Рішення № 52953205, 26.10.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 жовтня 2015 р. Справа № 902/1164/15

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю;

відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом:Приватного підприємства "Легіонер"(м. Вінниця, вул. Л.Ратушної, 79б) (м. Вінниця, вул. Л.Ратушної, 79б)

до:Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"(м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13) (м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13)

про стягнення 188 189,20 грн.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області подана позовна заява про стягнення з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на користь Приватного підприємства "Легіонер" 188 189,20 грн., в тому рахунку 184 000,00 грн. основного боргу та 4 189,20 грн. пені.

Ухвалою від 25 серпня 2015 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 01.10.2015 року.

Ухвалою від 01.10.2015 року розгляд справи відкладено на 13.10.2015 року, за клопотанням відповідача та ненадання останнім витребуваних ухвалою суду документів.

13 жовтня 2015 року позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 184 000,00 грн. основного боргу та 7 473,75 грн. пені, а відповідач надав суду платіжне доручення № 1561 від 13 жовтня 2015 року згідно якого відповідач погасив 20 000,00 грн. основного боргу.

Ухвалою від 13 жовтня 2015 року суд: припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 20 000,00 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, відклав розгляд справи та продовжив строк вирішення спору на 15 днів на підставі п. 3 ст. 69 ГПК України.

22 жовтня 2015 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 164 000,00 грн. основного боргу та 12 635,64 грн. пені.

В судове засідання 26.10.2015 року зявились представники сторін.

Представник позивач в судовому засіданні підтримав викладені в позовній заяві обставини та просив суд задовольнити позов в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22 жовтня 2015 року.

Суд розглянувши заяву позивача приймає її на підставі ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому визнав основну заборгованість з урахуванням часткової проплати проведеної після порушення провадження у справі та просить суд зменшити пеню на 95% зважаючи на скрутний матеріальний стан підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і обєктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив наступне.

01 червень 2014 р. ПП. «Легіонер» ( позивач, в договорі Виконавець) та Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" ( відповідач, в договорі Замовник) уклали договори: № 141 про надання послуг з фізичної охорони (далі Договір), відповідно до умов якого, а саме п 1.1. Договору, замовник доручає, а Виконавець приймає на себе надання послуг по забезпеченню охорони матеріальних цінностей на обєктах та території, що належать замовнику в м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13 у вигляді 2 (двох) постів фізичної охорони; вул. Першотравнева, 2 у вигляді 2 (двох) постів фізичної охорони; вул. Немирівське шосе, 26 у вигляді 2 (двох) постів фізичної охорони (Додаток № 1 Дислокація).

Згідно п. 4.1 Договору вартість послуг по забезпеченню охорони матеріальних цінностей на обєктах та території, що надаються відповідно до цього Договору складає:

-вул. 600-річчя, 13 20 000,00 грн. за місяць охорони;

- вул. Першотравнева, 2 20 000,00 грн. за місяць охорони;

-вул. Немирівське шосе, 26 20 000,00 грн. за місяць охорони.

В п. 4.2 Договору зазначено, що замовник зобовязаний сплатити попередньо узгоджену суму за надані послуги за місяць шляхом перерахування грошових засобів на рахунок виконавця, або через його касу 100% за поточний місяць згідно наданих рахунків не пізніше 10 числа наступного місяця.

Початок дії договору з 01.06.2014 р. Закінчення дії Договору 31.05.2015 р. За згодою сторін Договір може бути продовжений на новий календарний строк. В разі, якщо за місяць до закінчення терміну дії даного Договору від жодної із сторін не поступило пропозиції про розірвання Договору або його зміни, він вважається пролонгованим на наступний термін на тих самих умовах (п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку прострочення платежів з вини замовника, вказаних в п. 4.2 Договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

В порушення умов договору, відповідач не проводив оплату за виконані роботи, в період з травня 2015 р. по серпень 2015 р. включно.

18.06.2015 року, 03.07.2015 р., 17.07.2015 р., 24.07.2015 р. та 10.08.2015 р. позивач звертався до відповідача з претензіями про погашення наявної заборгованості, які залишились без відповіді. В звязку з чим ПП «Легіонер» тимчасово з 17.08.2015 р. призупинив надання послуг фізичної охорони відповідно до п. 7.2 Договору де зазначено, що виконавець має право на дострокове розірвання даного Договору за умови попереднього письмового повідомлення замовника не пізніше 1(одного) місяця до моменту його розірвання.

Заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за період травень-серпень 2015р. становить 164 000,00 грн. з урахуванням часткової проплати, яка визнана та не заперечується відповідачем.

З огляду на предмет і характер зобовязань взятих сторонами в договорі, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 63 Послуги. Загальні положення, ст. 901, 903, 907 ЦК України (договір про надання послуг). Відповідно до вказаних статей за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї статі застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за послуги стверджуються договором № 141 від 01.06.2014р., актами прийому-здачі виконаних робіт (послуг), обґрунтованим розрахунком, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню в сумі 164 000,00 грн. відповідно до ст.ст. 525, 526, 527, 909 Цивільного кодексу України.

Крім суми основного боргу позивач пред'явив до стягнення 12 635,64 грн. пені з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.10.2015 року.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку прострочення платежів з вини замовника, вказаних в п. 4.2 Договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені, доданий позивачем до заяви про збільшення позовних вимог від 22.10.2015 року, суд встановив що він не суперечить чинному законодавству та підлягає задоволенню в межах заявлених вимог.

Водночас, відповідач у своєму відзиві на позов та в усних пояснення його представника, просить суд, зважаючи на скрутний матеріальний стан в якому опинилось комунальне підприємство максимально зменшити розмір заявленої позивачем пені на 95%.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Приймаючи рішення про відмову в зменшенні розміру неустойки (пені), суд взяв до уваги наступну обставину: позивач в розрахунку пені за весь період застосував облікову ставку 6,5% коли законодавством за даний період встановлено облікові ставки 19,5%, 22%, 27%, 30% чим фактично зменшив пеню більш ніж на 60%.

Зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), відповідно до ст. 83 ГПК України, є правом, а не обовязком суду.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про відмову в зменшенні розміру заявленої до стягнення пені.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані представниками сторін докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13, код 33126849) на користь Приватного підприємства "Легіонер" (м. Вінниця, вул. Л.Ратушної, 79 б, код 31836419) 164000,00 грн. основного боргу, 12 635,64 грн. пені та 3855,62 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 жовтня 2015 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи