Рішення № 52954016, 28.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2015Справа №910/25917/15

За позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес -банк» третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція у Дніпропетровській області про стягнення 2 034 408,00 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Руденко С.О. - представник за довіреністю № 17 від 01.01.15;

Андрієнко С.В. - представник за довіреністю № юр-16 від 07.02.15

від відповідача Світлична О.В. - представник за довіреністю № 505 від 01.01.15

від третьої особи не з'явились

В судовому засіданні 28.10.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-банк» про стягнення 2 034 408,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною інспекцією у Львівській області як головним виконавцем відповідно до п. 2.7. плану роботи Державної фінансової інспекції України на IV квартал 2012 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Придніпровська залізниця» та окремих його структурних підрозділів за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 рр. За результатами цієї ревізії складено акт від 04.03.2013 р. № 05-21/32, на який позивачем було направлено заперечення. В подальшому Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровський області складено вимогу від 12.04.2013 року №04-05-05-15/4808 «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізій» в якій, зокрема, вимагалось: - відобразити дебіторську заборгованість по рахунках з АБ «Експрес-банк» та провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів щодо стягнення з осіб, винних у безпідставному реінвестуванні на суму 2034,00 тис грн., шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Позивач не погоджуючись із вказаною вимогою, звернулась з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання вимоги незаконною. За результатами розгляду зазначеного адміністративного позову Вищим адміністративним судом України 06.11.2014 було винесено ухвалу у справі № К 800/49053/14, якою постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 скасовано, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2013, якою у задоволенні адміністративного позову ДП «Придніпровська залізниця» було відмовлено - залишено в силі.

Постановою Верховного Суду України від 10.02.2015 у справі №21-632а14 в задоволенні заяви Залізниці про перегляд вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України було відмовлено.

За таких обставин, оскільки постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 у справі №804/7377/13-а, якою визнано законними вимоги ДФІ в Дніпропетровській області щодо необхідності відображення дебіторської заборгованості по рахунках з АБ «Експрес-банк» та проведення претензійно-позовної роботи щодо повернення коштів у розмірі 2034,0 тис.грн (2 034 408,00 грн згідно акту перевірки), набрала законної сили, а сама вимога в цій частині підлягає виконанню, 14.07.2015 р. позивач звернувся до відповідача з претензією №НДЕ-9/582 про перерахування на розрахунковий рахунок ДП «Придніпровська залізниця» грошових коштів у розмірі 2 034 408,00 грн. На вказану претензію відповідачем було надано відповідь від 18.08.2015 №083-1/830-733, якою в задоволенні претензії було відмовлено.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 2 034 408,00 грн, підставою позовних вимог за доводами позивача є саме зазначена вимога Державної фінансової інспекції в Дніпропетровський області від 12.04.2013 року №04-05-05-15/4808 «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізій».

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.10.2015 порушено провадження у справі № 910/25917 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 28.10.2015

Даною ухвалою, на підставі ст. 27 ГПК України, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію у Дніпропетровській області.

21.10.2015 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду та відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував з наступних підстав. Так, за доводами відповідача, Державне підприємство «Придніпровська залізниця» є акціонером АБ «Експрес-Банк», що володіє 3,405% у статутному капіталі та є власником 25 752 шт., іменних простих акцій, що становить загальну номінальну вартість 8 472 408,00 грн.

Частиною першою статті 116 ЦК України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину.

Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

У квітні 2009 року на Загальних Зборах акціонерів АБ «Експрес-Банк» простою більшістю голосів акціонерів, присутніх на Загальних Зборах акціонері, було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу банку за рахунок реінвестиції дивідендів, шляхом (способом) збільшення розміру статутного капіталу: підвищення номінальної вартості акцій з 250,00 грн. до 329,00 грн. за одну акцію. Встановлено новий статутний капітал банку в розмірі 248 767 757,00 грн. Відповідно, позивачем було отримано сертифікат на акції нової номінальної вартості.

Відповідачем зазначено, що протокол Загальних зборів акціонерів за №1 від 22 квітня 2009 року, яким затверджено рішення про збільшення статутного капіталу банку за рахунок реінвестицій дивідендів є легітимним та у судовому порядку не визнавався недійсним.

Крім іншого, відповідач зазначає, що оскільки підставою позову є саме вимога Державної фінансової інспекції в Дніпропетровський області від 12.04.2013 року №04-05-05-15/4808 «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізій», а відтак, встановлені ревізією обставини не є преюдицією в розумінні статті 35 ГПК України. З огляду на зазначене просить суд відмовити у позовних вимогах повністю.

26.10.2015 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові докази по справі та заява про застосування строків.

У судове засідання, призначене на 28.10.2015, з'явилися представники позивача та відповідача.

Представники позивача надали документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримали та подали клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві та просив відмовити.

Третя особа не забезпечила явку уповноваженого представника, проте через загальний відділ діловодства надала письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як вбачається із матеріалів справи Державною інспекцією у Львівській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (надалі - позивач) та окремих його структурних підрозділів за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 рр. За результатами даної ревізії складено акт від 04.03.2013 р. № 05-21/32, яким виявлено порушення в частині відображення дебіторської заборгованості по рахунках з АБ «Експрес-банк» (надалі - відповідач). Зокрема, у акті визначено, що відповідно до п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 24-92 «Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств», державні підприємства (за винятком будівельних організацій, підприємств будівельної індустрії та будівельних матеріалів, які є засновниками господарських товариств, що здійснюватимуть проектування та перспективне будівництво за іоном) не можуть бути засновниками підприємств будь-яких організаційних форм та в, господарських товариств, кооперативів. Також зазначено, що внески у статутні фонди інших юридичних осіб не передбачено фінансовими планами залізниці і відповідно внесення коштів в статутний фонд АБ «Експрес-банк» за рахунок реінвестиції дивідендів суперечить п. 1 ст. 75 ГК України.

На вказаний акт позивачем було направлено заперечення. Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровський області (надалі - третя особа) було направлено висновок щодо не підтвердження фактів, викладених у запереченнях позивача, та складено вимогу від 12.04.2013 року №04-05-05-15/4808 «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізій», в якій, зокрема, вимагалось: - відобразити дебіторську заборгованість по рахунках з АБ «Експрес-банк» та провести претензійно-позовну роботу щодо повернення коштів на суму 2034,00 тис грн., у порядку встановленому ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Не погодившись із вказаною вимогою, позивач звернулась з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання вимоги незаконною. За результатами розгляду зазначеного адміністративного позову Вищим адміністративним судом України 06.11.2014 було винесено ухвалу у справі № К 800/49053/14, якою постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 скасовано, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2013, якою у задоволенні адміністративного позову ДП «Придніпровська залізниця» було відмовлено - залишено в силі. Постановою Верховного Суду України від 10.02.2015 у справі №21-632а14 в задоволенні заяви Залізниці про перегляд вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України було відмовлено.

В подальшу позивач звернувся до відповідача з претензією щодо перерахування коштів у розмірі 2 034 408,00 грн, на яку відповідач надав відповідь відмовою із посиланням на відповідно норми, що регулюють питання щодо виплати дивідендів та діяльності господарських товариств. А тому, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 2 034 408,00 грн, згідно з вимогою Державної фінансової інспекції в Дніпропетровський області від 12.04.2013 року №04-05-05-15/4808 «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізій».

