Рішення № 52988047, 29.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9095/15 Справа № 196/1682/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бойко Ю.О. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.,

за участі секретаря - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_5 звернулися з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним.

В обґрунтування позовних вимог, позивачі посилалися на те, що 21 лютого 2009 року ОСОБА_5, в присутності ОСОБА_4, в будинку №63-б, що знаходиться по вул. Піонерська в смт.Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, написав розписку ОСОБА_2 про те, що позичив у нього 100 000 грн., які зобов'язався повернути 21 липня 2009 року. Також, ОСОБА_3, 21 лютого 2009 року, в присутності ОСОБА_4, в будинку №63-б, що знаходиться по вул. Піонерська в смт.Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, написала розписку ОСОБА_2 про те, що позичила у нього 100 000 грн., які зобов'язалася повернути 21 липня 2009 року. Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 до позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення боргу задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно із ОСОБА_5 ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 100 000 грн. боргу за договором позики, 1 000 грн. судового збору та 43 грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнуто 101 043 грн. 75 коп. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2009 року залишено без змін. Позивачі у позовній заяві зазначили, що суди першої та апеляційної інстанції встановили, що 21 лютого 2009 року, вранці, точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_4, маючи боргові зобов'язання перед ОСОБА_2 та достовірно знаючи, що без погашення боргу перед останнім в отриманні наступної позики їй буде відмовлено, знаючи, що у разі звернення до ОСОБА_2 інших осіб з проханням надати в позику грошові кошти на визначений термін при відсутності перед ним боргових зобов'язань останній погодиться, звернулася до своїх знайомих ОСОБА_3 та ОСОБА_5., яка шляхом умовлянь схилила одержати, як для себе, у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 100 000 грн., які в подальшому передати їй для розвитку підприємницької діяльності, переконавши останніх у своїй платоспроможності та вчасному поверненні нею вказаного боргу за рахунок реалізації належного їй нерухомого майна, а саме: житлового будинку, розташованого в смт. Царичанка по вул. Кірова, 32 Дніпропетровської області, хоча повертати вказану суму не збиралася. На вказану пропозицію ОСОБА_3 та ОСОБА_5 погодилися і в цей же день, близько 11.00 год., ОСОБА_4 на своєму автомобілі привезла їх за місцем проживання ОСОБА_2 по вул. Піонерській, 63-б в смт. Царичанка Дніпропетровської області, де вони попросили ОСОБА_2 позичити їм грошові кошти в сумі 100 000 грн. та в забезпечення їх повернення ОСОБА_3 добровільно передала останньому технічну документацію на власний будинок. На вказану пропозицію ОСОБА_2 погодився та передав вищевказану суму грошових коштів за власноручними розписками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про отримання вказаних грошових коштів та про їх повернення в термін до 21 липня 2009 року. Після отримання вказаних коштів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 згідно попередньої домовленості з ОСОБА_4, будучи введені останньою в оману, та впевненими про можливість повернення саме нею грошових коштів, передали їй отримані від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 100 000 грн. ОСОБА_4, отримавши від ОСОБА_3 та ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 100 000 грн., в термін до 21 липня 2009 року і по теперішній час гроші останнім не повернула, заволодівши ними шляхом обману, спричинивши останнім матеріальної шкоди. Вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2012 року визнано ОСОБА_4 винною у скоєнні злочину, передбаченого ст.190 ч.3 КК України. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року вирок Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2012 року залишено без змін. Вважають, що підставою для пред'явлення ними позову стали нові обставини, встановлені вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2012 року, тому просили договір позики, укладений 21 лютого 2009 року між ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у вигляді розписки на суму 100 000 грн., визнати недійсним.

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2014 року провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним, у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_5 було закрито (а.с.104, 105).

