Постанова № 53002144, 15.07.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1688/13-a

"15" липня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої суддіДанилевич Н.А.

при секретаріСтасюк А.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції (далі відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, згідно Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову від 04.03.2013 року ВП №35986968 про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн. за невиконання боржником рішення суду. Позивач просить скасувати дану постанову, оскільки, стверджує, що ніяких порушень Закону України «Про виконавче провадження» вона не вчиняла, не відмовлялась виконати рішення суду та не ухилялась від його виконання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надавши письмові заперечення та пояснила, що постанова від 04.03.2013 року ВП №35986968 про накладення штрафу є правомірною та не підлягає до скасування, оскільки, державним виконавцем, в рамках виконавчого провадження, відкритого по виконанню рішення суду про зобовязання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 майно аналогічне втраченому, 08.02.2013 року було винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 170,00 грн. за невиконання рішення суду. 04 березня 2013 року державним виконавцем складено акт про те, що рішення суду не виконано та, згідно ч.2. ст.89 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову ВП №35986968 про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн. за невиконання боржником рішення суду. У звязку з цим, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

16 січня 2013 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №35986968 по примусовому виконанню виконавчого листа №1915/4223 виданого 21.12.2012 року Тернопільським міськрайонним судом про зобовязання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 майно, аналогічне втраченому, а саме вагончик з алюмінію розміром 8м. на 2,40м. висотою 2,50м. В даній постанові зазначено строк до 23 січня 2013 року для надання можливості боржнику добровільно виконати рішення суду.

24 січня 2013 року державним виконавцем складено акт про те, що в наданий законом термін рішення суду боржником добровільно не виконано, та у відповідності до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

08 лютого 2013 року державним виконавцем складено акт про те, що рішення суду не виконано, та винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 170,00 грн.

У звязку з повторним невиконанням рішення суду, 04 березня 2013 року державним виконавцем складено відповідний акт та, у відповідності до ст.89 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 340,00 грн.

03 квітня 2013 року Відділом державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції направлено до Тернопільського РВ УМВСУ в Тернопільській області подання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за умисне невиконання рішення суду.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV (далі Закон №606-XIV) - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 та п.6 ч.2 ст.17 Закону №606-XIV - примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Частинами 1-2 ст.25 Закону №606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 11 Закону №606-XIV визначено, що Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1. ст.28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 89 Закону №606-XIV встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно ст.69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про накладення штрафу від 04.03.2013 року по ВП 35986968 діяв в межах своїх повноважень і у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», а тому позовні вимоги позивача є не обґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 69, 70, 71, 77, 94, 137, 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи

Повний текст постанови виготовлено 17.07.2013 року

Головуючий суддяДанилевич Н.А.

копія вірна

СуддяДанилевич Н.А.