Рішення № 52957983, 28.10.2015, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 647/2126/14-ц

Провадження № 2/500/1083/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого Жигуліна С.М.

при секретарі Пономаренко Д.К.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі

справу за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_3

приватного підприємства «Люкс-Темпо»,

публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Країна»

про

стягнення шкоди

В С Т А Н О В И В:

Позивач та її представник пояснили, що вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 03 квітня 2014 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 22 березня 2013 року о 01 годині на автодорозі «Мар'янське-Берислав», в результаті чого загинув чоловік позивача ОСОБА_4, на піклуванні якого знаходились спільні діти ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 15 жовтня 2011 року. У відповідності до полісу №АЕ/2130847 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Країна» за шкоду, заподіяну життю, підлягає стягнення 100 тисяч грн. Власником автомобіля є приватне підприємство «Люкс-Темпо». З урахуванням вказаного просить стягнути публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Країна» на користь ОСОБА_2 100 тис. грн. страхового відшкодування та 55814,14 грн. на витрати, що пов'язані з похованням. Також просить стягнути з власника транспортного засобу приватного підприємства «Люкс-Темпо» витрати, що пов'язані з переїздом до місця поховання 9960 грн., які з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України з урахуванням трьох відсотків та індексу інфляції складають 14088,90 грн., а також витрати на переїзди до судових засідань та правову допомогу на загальну суму 144848,90 грн. Також просить стягнути з приватного підприємства «Люкс-Темпо» витрати, що пов'язані з втратою годувальника на користь позивача 40334,16 грн. з 01 жовтня 2013 року по 10 січня 2023 року, тобто до досягнення дітьми 14-річного віку. Окрім вказаного стягнути на користь ОСОБА_5 загальну суму 56074,32 грн. до досягнення дитиною повноліття і на користь ОСОБА_7 загальну суму 63944,40 грн. до досягнення дитиною повноліття за період з 01 жовтня 2013 року.

Окрім вказаного просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Країна» моральну шкоду 5000 грн., а з ОСОБА_3 на користь позивача моральну шкоду 95000 грн. та на користь дітей по 100 тис. грн. на кожного.

З метою забезпечення позову просить накласти арешт на майно та на грошові кошти відповідачів, зокрема на будинок ОСОБА_3 за адресою Харківська область, Волчанський район, с. Юренково, вул. Центральна,112.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, оповіщений у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, відбуває покарання за вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 03 квітня 2014 року у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу з позбавленням права керування строком на три роки.

Представник приватного підприємства «Люкс-Темпо» в судове засідання не з'явився, оповіщений у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, про причину неявки не повідомив.

Представник публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Країна» в судове засідання не з'явився, оповіщений у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, надав заперечення проти позовних вимог і просить відмовити у задоволенні позовних вимог через порушення процедури звернення із заявою про страхове відшкодування, а також відсутність доказів на витрати, що пов'язані з похованням.

Вислухавши пояснення сторін, думку захисту, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих у порядку, передбаченому ст. 60, 131 ЦПК України.

Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 21 жовтня 2014 року справу передано за підсудністю на розгляд до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у відповідності до ст. 110 ч.3 ЦПК України.

Вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 03 квітня 2014 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 22 березня 2013 року о 01 годині на автодорозі «Мар'янське-Берислав», внаслідок чого загинув чоловік позивача ОСОБА_4, на піклуванні якого знаходились спільні діти ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 15 жовтня 2011 року.

У відповідності до полісу №АЕ/2130847 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Країна» за шкоду, заподіяну життю, підлягає стягнення 100 тисяч грн.

У відповідності до вимог п. 22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином підлягають задоволенні позовні вимоги щодо стягнення з акціонерного товариства «Страхова компанія Країна» в частині стягнення страхового відшкодування 100 тисяч грн. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн. (тобто 5% від ліміту, який становить 100 тис. грн.). З урахуванням обставин страхового випадку, досудового розслідування та винесення судом вироку, суд вважає безпідставними посилання акціонерного товариства «Страхова компанія Країна» про відмову у задоволенні позовних вимог через відсутність своєчасного звернення.

У відповідності до вимог ст. 1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Власником автомобіля є приватне підприємство «Люкс-Темпо», що визначено вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 03 квітня 2014 року та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

У відповідності до вимог ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Матеріалами справи, довідкою за №8 товариства «Абида» від 03 квітня 2014 року та рахунком-фактурою за №02 від 02 квітня 2014 року за місцем поховання загиблого в Азербайджанській Республіці підтверджені витрати у розмірі 1510,4 доларів США, що складає 39814,14 грн. Долученими до матеріалів справи авіаквитками та залізничними квитками підтверджені витрати 9960 грн., а також квитанціями на поховання 16000 грн. та установку пам'ятника 39814,14 грн. підтверджені витрати, що пов'язані з похованням загиблого.

Роз'ясненнями п.4 постанови №4 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК). Вказана обставина є такою, що зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків річних та суми інфляційного збільшення суми боргу.

Разом із тим, у відповідності до роз'яснень постанови N 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі і інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З оглядом на вказане у відповідності до вимог ст. 23,1167 ЦК України суд визнає на засадах розумності, виваженості та справедливості розмір моральної шкоди кожному із потерпілих у 50000 грн., який був визначений Бериславським районним судом Херсонської області під час розгляду кримінальної справи 03 квітня 2014 року.

У відповідності до вимог ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учні, студенти до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років), дружині, яка здійснює догляд за дітьми до досягненням ними чотирнадцяти років.

У відповідності до вимог ст. 27.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахуванням відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України.

Знаходження позивача на час смерті у шлюбі з ОСОБА_4, на піклуванні якого знаходились спільні діти ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 15 жовтня 2011 року підтверджене долученим до матеріалів справи свідоцтвами про шлюб та про народження, визначені вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 03 квітня 2014 року.

Довідкою за № 21 від 16 травня 2013 року заробітна плата загиблої особи визначена у розмірі 1311,66 грн., з урахуванням чого частка кожного із членів сім'ї становить 327,92 грн.

З урахуванням вказаного позивачці до досягнення дітьми чотирнадцяти років підлягає стягненню вказана сума, а дітям до повноліття з власника транспортного засобу з приватного підприємства «Люкс-Темпо».

У відповідності до вимог ст. 1202 ЦК України встановлено порядок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, що здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Разом із тим довідкою відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області за № 724 від 03 жовтня 2014 року у відповідності до ст. 33,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» позивачці на сім'ю сплачена одноразова допомога на кожного утриманця в сумі 125919,36 грн., а також з дати смерті загиблого призначена щомісячно і сплачується на кожного утриманця 327,97 грн.

Таким чином вказані правовідносини вирішені, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Разом із тим, позивачем надана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все належне відповідачам майно.

Роз'ясненнями п. 4 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого субєкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

У відповідності до вимог ст. 151 ч.3 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Між тим позивачем не виконані вимоги, передбачені ст. 151 ч.2 ЦПК України в частині відомостей, потрібних для забезпечення позову щодо майна, власниками якого є відповідачі, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України розподіляються судові витрати, вартість яких у розмірі 19000 грн. в якості витрат на правову допомогу, а також 101300 грн. в якості витрат на явку в судові засідання підтверджена долученими до матеріалів справи квитанціями та приходними касовими ордерами, з урахуванням чого вказана сума підлягає стягненню з власника джерела підвищеної небезпеки приватного підприємства «Люкс-Темпо» на загальну суму 120300 грн. З урахуванням вказаного загальна сума, що підлягає стягненню з приватного підприємства «Люкс-Темпо» складає 170074 грн. Разом із тим вказана сума перевищує заявлені позовні вимоги, з урахуванням чого з вказаного відповідача підлягають стягненню сума в розмірі позовних вимог 144848,90 грн.

Керуючись ст. 209-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Країна» на користь ОСОБА_2 100 тисяч грн. (сто тисяч грн.) страхового відшкодування та 5000 грн. (п'ять тисяч грн.) моральної шкоди.

Стягнути з приватного підприємства «Люкс-Темпо» на користь ОСОБА_2 144848,90 грн. (сто сорок чотири тисячі вісімсот сорок вісім грн. 90 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 моральну шкоду кожному у розмірі 50000 грн. (п'ятдесят тисяч грн.).

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з приватного підприємства «Люкс-Темпо» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 витрат, що пов'язані з втратою годувальника відмовити.

У задоволенні вимог позивача про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Суддя: ОСОБА_8