Ухвала суду № 52988099, 28.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/5261/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2162/К/15 ОСОБА_1

Категорія - 26 (I) Доповідач Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.

судді: Грищенко Н.М., Савіної Г.О.,

при секретарі: Голуб О.О.

за участі: представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" ОСОБА_3;

представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 02 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди в завязку з втратою працездатності, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 243000 грн. у звязку з втратою стійкої професійної працездатності в розмірі 20% безстроково внаслідок професійного захворювання на виробництві.

Рішенням суду позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн., на користь держави судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки суд не обґрунтовано дійшов висновку про спричинення позивачу моральної шкоди ушкодженням здоровя, факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка та розмір моральної шкоди є неспівмірним із 20% втрати працездатності позивача.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 з 20 травня 1996 року працював на шахті "Гігант" газорізником, 24 грудня 1997 року переведений на шахту "Родіна" газорізником, 01 жовтня 1999 року переведений на шахті "Родіна" електрозварювальником, 01 вересня 2010 року переведений електрозварювальником з правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 шахтомонтажного управління з ремонту та монтажу шахтного обладнання; 06 травня 2014 року звільнений з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію за віком згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.

Згідно копії акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08 квітня 2015 року, працюючи електрозварювальником внаслідок недосконалості технології зварювання ручним способом, мавших місце порушень систем вентиляції та аспірації, підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, шкідливих хімічних речовин та виробничого шуму позивач отримав професійне захворювання з відповідним діагнозом: 1) хронічне обструктивне захворювання легень першого ступеню (пилотоксичний бронхіт першого ст., емфізема легень першого ст.), група В, фаза загострення, ЛН першого-другого ст. J68.4; 2) нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху) H90.3, супутній відсутній (а.с. 14 - 18).

Висновком МСЕК від 08 червня 2015 року позивачеві первинно встановлено 20 % втрати професійної працездатності з травня 2015 року безстроково; група інвалідності не встановлювалась (а.с. 18).

Згідно наданих виписних епікризів, позивач в результаті отримання професійних захворювань, неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні в медичних закладах міста ОСОБА_8, де тривалий час перебував в терапевтиному відділенні. Відповідно медичних документів лікарями рекомендовано: спостереження у лікаря; щорічні курси стаціонарного та амбулаторного лікування; оздоровлення в санаторії профілакторії (Бердянськ, Одеса) (а.с. 19, 20, 22 - 25).

Медичним висновком від 10 березня 2015 року лікувальної - експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини від (протокол № 398) ОСОБА_4 було встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пилотоксичний бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), група В, фаза загострення, ЛН першого - другого ст.; нейросенсорна приглухуватість першої ст. (з легким зниженням слуху), що підтверджується копією такого висновку (а.с. 21).

Згідно медичних документів позивачеві рекомендовано: нагляд лікарів, прийом медикаментів,щорічні курси амбулаторного та стаціонарного лікування, прийом бронхолітиків та відхаркувальних препаратів, оздоровлення в санаторії профілакторії, санаторне - курортне лікування.

Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_6 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обовязків і повязане з виробництвом, і наявності у звязку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08 квітня 2015 року (а.с.14-16) причиною професійного захворювання є робота ОСОБА_6 в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному оскільки згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 08.04.2015 року причиною професійного захворювання позивача є його робота у на підприємствах відповідача впродовж 18 років в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.

Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_6 моральної шкоди, оскільки згідно ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом необґрунтований розмір моральної шкоди спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на інших підприємствах, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 02 вересня 2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: