Рішення № 52953973, 21.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/23832/15Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк»до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 90 127 грн. 55 коп. Представники:

від Позивача: Пріцак І.Є. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Український Бізнес Банк» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 90 127 грн. 55 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 14.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Український Бізнес Банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №244/Ю, відповідно до умов якого Банк за наявності вільних грошових коштів надає Позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі неповновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 152 000 грн. 00 коп. на придбання основних засобів та супутні витрати по ним, строком до 13 жовтня 2016 року зі сплатою 21% річних. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав умови Кредитного договору, проте Відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 03.06.2015 року у Відповідача наявна заборгованість за Кредитним договором в розмірі 90 127 грн. 55 коп., з яких: сума заборгованості за основним боргом - 81 944 грн. 88 коп., сума заборгованості за нарахованими процентами - 3 004 грн. 59 коп., сума заборгованості по сплаті пені - 4 674 грн. 17 коп., штрафи - 503 грн. 91 коп. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» заборгованість у розмірі 90 127 грн. 55 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.09.2015 р. порушено провадження у справі № 910/23832/15, судове засідання призначено на 23.09.2015 р.

22.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.09.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 04.09.2015 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 04.09.2015 року.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження повернення кредитних коштів та нарахованих процентів за Кредитним договором №244/Ю від 14.10.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року відкладено розгляд справи на 07.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, клопотанням про відкладення розгляду справи, витребуванням додаткових доказів по справі.

06.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

07.10.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 04.09.2015 року та ухвали від 23.09.2015 року не виконав.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 року відкладено розгляд справи на 21.10.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, клопотанням про відкладення розгляду справи.

21.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до отримання Відповідачем ухвали господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі за позовом до Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» про визнання пунктів кредитного договору недійсними.

21.10.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки - розрахунку про стан заборгованості Відповідача.

В судовому засіданні 21 жовтня 2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 року у справі № 910/23832/15.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» є 03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 13, офіс 211.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/23832/15 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Що стосується Клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, Суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статті 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Подане Публічним акціонерним товариством «Український Бізнес Банк» клопотання про відкладення розгляду справи до отримання Відповідачем ухвали господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі за позовом до Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» про визнання пунктів кредитного договору недійсними, задоволенню не підлягає, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду і матеріалів справи достатньо для прийняття рішення у справі. Крім того, Суд зазначає, що у разі визнання недійсними пунктів кредитного договору №244/Ю від 14.10.2013 року, Відповідач не позбавлений права звернутись до суду з відповідною заявою в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 21 жовтня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

14.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Український Бізнес Банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №244/Ю, відповідно до умов якого Банк за наявності вільних грошових коштів надає Позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі неповновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 152 000 грн. 00 коп. на придбання основних засобів та супутні витрати по ним, строком до 13 жовтня 2016 року зі сплатою 21% річних.

Відповідно до п.4.2 Договору Позичальник щомісячно, не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним, перераховувати на рахунок №37399321973122 суму процентів за користування кредитом у відповідності до Договору. У разі, якщо дата погашення процентів припадає на вихідний або святковий день, то платежі у погашення заборгованості повинні бути здійснені не пізніше наступного банківського дня.

Згідно з п.5.3 Договору Банк має право вимагати від Позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків у разі, зокрема, непогашення Позичальником процентів та/або щомісячного внеску за кредитом згідно з графіком впродовж двох місяців, недотримання Позичальником умов цього Договору, виникнення у Позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами та/або комісіями за іншими кредитними договорами, укладеними з Банком.

У разі несвоєчасного повернення кредиту у строки, вказані у пункті 4.5 цього Договору, Банк має право вимагати від Позичальника сплатити Банку штраф у розмірі 2% від суми заборгованості за основним боргом на дату пред»явлення вимоги. (п.5.4 Договору)

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування кредиту Банк сплачує Позичальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно перерахованого кредиту.

Додатковими угодами до Кредитного договору №244/Ю від 14.10.2013 року Сторони змінювали розмір процентної ставки за користування кредитом.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що він належним чином виконав умови Кредитного договору, проте Відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 03.06.2015 року у Відповідача наявна заборгованість за Кредитним договором в розмірі 90 127 грн. 55 коп., з яких: сума заборгованості за основним боргом - 81 944 грн. 88 коп., сума заборгованості за нарахованими процентами - 3 004 грн. 59 коп., сума заборгованості по сплаті пені - 4 674 грн. 17 коп., штрафи - 503 грн. 91 коп. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» заборгованість у розмірі 90 127 грн. 55 коп.