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2015 року відмовлено в прийнятті визнання позову ОСОБА_3 відповідачем ОСОБА_4 Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним договір позики укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, на підставі розписки ОСОБА_3 від 21 лютого 2009 року. В іншій частині позовних вимог до ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат. (а.с.206-216).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 21 лютого 2009 року ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 100 000 грн., строком до 21 липня 2009 року, про що ОСОБА_5 була складена відповідна розписка (а.с.9).

21 лютого 2009 року ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 100 000 грн., строком до 21 липня 2009 року, про що нею була складена відповідна розписка (а.с.10).

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення боргу позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 100 000 грн. боргу за договором позики, 1000 грн. судового збору та 43 грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, всього 101 043 грн. (а.с.93).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року вказане рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2009 року залишено без змін (а.с.94).

Ухвалою Верховного суду України від 12 травня 2010 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року (а.с.95).

24 лютого 2010 року Царичанським районним судом Дніпропетровської області постановлено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_3 100 000 грн. суми боргу, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по справі у розмірі 250 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 43 грн. 75 коп. (а.с.100). Зазначений судовий наказ у встановлену законом порядку не скасовано.

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення боргу позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію від знецінення грошових коштів у зв'язку із інфляційними процесами в сумі 21 848 грн. 13 коп., 3% річних від простроченої суми боргу, що становить 7 000 грн. та 461 грн. 58 коп. судових витрат, а всього 29 309 грн. 71 коп. (а.с.96, 97).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2012 року рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року змінено, та зменшено розмір стягнутих солідарно зі ОСОБА_5, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсації від знецінення грошових коштів у зв'язку із інфляційними процесами з 21 848 грн. 13 коп. до 18 000 грн. та судових витрат з 461 грн. 58 коп. до 404 грн. 08 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с.98, 99).

Вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2012 року ОСОБА_4 визнано винною за ст.190 ч.3 КК України. Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_3 на суму 100 000 грн. залишено без задоволення (а.с.23, 26).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року вирок Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2012 року залишено без змін (а.с.17, 19).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2014 року провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним, у зв'язку зі смертю позивача - ОСОБА_5 закрито (а.с.104, 105).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково та відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими, однак, погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них у порушення норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК України, належить вчиняти в письмовій формі.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 ЦК України, правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідачів, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Отже, одна із сторін правочину або інша заінтересована особа повинні довести навмисне цілеспрямоване введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

З матеріалів справи вбачається, згідно розписки, укладеної 21 лютого 2009 року, спірні договірні цивільно-правові відносини щодо взяття грошових коштів в борг виникли між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 10).

Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, ОСОБА_3 посилалася на те, що договір позики був укладений під впливом обману, у зв'язку з чим просила суд визнати його недійсним (а.с.4-7).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 було написано власноручно розписку про отримання позики від ОСОБА_2 в сумі 100 000 грн., що не заперечувалося стронами (а.с.10).

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається вироком Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2012 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винною за ст.190 ч.3 КК України (а.с.17-19, 23-26).

Позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_3 за цивільним позовом у даній кримінальній справі на суму 100 000 грн. було залишено без задоволення, оскільки судовим наказам Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2010 року із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було стягнуто 100 000 грн. (а.с. 23-26).

24 лютого 2010 року Царичанським районним судом Дніпропетровської області було постановлено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_3 100 000 грн. суми боргу (а.с.100). Зазначений судовий наказ у встановлену законом порядку не скасовано.

Також слід зазначити, посилання позивача ОСОБА_3 на шахрайські дії відповідача ОСОБА_4, яка не була стороною правочину, не можуть тягти за собою визнання договору позики недійсним з підстав, передбачених ст.230 ЦК України.

Отже, враховуючи вказане, а також те, що судовим наказом Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2010 року суму за борговою розпискою у розмірі 100 000 грн. було стягнуто із ОСОБА_4 саме на користь ОСОБА_5, ОСОБА_3, про що також зазначено у вироку суду, та будь-яких належних доказів на підтвердження введення позивача в оману відповідачем ОСОБА_2 на час отримання позики матеріали справи не містять, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повинно бути відмовлено в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді