Рішення № 52962379, 28.10.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/8782/15-ц Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 24 Доповідач Зарицька Г. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (далі КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2015 року

встановила:

У серпні 2015 року КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради звернулося з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача на його користь 5571,14 грн заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що квартира АДРЕСА_1, в якій проживає відповідач, забезпечується послугами з централізованого опалення, які надає КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради. Починаючи з 01.10.2009 року по 01.02.2015 року ОСОБА_1 не оплачувала в повному обсязі надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 5571,41 грн. Враховуючи наведене, просив позов задовольнити.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення у розмірі 5571,41 грн та 243,60 грн судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала.

Представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала їх необґрунтованими.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за №1875-1У від 24.06.2004 р. з відповідними змінами споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (с.1 Закону).

Згідно з п.1 ч.1 ст.13 вищенаведеного Закону до комунальних послуг відноситься централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та споживачем послуг з централізованого опалення (а.с.4).

04.11.2013 р. між ОСОБА_1 та КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, за умовами якого комунальне підприємство зобовязалося своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а відповідач зобовязалася своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (а.с.72).

У відповідності до виписки з особового рахунку за період з 01.10.2009 року по 01.02.2015 року заборгованість ОСОБА_2 по оплаті послуг становить 5571,41 грн (а.с.5).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 526 ЦК України та дійшов обгрунтованого висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань по оплаті послуг з централізованого опалення.

Доводи апелянта про те, що договір про надання послуг з централізованого опалення від 04.11.2013 р. від її імені підписаний іншою особою, колегія суддів до уваги не бере, оскільки належних доказів про це відповідач суду не надала, договір з цих підстав не оспорювала.

До того ж, відповідач визнавала, що послуги з централізованого опалення позивачем їй надаються.

За вимогами ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На підтвердження своїх заперечень щодо якісного надання послуг з централізованого теплопостачання належних та допустимих доказів відповідач до суду не надала, хоча в судовому засіданні апеляційної інстанції відповідно до положень ч.4 ст.10 ЦПК України відповідачу було розяснено її права та обовязки та попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи видно, що відповідачем до суду першої інстанції було заявлено клопотання про застосування позовної давності, проте таке клопотання було відхилено судом.

Відмовляючи в застосуванні позовної давності, суд виходив з того, що відповідачкою періодично проводилось часткове погашення боргу, а тому вважав, що мало місце визнання боргу та переривання строків давності.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

З переписки між сторонами, яка містяться в матеріалах справи, видно, що відповідачка не визнавала борг у повному обсязі та просила комунальне підприємство провести перерахунок оплати, посилаючись на неякісне обслуговування (холод в квартирі) (а.с.26-27). Про це також свідчить виписка з особового рахунку, відповідно до якого ОСОБА_2 проводила щомісячну оплату не в повному обсязі. Лише у квітні 2014 року відповідачка сплатила більшу суму коштів, ніж їй була нарахована, що, на думку колії суддів, свідчить про визнання боргу та переривання перебігу позовної давності.

А тому, до стягнення підлягає сума заборгованості за період з 01.05.2011 р. по 01.02.2015 р. у розмірі 4252,17 грн (5571,41 - 1319,24 = 4252,17).

У задоволенні решти позовних вимог колегія суддів відмовляє за спливом позовної давності.

Згідно з ч.5 ст. 88 ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення за період з 01 квітня 2011 року по 01 лютого 2015 року у розмірі 4252 грн 17 коп. та 186 грн 01 коп на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за спливом позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: