Постанова № 52954651, 27.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р. Справа№ 910/10120/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Гонян М.В.

від відповідача - Млечко І.В.

Артюхов Є.С.

Кулєшов В.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК ПРОФЕСІЙНОГО

ФІНАНСУВАННЯ"

до Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк"

про стягнення 300041,67 дол. США, що еквівалентно 6987232,60 грн.,

550908,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 по справі №910/10120/15 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ПРОФЕСІЙНОГО ФІНАНСУВАННЯ" 300000 доларів США - суми заборгованості за кредитом, 41 долар США 67 - суми заборгованості по відсоткам по кредиту, 515605 грн. 72 коп. - пені за несвоєчасне повернення міжбанківського кредиту, 71 грн. 62 коп. - пені за несвоєчасну сплату відсотків, 35230 грн. 88 коп. - 3% річних. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" в дохід Державного бюджету України 73080 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В., прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" та призначено розгляд справи13.10.2015.

09 жовтня 2015 року, через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. на лікарняному та судді Чорної Л.В. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, п. 2.2., п. 2.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду затверджених рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/10120/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Баранець О.М., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015 відкладено розгляд справи до 27.10.2015

13 жовтня 2015 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі №910/10120/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.

В судове засідання 27.10.2015 з'явились представники позивача та відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

15 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "БАНК ПРОФЕСІЙНОГО ФІНАНСУВАННЯ" (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Аграрний комерційний банк" (позичальник) укладено Договір міжбанківського кредиту №DPSW/150115/01 від 15.01.2015 року (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору кредитор надає позичальнику міжбанківський кредит в розмірі 300 000,00 доларів СІІІА 00 центів надалі (МБК) під 1 % річних на строк з 15 січня 2015 року по 20 січня 2015 року. База розрахунку процентів приймається 360 днів, фактична кількість днів становить 5 днів. Загальна сума відсотків по кредиту складає 41,67 (Сорок один) долар США 67 центів.

Згідно з п.п. 1.1, 2.2. Договору відповідач зобов'язався повернути банку міжбанківський кредит та сплатити Банку відсотки за користування міжбанківським кредитом у розмірі 1% річних у строк 20 січня 2015 року до 16:00 за Київським часом, загальна сума відсотків становить 41 долар США 67 центів.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу міжбанківський кредит в розмірі 300000,00 доларів США, зі сплатою за користування 1% річних, кінцевий термін" повернення кредитних коштів - 20 січня 2015 року до 16:00 за Київським часом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК та ст. 193 ГК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що доказів повернення позивачу міжбанківського кредиту відповідачем не надано, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "Аграрний комерційний банк" (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "БАНК ПРОФЕСІЙНОГО ФІНАНСУВАННЯ" (позичальник) укладено договір про надання міжбанківського кредиту №1501-ММ07 (далі - Договір 2).

Відповідно до умов Договору 2 кредитор надає позичальнику кредит в розмірі 4950000,00 грн. на строк з 15.01.2015 по 20.01.2015.

Також, 15.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "Аграрний комерційний банк" (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством "БАНК ПРОФЕСІЙНОГО ФІНАНСУВАННЯ" (позичальник) укладено договір застави майнових прав №1501-ММ07 (далі - Договір застави).

Відповідно до умов Договору застави предметом застави є майнові права на отримання сум в розмірі 300000,00 доларів США (включаючи право на отримання суми кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів, тощо), які існують на дату укладання цього договору або виникають у майбутньому у заставодавця з договору міжбанківського кредиту №DPSW/150115/01 від 15.01.2015.

Згідно з п. 1.2. Договору застави передбачено, що заставою забезпечується виконання заставодавцем зобов'язань за договором про надання міжбанківського кредиту №1501-ММ07 від 15.01.2015.

20 січня 2015 року, на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.01.2015 №35/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Професійного фінансування", рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №11 від 19.01.2015 року у позивача запроваджено тимчасову адміністрацію.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання, з обов'язковим дотриманням принципу найменших витрат для Фонду. За рішенням виконавчої дирекції Фонду цей строк може бути продовжений до 30 днів.

План врегулювання складається відповідно до вимог, встановлених актами Фонду. У плані врегулювання, на підставі оцінки фінансового і майнового стану банку, визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із таких способів:

1) ліквідація банку, з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому цим Законом;

2) ліквідація банку, з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов'язань на користь приймаючого банку;

3) відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії неплатоспроможного банку та подальшою його ліквідацією;

4) створення та продаж інвестору перехідного банку, з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку;

5) продаж неплатоспроможного банку інвестору.

