Постанова № 53002802, 28.10.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28.10.2015р. справа № 820/8925/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кучми Ю.В., розглянувши у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Харківського національного медичного університету провизнання дій протиправними та стягнення матеріальної шкоди, -

встановив:

Позивач, Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського національного медичного університету, в якому просив суд визнати дію відповідача, що полягає у відмові в задоволенні запиту на інформацію позивача, протиправною; стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яку з вини відповідача зазнав позивач, у розмірі 6530 грн. (штрафні санкції за порушення Договору про надання юридичних послуг від 09 лютого 2015 року); стягнути з відповідача матеріальну шкоду, яку з вини відповідача поніс позивач, у зв'язку з підготовкою даної позовної заяви, сплачену позивачем відповідно до Договору про надання юридичних послуг від 22 червня 2015 року у розмірі 3850 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на необґрунтованість твердження відповідача про те, що останній не є розпорядником інформації та запитувана інформація не є предметом суспільного інтересу, у зв'язку з чим також позивач вказував на безпідставність пропозиції відповідача відшкодувати витрати на виготовлення копій документів, які запитувалися. Позивач свого представника в судове засідання не направив, до суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача надав до суду письмове клопотання, в якому зазначив, що проти задоволення позову заперечує, просив в задоволенні позову відмовити. Крім того, представник відповідача просив суд розглянути справу за його відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що в судове засідання представники сторін не прибули, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належними чином, до суду надали заяви про розгляд справи без їх участі, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, суд прийшов до висновку про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

02 лютого 2015 року позивач звернувся до Харківського національного медичного університету з запитом на інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до якого просив надати інформацію у вигляді належним чином засвідчених копій документів: Статут ВНЗ; свідоцтво про реєстрацію ВНЗ, Ліцензію на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них; Сертифікат про акредитацію освітньої програми ВНЗ; витяг ВНЗ з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; Перелік структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ з вказанім їх адрес, телефонів, прізвищ керівників; правила прийому до ВНЗ у 2015 році; положення про приймальну комісію ВНЗ у 2015 році; Наказ про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2015 році; перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами; плани роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності. (а.с. 13)

Відповідачем було надано відповідь на вказаний запит вих. № З-з/06 від 16 лютого 2015 року, відповідно до якої зазначено, що позивачу надано витяг ВНЗ з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також надано рахунок на відшкодування фактичних витрат на копіювання, оскільки запитувана інформація міститься в документах, кількість копій з яких перевищує 10 сторінок. Також, відповідачем у відповіді вказано, що копії запитуваних документів будуть надіслані на адресу позивача після оплати вказаного рахунку. (а.с. 14-16)

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з п. 2,3 частини 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, крім іншого, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

З дослідженої судом відповіді Харківського національного медичного університету на запит позивача, судом встановлено, що відповідач визнав себе розпорядником інформації, яка запитувалася, відповідно до зазначених вище норм ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Тому посилання позивача на факт невизнання відповідачем себе розпорядником запитуваної інформації, не можуть бути взяті до уваги судом з огляду на невідповідність їх фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Зі змісту запиту на інформацію позивача від 02.02.2015 вбачається, що позивач звертався з проханням про надання інформації у вигляді належним чином засвідчених копій документів, перелік яких викладено судом вище. За повідомленням відповідача, викладеним у відповіді вих. № З-з/06 від 16.02.2015, кількість копій документів, які містять запитувану інформацію, значно перевищує 10 сторінок. А згідно з рахунком № 1 від 16.02.2015 на відшкодування витрат з копіювання документів, кількість сторінок документів, які містять запитувану інформацію, становить 956 сторінок. (а.с. 16)

Також зі змісту запиту та відповіді на запит судом встановлено, що запитувана позивачем інформація не є інформацією з обмеженим доступом, а є відкритою, та такою що пропонувалася відповідачем до видачі після проведення відшкодування витрат на копіювання.

Позивач у позовній заяві обґрунтовував необхідність надання йому копій запитуваних документів в повному обсязі безкоштовно посиланням на частину 4 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме в частині того, що, на думку позивача, запитувана інформація є інформацією про себе (тобто про вищій навчальний заклад - відповідача), а також запитувана інформація становить суспільній інтерес.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» при наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Суд зазначає, що виходячи зі змісту ст. 10 та ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», «інформація про себе» для цілей цього Закону це є інформація про особу, яка звертається із запитом.

