Постанова № 53001589, 29.07.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року Справа № П/811/1931/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАС-АГРО

до відповідача Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю МАС-АГРО (далі - позивач) з адміністративним позовом до Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000182200 від 10 березня 2015 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю МАС-АГРО податковим органом неправомірно, без належних на те підстав встановлено порушення позивачем приписів Податкового кодексу України та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач позовних вимог не визнав та наголосив, що ТОВ МАС-АГРО не може вважатися сільськогосподарським підприємством субєктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, оскільки у своїй діяльності використовує земельні ділянки без оформлення договорів оренди. За таких умов відповідач вважає, що ним обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (а.с.217-218).

У судове засідання 29 липня 2015 року сторони не прибули, натомість подали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі (а.с.223,231).

Відтак, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю МАС-АГРО зареєстроване як юридична особа Світловодською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 30 грудня 2005 року (а.с.71) та з того ж часу перебуває на обліку у податковому органі.

У період з 02 по 13 лютого 2015 року посадовими особами Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю МАС-АГРО з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 19 лютого 2015 року №70/2200/33372308, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, серед іншого, п.185.1 статті 185, п.198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п.201, п.209.5 статті 209 Податкового кодексу України в частині заниження ПДВ по декларації 0121 спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства на суму 3583,71 грн. ( за жовтень 2012 року на суму ПДВ 1363,00 грн.; за січень 2013 року 1970,71 грн., грудень 2013 року 250,00 грн.); встановлено заниження податкового зобов'язання по загальній декларації в сумі 128 889,30 грн. (за травень 2013 року на суму 62531,80 грн.; травень 2014 року на суму 66357,50 грн.) (а.с.10-56).

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 10 березня 2015 року №0000182200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 202093,00 грн. (із них за основним платежем 132473,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 69820,00 грн.) (а.с.74).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення в частині нарахування позивачеві грошового зобовязання в сумі 128889,3 грн основного зобовязання та штрафних санкцій в сумі 64444,65 грн грунтується на висновках податкового органу про те, що у перевірений період позивач здійснював свою діяльність та отримував доходи від реалізації продукції тваринництва та рослинництва на земельних ділянках Іванівської та Глинської сільської ради, право користування якими не оформив у встановленому законом порядку (а.с. 60).

Зокрема, податковий орган наголошує на відсутності зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, на яких позивач вирощує сільськогосподарські культури.

Відтак, вважає відповідач, ТОВ МАС-АГРО не є сільськогосподарським підприємством (сільськогосподарським товаровиробником) у розумінні Податкового кодексу України, що виключає можливість його перебування у статусі субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Надаючи правову оцінку таким твердженням податкового органу, суд зазначає таке

Пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України передбачено право резидента, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), обрати спеціальний режим оподаткування).

Сутність такого режиму, згідно пункту 209.2 Податкового кодексу України, полягає в тому, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

У свою чергу, пункт 209.6 статті 209 Податкового кодексу України наголошує, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За змістом підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України діяльність у сфері сільського господарства включає: а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація; б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація; в) надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основною умовою застосування платником спеціального режиму оподаткування в порядку статті 209 Податкового кодексу України є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах, надання сільськогосподарських послуг.

При цьому податкове законодавство, яке є пріоритетним серед інших правових норм у регулюванні податкових правовідносин, не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також не висуває вимог до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Зокрема, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Таким чином, у контролюючого органу відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги податкового законодавства.

Викладене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою, зокрема в Ухвалі від 07 липня 2015 у справі № К/800/8693/14 .

Суд наголошує, що матеріалами справи (а.с.145-146,148-160,224-229) підтверджується перебування у фактичному користуванні позивача земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Іванівської сільської ради із земель резервного фонду 11,46 га та площею 20,6 га із земель резервного фонду населеного пункту на території с. Іванівка та загальною площею 17,27 га ріллі на території Глинської сільської ради.

Не спростовано цей факт у судовому засіданні і представником відповідача.

Так само, не заперечив відповідач і того, що частка сільськогосподарського товаровиробництва у позивача у перевірений період була вищою за 75 відсотків.

Вважаючи доведеним те, що ТОВ МАС-АГРО здійснює фактичне користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Глинської та Іванівської сільських рад, суд дійшов висновку, що податковим органом необґрунтовано зазначено про відсутність у Підприємства права на застосування спеціального режиму оподаткування та протиправно донараховано позивачеві податкові зобовязання з податку на додану вартість та штрафні санкції в сумі 128889,3 грн та 64444,65 грн відповідно.

Щодо наявності правових підстав для винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення в частині, якою позивачеві донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3583,71 грн за основним платежем та 5375, 65 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 58-59), суд вважає за необхідне вказати таке.

Як вбачається з Акту перевірки, податковий орган виявив:

-факт формування позивачем податкового кредиту без підтвердження податковою накладною за взаємовідносинами з ТОВ НВФ Агросвіт за жовтень 2012 року на суму ПДВ 1363,00 грн (а.с. 26);

-подвійне включення до податкового кредиту ПДВ на суму 250,00 грн за взаємовідносинами ТОВ Олександрійський цукровий завод за грудень 2013 року. (а.с. 26);

-заниження суми податкового зобовязання за спеціальною декларацією при реалізації продукції Спільному Українсько-Болгарському багатопрофільному ТОВ „НАК за січень 2013 року в сумі 1970,71 грн (а.с. 21).

Виявлення відповідачем таких порушень мало своїм наслідком збільшення позивачеві суми податкового зобовязання з ПДВ на суму 3583,71 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 150%.

Представники позивача не спростували доводів податкового органу про наявність вказаних порушень, однак наголосили, що у перевірені періоди ТОВ „МАС-АГРО декларувалося відємне значення з податку на додану вартість, тому контролюючий орган не вправі був донараховувати податкове зобовязання з ПДВ у цій частині.

Суд зазначає, що згідно положень пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У такому випадку, згідно положень пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Водночас, пункт 58.2 статті 58 Податкового кодексу містить застереження, за яким податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Вбачається, що податкове повідомлення-рішення покликане нівелювати правові наслідки порушення, допущеного платником податків, а відтак повинно беззастережно відповідати суті виявленого порушення.

Так, згідно наявних у матеріалах справи декларацій позивача з податку на додану вартість (скорочених), у жовтні 2012 року, у січні і грудні 2013 року ТОВ „МАС-АГРО звітувало про наявність відємного значення між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду та (а.с. 171-193).

Пунктом 209.3 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, в даному випадку у зв'язку з наявнісю у позивача у звітному періоді від'ємного значення, податковий орган повинен був податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, і лише у випадку, якщо за результатами зменшення від'ємного значення залилась решта суми податкового зобовязання податкове повідомлення-рішення про нарахування податку на додану вартість на таку частину.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити щодо застосування відповідачем штрафу у розмірі 150 %, на підставі пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

Так, податковим органом до визначення суми основного платежу з ПДВ додатково застосовано штрафні санкції у розмірі штрафної санкції 100 % згідно пункту 123.2. статті 123 Податкового Кодексу України та штрафні санкції у розмірі 50% згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Згідно з пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За приписами пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

З даної норми вбачається, що штраф визначається в розмірах, визначених пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, а стягнення штрафу у розмірі 100 % вимогами пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України не передбачено.

При цьому, стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, визначене пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, застосовується за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, зокрема, останні не направлені:

- на відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів (визначення останніх наведено у підпункті 209.15.1),

- на інші виробничі цілі (при наявності залишку), додатково до санкцій, передбачених у пункті 123.1 статті 123 Кодексу.

Слід зазначити, що в акті перевірки не зафіксовано факту використання позивачем сум податків, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги з ПДВ, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілями її надання з посиланням на порушення статті 123 Податкового кодексу України .

Зафіксовані в акті перевірки порушення фактично полягали у неправильному відображенні у складі податкових зобов'язань податкової декларації (скороченої) позивача господарської операції, яка не пов'язана із сільськогосподарським виробництвом, і не стосувалась порушень порядку використання податкової пільги (як-то несвоєчасне та/або не в повному обсязі перерахування суб'єктом спеціального режиму оподаткування сум податку на додану вартість на спеціальні рахунки, нецільове використання ним сум ПДВ, залишених у власному розпорядженні тощо).

Тобто, фактично податковий орган, додатково до штрафу, передбаченого пунктом 123.1. Податкового кодексу України, двічі заявляє до стягнення суму податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про незаконність збільшення позивачеві податкових зобовязань з ПДВ та про застосування відповідачем штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, у дані справі відповідач не довів правомірності своїх рішень.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачена позивачем при поданні адміністративного позову сума судового збору підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 10 березня 2015 року №0000182200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю МАС-АГРО збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 202093,00 грн. (із них за основним платежем 132473,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 69820,00 грн.).

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю МАС-АГРО судовий збір у розмірі 404,59 (чотириста чотири гривні, пятдесят девять копійок) з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_1