Пунктом 2.6. Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку №2 від 05.07.2012 передбачено, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку з дня свого призначення, серед іншого, складає не пізніше ніж через три дні, з дня свого призначення, перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку, протягом процедури ліквідації неплатоспроможного банку, може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно зменшення (збільшення) належних їм сум відшкодування у межах гарантованої суми, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати, зміну особи вкладника та інформацію зі зміненими реквізитами вкладників.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2015 відповідач направив позивачу заяву про припинення зобов'язання зарахуванням, згідно з якою повідомив останнього про припинення зобов'язання щодо сплати ПАТ "Агрокомбанк" боргу за Кредитним договором №2 в сумі 300041,93 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на 27.01.2015 року становило 4770543,97 грн., шляхом зарахування зустрічних вимог ПАТ "Агрокомбанк" щодо сплати ПАТ "Банк Професійного фінансування" боргу за Кредитним договором №1 в сумі 4962883,56 грн., шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно з пунктом 20.9. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 (зі змінами та доповненнями), після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частинами 1, 3 статті 203 Господарського кодексу (далі ГК України) передбачено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною. Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно з частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог - одночасна участь сторін у двох зобов'язаннях і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому зобов'язанні;

- однорідність вимог (гроші, однорідні речі);

- настання строку виконання зобов'язання або визначення строку моментом запитання, або щоб термін виконання не був вказаний взагалі, тобто виконання можна було вимагати в будь-який момент;

- ясність вимог - відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання;

- звернення з заявою однієї сторони до іншої.

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви, як одностороннього правочину, не передбачено законодавством. За загальними правилами про правочини, здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони, як односторонній правочин, слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, зокрема, в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін, в такому разі, є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних №25 від 02.02.2015 призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "БАНК ПРОФЕСІЙНОГО ФІНАНСУВАННЯ" Шкурка В.М. з 02.02.2015. Ліквідаційну процедуру позивача запроваджено лише 20.04.2015, тобто після надсилання відповідачем заяви про припинення зобов'язання зарахуванням.

Таким чином, враховуючи, що заяву про припинення зобов'язання зарахуванням відповідач направив до призначення уповноваженої особи та до прийняття рішення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК ПРОФЕСІЙНОГО ФІНАНСУВАННЯ", колегія суддів прийшла до висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог, не призводить до порушення порядку погашення вимог кредиторів.

Відповідно до пункту 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні питання щодо правомірності зарахування однорідних вимог, згідно зі статтею 601 ЦК у випадках, коли зустрічні вимоги виражені в різних валютах, слід виходити з того, що такі вимоги є однорідними. У цьому разі зарахування може проводитись за курсом, визначеним сторонами у договорі, а якщо така домовленість відсутня - за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, в заліку, що проводиться відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України взагалі не приймають участь грошові кошти, тобто не відбувається між сторонами обміну саме грошовими коштами, шляхом перерахування на відповідні рахунки, отже сторони спору не повинні мати в наявності грошові суми, що необхідні для заліку.

Залік проводиться винятково в документарній формі, шляхом складення і направлення в адресу сторін спору відповідних документів, що затверджують згоду сторін на погашення зустрічних однорідних вимог у відповідному розмірі.

Документарна форма заліку не породжує послідуючий обмін коштами, а навпаки передбачає винятково зміну облікових записів щодо заборгованостей в бухгалтерському обліку сторін спору.

Таким чином, зміна облікових записів в бухгалтерському обліку сторін спору щодо погашення взаємних заборгованостей не потребує від позивача наявності грошових коштів для фізичного розрахунку з Відповідачем, отже і не потребує надання Відповідачу пріоритету перед іншими кредиторами, що знаходяться в черзі перед Відповідачем щодо отримання грошових коштів від банку. За рахунок цих коштів неможливо здійснювати погашення заборгованості банку перед іншими кредиторами.

Враховуючи вищевикладене, взаємозалік ніяким чином не зачіпає інтересів кредиторів, що знаходяться в черзі.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 по справі №910/10120/15 - скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2015 по справі №910/10120/15 задовольнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 по справі №910/10120/15. Прийняти нове рішення.

3.В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "БАНК ПРОФЕСІЙНОГО ФІНАНСУВАННЯ" відмовити в повному обсязі.

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "БАНК ПРОФЕСІЙНОГО ФІНАНСУВАННЯ" (01135, м.Київ, вул.Дмитрівська, буд.69, код ЄДРПОУ 09806437) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний комерційний банк" (03150, м.Київ, вул.Димитрова, буд.9А, код ЄДРПОУ 21570492) 36540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Видачу наказу доручити до Господарському суду міста Києва

6.Матеріали справи №910/10120/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.10.2015