Рішення № 52954384, 21.10.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015р. Справа№ 914/2971/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Європейський газовий банк, м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2, с.Ягідня Львівської області

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м.Львів

про звернення стягнення на предмет застави.

За участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився;

від третьої особи не зявився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: У провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа Публічного акціонерного товариства Європейський газовий банк до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Позивач явку повноважного представника явку в судове засідання не забезпечив, однак подав заяву (вх.№42888/15) про долучення до матеріалів справи документів, перелічених у вказаному клопотанні.

Відповідач в судове засідання не зявився. На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу за адресою: 80421, Львівська область, Камянка-Бузький район, с.Ягідня ухвали про відкладення розгляду справи від 30.09.2015р. з відміткою поштового відділення: «за зазначеною адресою не проживає». З аналогічними відмітками поштового відділення також повернулись на адресу суду конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.08.2015р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 16.09.2015р.

Третя особа в судове засідання не зявилась.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаних у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суду невідомо.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив:

14.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейський газовий банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Європейський газовий банк (надалі банк, позивач) та ОСОБА_3 андрійовичем (надалі позичальник, третя особа) укладено кредитний договір №74-141107. До вказаного кредитного договору між сторонами договору було укладено ряд додаткових договорів, якими сторони змінювали його умови.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору банк надає позичальнику не відновлювану мультивалютну відкличну кредитну лінію (надалі кредит) з лімітом максимальної заборгованості 482 372,88 грн., а позичальник зобовязується повернути отримані грошові кошти до 13 листопада 2015р., та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 17% річних за кредитними коштами в доларах США та 22% річних за кредитними коштами в національній валюті (а за користування кредитом з моменту вказаного в підпункті «б» п.3.1. договору, сплатити проценти у підвищеному розмірі). Погашення отриманого кредиту позичальником здійснюється згідно додатку №11.

Порядок сплати відсотків за користування кредитом також передбачено у додатку №11 до кредитного договору.

Пунктом 7.2. кредитного договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних коштів і/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Крім того, 07.11.2008р. між позивачем (заставодержателем) та ОСОБА_1 особою-

підприємцем ОСОБА_2 (надалі заставодавець, відповідач) укладено договір застави товарів в обороті №123-071108/Т, відповідно до умов якого заставодавець передає в заставу заставодержателю товари в обороті (надалі товар), як забезпечення повернення кредиту, виданого кредитним договором №74-141107 від 14.11.2007р. на суму 65 000,00 доларів США строком до 14.11.2012р., а також процентів за користування кредитом, виходячи з процентних ставок виходячи з умов кредитного договору, а також комісійної винагороди, неустойки за цим договором або за кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих про строчкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет застави в повному обсязі, в тому числі витрати за виконавчим написом, визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

Узгоджена сторонами договору застави вартість товару становить 245 054,00 грн. (п.2. договору застави).

Відповідно до п.3. договору застави товар залишається у володінні заставодавця. Місцезнаходження товару: м.Моршин, вул.І.Франка, б.47; м.Радивлів, вул.О.Невського, б.6; м.Дрогобич, вул.Грушевського, б.79/2.

Перелік майна, переданого в заставу зазначено у додатку №1 до договору застави, який підписаний обома сторонами договору.

Згідно із п.7. договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на товар в разі, якщо на момент закінчення строку виконання зобовязання за кредитним договором (несвоєчасне повернення суми кредиту, несвоєчасна сплата процентів, комісійної винагороди та інших зобовязань) воно не буде виконано, та в інших випадках, визначених цим договором.

Пунктом 9. Договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється на розсуд заставодержателя: або за рішенням суду, або заставодержателем самостійно позасудовим способом відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

Пунктом 11 договору передбачено, що при частковому виконанні зобовязань за кредитним договором боржником, застава зберігається у первісному обсязі.

Відповідно до п. 12 договору, в разі зміни будь-якого строку виконання зобовязань за кредитним договором, право застави не припиняється. При цьому, якщо збільшується розмір зобовязань боржника, право застави розповсюджується також і на такі зобовязання.

Згідно п.13 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором.

Як зазначає позивач, заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору становить 125 740,57 грн. заборгованість по тілу кредиту, 9 292,09 грн. заборгованість по процентах та 136,17 грн. пеня за прострочення сплати процентів.

Як стверджує, позивач вказана заборгованість третьою особою не погашена, а тому Публічне акціонерне товариство Європейський газовий банк звернулось до господарського суду Львівської області та просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством Європейський газовий банк по кредитному договору №74-141107 від 14.11.2007р. в розмірі: 125 740,57 грн. заборгованості по тілу кредиту, 9 292,09 грн. заборгованості по процентах та 136,17 грн. пені за прострочення сплати процентів звернути стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті №123-071108/Т від 07.11.2008р., а саме фототовари, відповідно до переліку, вказаному в додатку №1 до договору застави товарів в обороті №123-071108/Т від 07.11.2008р.

Також в прохальній частині позовної заяви позивач просить встановити спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Закономм України «Про виконавче провадження» за ціною, яка буде визначена під час проведення виконавчих дій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що

позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи 14.11.2007р. між позивачем та третьою особою укладено кредитний договір №74-141107. До вказаного кредитного договору між сторонами договору було укладено ряд додаткових договорів, якими сторони змінювали його умови.

Факт виконання позивачем умов кредитного договору, а саме факт надання кредиту підтверджується виписками банку, які є первинними документами, що відображають рух коштів по рахунку клієнта.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору банк надає позичальнику не відновлювану мультивалютну відкличну кредитну лінію (надалі кредит) з лімітом максимальної заборгованості 482 372,88 грн., а позичальник зобовязується повернути отримані грошові кошти до 13 листопада 2015р., та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 17% річних за кредитними коштами в доларах США та 22% річних за кредитними коштами в національній валюті (а за користування кредитом з моменту вказаного в підпункті «б» п.3.1. договору, сплатити проценти у підвищеному розмірі). Погашення отриманого кредиту позичальником здійснюється згідно додатку №11.

Отже, оскільки сторони кредитного договору дійшли згоди, що погашення отриманого кредиту позичальником здійснюється згідно додатку №11 (графіку повернення кредиту та відсотків), то відповідно третя особа зобовязана була повернути позивачу тіло кредиту відповідно до вказаного графіку.

Із поданого позивачем розрахунку позовних вимог та поданих доказів вбачається, що розмір неповернутого третьою особою кредиту складає 125 740,57 грн., а розмір несплачених процентів за користування кредитом 9 292,09 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. кредитного договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних коштів і/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відтак, перевіривши розрахунок розміру пені, суд дійшов висновку про правильність її нарахування.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 07.11.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір застави товарів в обороті №123-071108/Т, відповідно до умов якого відповідач передає в заставу позивачу товар, як забезпечення повернення кредиту, виданого кредитним договором №74-141107 від 14.11.2007р. на суму 65 000,00 доларів США строком до 14.11.2012р., а також процентів за користування кредитом, виходячи з процентних ставок виходячи з умов кредитного договору, а також комісійної винагороди, неустойки за цим договором або за кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих про строчкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет застави в повному обсязі, в тому числі витрати за виконавчим написом, визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

Перелік майна, переданого в заставу зазначено у додатку №1 до договору застави, який підписаний обома сторонами договору.

Пунктом 11 договору застави товарів в обороті передбачено, що при частковому виконанні зобовязань за кредитним договором боржником, застава зберігається у первісному обсязі.

Відповідно до п. 12 договору, в разі зміни будь-якого строку виконання зобовязань за кредитним договором, право застави не припиняється. При цьому, якщо збільшується розмір зобовязань боржника, право застави розповсюджується також і на такі зобовязання.

Згідно п.13 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч.1 ст.574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 1 ст.576 ЦК України передбачено, що предметом застави може бути будь яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 43 Закону України «Про заставу» у разі відчуження заставлених товарів заставодавець зобов'язаний замінити їх іншими товарами такої ж або більшої вартості. Зменшення вартості замінених товарів допускається тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості.

З статті 43 Закону вбачається, що узгоджена у п.2 договору застави вартість товару не може бути меншою у разі відчуження заставлених товарів, тільки у випадках, коли це здійснено за домовленістю сторін щодо погашення частки початкової заборгованості, проте докази такої домовленості у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.6 договору застави товарів в обороті, заставодержатель має право перевіряти наявність заставленого товару, його кількісні та якісні характеристики, а також умови зберігання товару.

Узгоджена сторонами договору застави вартість товару становить 245 054,00 грн. (п.2. договору застави).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

Згідно п.1 ч.1 ст.21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Пунктом 6 ч.2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Відтак, суд дійшов висновку, що початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження становить 245 054,00 грн.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Європейський газовий банк є правомірними, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Крім того, керуючись нормами ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача в дохід державного бюджету України 2 703,38 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід. Код № НОМЕР_1) перед Публічним акціонерним товариством Європейський газовий банк по кредитному договору №74-141107 від 14.11.2007р. в розмірі: 125 740,57 грн. заборгованості по тілу кредиту, 9 292,09 грн. заборгованості по процентах та 136,17 грн. пені за прострочення сплати процентів звернути стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті №123-071108/Т від 07.11.2008р., а саме фототовари, відповідно до переліку, вказаному в додатку №1 до договору застави товарів в обороті №123-071108/Т від 07.11.2008р. та реалізувати предмет застави шляхом проведення публічних торгів у порядку виконавчого провадження за початковою ціною 245 054,00 грн.

Стягувач: Публічне акціонерне товариство Європейський газовий банк (04073, м.Київ, проспект московський, 16, код ЄДРПОУ 34693790);

Боржник: ОСОБА_1 особа-підприємець ОСОБА_2 (80421, Львівська область, Камянка-Бузький район, село Ягідня, ІПН НОМЕР_2).

3. Стягнути з ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (80421, Львівська область, Камянка-Бузький район, село Ягідня, ІПН НОМЕР_2) в дохід державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 703,38 грн.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

підписано 26.10.2015р.

Суддя Петрашко М.М.