від 02.03.2012.

У матеріалах адміністративної справи відсутня угода від 02.03.2012, укладена між позивачем та ТОВ «Ольга», що ставить під сумнів виконання сторонами послуги із залізничних перевезень.

По взаємовідносинам позивача із ТОВ «Компанія «Юнібіт» позивачем не надано договору про виконання консультаційних послуг з використання « 1С: Підприємство 8»

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність доказів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП «Діловий Партнер Плюс», ТОВ «Компанія «Юнібіт», ПП «Нова-Центр», ТОВ «Компанія Восток Інтернешнл», ТОВ «Роял-Консалтинг», ПП «Мірта 2009», ТОВ «Стройбетонукраїна», ПП «Оатарі», ТОВ «Гермес-ТрейдінгЧеркаси».

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податків у звязку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Вищезазначене свідчить про оформлення документів не у звязку із фактичним здійсненням реальних господарських операцій у хронологічному порядку, а у довільний (удаваний) спосіб, що підтверджує відсутність обставин та подій, повязаних з виконанням господарських договорів та відповідним їх відображенням у податковому обліку.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-101112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби Вищий адміністративний суд України зазначив про те, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такий етап, як встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Тому в даному випадку наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд дійшов до висновку про відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Діловий Партнер Плюс», ТОВ «Компанія «Юнібіт», ПП «Нова-Центр», ТОВ «Компанія Восток Інтернешнл», ТОВ «Роял-Консалтинг», ПП «Мірта 2009», ТОВ «Стройбетонукраїна», ПП «Оатарі», ТОВ «Гермес-ТрейдінгЧеркаси», а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.10.2014 №0003342301 та №0003332301 - є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції станом на час звернення до суду) за подання до адміністративного суду позову майнового характеру позивач має сплатити 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Однак, частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на час звернення до суду) встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 974 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.427045538.1 від 26.08.2015, а тому, судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 3897 грн. 60 коп. (4870 грн. 974 грн. 40 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнітранс-Агро» на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 3897 (три тисячі триста вісімсот девяносто сім) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська

Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2015 року.