Отже, спір у справі виник у зв'язку із порушення діяльності позивача щодо відображення дебіторської заборгованості по рахунках з АБ «Експрес-банк» у зв'язку з чим позивачу було завдано збитків у розмірі 2 034 408,00 грн

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 1 ст. 24 Закону України «Про господарські товариства» акціонерним визнається товариство, яке має статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Згідно із ч. 1 ст. 152 ЦК України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

За змістом статей 114, 116 Цивільного кодексу України та статей 3, 10 Закону «Про господарські товариства» учасником господарського товариства може бути, зокрема, юридична особа, яка має право брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач є акціонером АБ «Експрес-Банк», що володіє 3,405% у статутному капіталі та є власником 25 752 шт., іменних простих акцій, що становить загальну номінальну вартість 8 472 408,00 грн.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

При цьому під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя статті 167 ГК України).

Частиною першою статті 116 ЦК України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину.

Проста акція засвідчує стандартний набір корпоративних прав, що належать її власникові та закріплені в ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 116 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», а саме права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації акціонерного товариства частини його майна або вартості останнього; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства .

Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

За визначенням пп. 14.1.49 Податкового кодексу України дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітентах, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.

Як вбачається із матеріалів справи, що підтверджується сторонами, у квітні 2009 року на Загальних Зборах акціонерів АБ «Експрес-Банк» простою більшістю голосів акціонерів, присутніх на Загальних Зборах акціонері, було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу банку за рахунок реінвестиції дивідендів, шляхом (способом) збільшення розміру статутного капіталу: підвищення номінальної вартості акцій з 250,00 грн. до 329,00 грн. за одну акцію. Встановлено новий статутний капітал банку в розмірі 248 767 757,00 грн.

Позивачем було отримано сертифікат на акції нової номінальної вартості, що не заперечується останнім.

Відповідно до п. 17 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 року за №1 рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють певні правові наслідки, спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язків характер для суб'єктів цих відносин .

Як встановлено судом, Протокол Загальних зборів акціонерів за №1 від 22 квітня 2009 року, яким затверджено рішення про збільшення статутного капіталу банку за рахунок реінвестицій дивідендів, станом на момент розгляду справи по суті, є чинним та у судовому порядку не визнавався недійсним.

Судом не беруться до уваги твердження позивача про те, що підставою для повернення коштів є ті обставини, що Державною фінансовою інспекцією у Львівській області під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності позивача складено акт від 04.03.2013 р. № 05-21/32, яким виявлено порушення в частині відображення дебіторської заборгованості по рахунках з АБ «Експрес-банк», а Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровський області складено вимогу від 12.04.2013 року №04-05-05-15/4808 «Про усунення недоліків і порушень за наслідками ревізій» оскільки, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину і не можуть їх змінювати. В той же час, виявлення порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, про що, також, зазначив Вищий господарський суд України в Постанові Вищого господарського суду України від 10.07.13р. у справі №910/2210/13.

Наведена правова позиція відображена й у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 № 3-69гс 12, яка згідно з приписами статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

З аналізу вказаного акта ревізії вбачається, що саме недоліки в організації роботи позивача та його службових осіб призвели до фінансових порушень, в той же час позивачем не вказано, які норми права порушені відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами, факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача. Доводи та заперечення відповідача не спростовані позивачем та третьою особою в належний спосіб.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні та в позові належить відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст..256 Цивільного кодексу України). Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Пунктами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача відповідачем не порушено, і суд відмовляє позивачу у позові по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Позивачем подано клопотання про повернення суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 1218,00 грн, згідно з платіжного доручення від 18.09.2015 р. № 6288.

Судом встановлено, що при зверненні з позовом до суду позивачем було внесено судовий збір у розмірі 31 734,12 грн, при ціні позову 2 034 408,00 грн, яка відповідно повна бути оплаченою у розмірі 30 516,12 грн.

Стаття 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює підстави повернення судового збору, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, різниця переплати позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 1 218,00 грн (31 734,12 грн - 30 516,12 грн), яка підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Повернути Державному підприємству «Придніпровська залізниця» (03049, м. Дніпропетровськ, проспект К.Маркса, буд. 108; ідентифікаційний код 01073828) з державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп., перерахованого платіжним дорученням від 18.09.2015 р. № 6288, що залишено в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.10.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.