Судом встановлено, що запитувана позивачем інформація стосувалася виключно Харківського національного медичного університету і не містила жодного запиту з приводу надання відповідачем інформації про Всеукраїнську громадську організацію «Комітет конституційно-правового контролю України».

Таким чином, посилання позивача на необхідність надання відповідачем безкоштовно запитуваної в запиті від 02.02.2015 інформації як «інформації про себе», не відповідає змісту та вимогам ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Також позивач посилається на частину 4 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» як підставу для отримання безкоштовно документів, що містять запитувану інформацію, зазначаючи, що запитувана інформація становить суспільній інтерес.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» при наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Так, відповідно до ст. 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Розв'язуючи спір по суті, суд зазначає, що термін «суспільний інтерес» є оціночною категорією. Суспільний інтерес - це те, що дає користь суспільству. У свою чергу те, що лише цікавить або розважає суспільство, є сенсаційним, і не становить суспільного інтересу. Суспільний інтерес становить інформація щодо проблем, які мають важливе значення для життя широкого загалу, проблем або важливих питань, які обговорюються в суспільстві.

Отже, суспільно важливою може вважатися інформація, що стосується питань функціонування суспільства, які викликають громадський інтерес. Інтерес в отриманні певної інформації, який не пов'язаний із участю громадськості у прийнятті рішень і у формуванні та реалізації державної політики, громадським контролем і наглядом, та, який пов'язаний лише із задоволенням цікавості, вказує на суспільну неважливість того чи іншого питання. Індикатором суспільної важливості питання є необхідність суспільства реагувати на ту чи іншу ситуацію та впливати на неї, застосовуючи правові, моральні та інші важелі. Тобто ситуацію, яка вже має місце та викликала проблему в суспільстві.

Факт суспільної значущості інформації повинен встановлюватися в кожному конкретному випадку, залежно від конкретних обставин справи.

Суд, проаналізувавши перелік інформації, яка запитувалася позивачем в запиті від 02.02.2015, встановив, що реєстраційні документи ВНЗ та документи, що підтверджують право на зайняття певними видами діяльності в галузі освіти, данні щодо організаційної структури установи містять інформацію про діяльність ВНЗ та є загальнодоступними. Позивачем не наведено ні в запиті на інформацію, ні в позовній заяві яка саме інформація із вказаних документів становить суспільний інтерес, з чим пов'язаний такий інтерес, яка саме проблема, що турбує станом на час звернення за інформацією, громадянське суспільство викликала суспільний інтерес щодо вказаної інформації. Також позивачем не наведено в чому саме полягає суспільний інтерес, нагальна суспільна потреба, у отриманні інформації про правила прийому до ВНЗ у 2015 році; інформації про приймальну комісії ВНЗ у 2015 році; про перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами; про плани роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.

Крім того, суд зазначає інформація була запитана позивачем у лютому 2015 року, тоді як прийом заяв та документів від вступників до ВНЗ повинен розпочинався лише 10 липня 2015 року, відповідно до Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2015 році, затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України від 15.10.2014 № 1172. Таким чином, станом на час запитування інформації взагалі не могло ще існувало жодного нагального суспільного інтересу або проблеми, яка б турбувала широкий загал.

Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання позивача на критерій «суспільного інтересу» як підставу для безкоштовного отримання документів, що містять запитувану інформацію, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 244-2 КАС висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, Верховний суд України в Постанові від 26 травня 2015 року у справі за позовом Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» до ректора Київського національного університету ім.. Тараса Шевченка про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, яка стосувалася аналогічних правовідносин, зазначив наступне.

Якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк (частина друга статті 21 Закону № 2939-VI). Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком (пункт 3 частини першоїстатті 22 Закону № 2939-VI).

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані дії відповідача вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та є правомірними.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись Законом України «Про доступ до публічної інформації», Законом України «Про інформацію», ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Харківського національного медичного університету про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ю.В. Кучма