17.07.2015 року Позивачем направлена вимога №3806 на адресу Відповідача про сплату заборгованості за кредитним договором, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 17.07.2015 р., списком згрупованим поштових відправлень від 17.07.2015 р. і рекомендованим повідомленням про вручення 28.07.2015 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача, яка залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Кредитного договору №244/Ю від 14.10.2013 року та додаткових угод до нього між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору №244/Ю від 14.10.2013 року Позивачем було видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» грошові кошти у розмірі 152 000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером №823_43 від 14.10.2013 року та детальним розрахунком заборгованості станом на 28.08.2015 р., наданим Позивачем.

Судом встановлено, що за Кредитним договором №244/Ю від 14.10.2013 року перед Позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» утворилась заборгованість за основним боргом - 81 944 грн. 88 коп. та заборгованість за нарахованими процентами - 3 004 грн. 59 коп.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» Публічному акціонерному товариству «Український Бізнес Банк» грошових коштів за Кредитним договором №244/Ю від 14.10.2013 року та не надано доказів сплати процентів за користування такими кредитними коштами.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Кредитного договору №244/Ю від 14.10.2013 року, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 81 944 грн. 88 коп. та не сплатив проценти за користування такими кредитними коштами, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» суми заборгованості за основним боргом у розмірі 81 944 грн. 88 коп. та суми заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 3 004 грн. 59 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за простроченим основним боргом за загальний період прострочення з 03.03.2015 р. по 27.08.2015 р. у розмірі 4 252 грн. 19 коп. та пеню за простроченими процентами за загальний період прострочення з 11.03.2015 р. по 27.08.2015 р. у розмірі 421 грн. 98 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування кредиту Банк сплачує Позичальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно перерахованого кредиту.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за простроченим основним боргом за загальний період прострочення з 03.03.2015 р. по 27.08.2015 р. у розмірі 4 252 грн. 19 коп. та пеня за простроченими процентами за загальний період прострочення з 11.03.2015 р. по 27.08.2015 р. у розмірі 421 грн. 98 коп.

Також Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» штрафу на підставі п.5.4 Договору в розмірі 503 грн. 91 коп.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому слід зазначити, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, тобто відповідні фінансові санкції, що стягуються за порушення валютного, податкового, антимонопольного та інших публічних галузей законодавства тощо. Також, господарським кодексом не визначається, що слід розуміти під кожним із видів господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня) і чим вони відрізняються одна від одної, а тому у даному випадку слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв'язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У разі несвоєчасного повернення кредиту у строки, вказані у пункті 4.5 цього Договору, Банк має право вимагати від Позичальника сплатити Банку штраф у розмірі 2% від суми заборгованості за основним боргом на дату пред»явлення вимоги. (п.5.4 Договору)

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що вимога Позивача про стягнення штрафу в розмірі 503 грн. 91 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» на користь Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» підлягає сума заборгованості за основним боргом у розмірі 187 170 грн. 84 коп., сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 5 771 грн. 26 коп., пеня за простроченим основним боргом у розмірі 4 785 грн. 29 коп. та пеня за простроченими процентами у розмірі 671 грн. 36 коп.

Судовий збір за позовом у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки станом на день звернення до суду з вказаною позовною заявою Позивач був звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 13, офіс 211, Ідентифікаційний код юридичної особи 38291386) на користь Публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» (83001, Донецька обл., місто Донецьк, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 125, Ідентифікаційний код юридичної особи 19388768) заборгованість у розмірі 90 127 (дев'яносто тисяч сто двадцять сім) грн. 55 (п'ятдесят п'ять) коп., з яких: заборгованість за основним боргом у розмірі 81 944 грн. 88 коп., заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 3 004 грн. 59 коп., пеня у розмірі 4 674 грн. 17 коп., штраф у розмірі 503 грн. 91 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (03680, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПРЕДСЛАВИНСЬКА, будинок 13, офіс 211, Ідентифікаційний код юридичної особи 38291386) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23 жовтня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин