Ухвала суду № 52952647, 20.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

"20" жовтня 2015 р. № К/800/31414/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Голубєвої Г.К., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову та ухвалуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2014 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 у справі№804/1030/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бонус»доНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ' Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проскасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус» та скасовано податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.12.2013 №0003382202 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем 1094934,10 грн. та 460983,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0003392202 про донарахування податку на прибуток за основним платежем 1244792,75 грн. та 368526,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2013, за результатами якої складено акт №995/2202/21941296 від 08.11.2013, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартали 2010 року на суму 177422,18 грн.;

- пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість за липень, серпень 2010 року на суму 141072,15 грн. по недостовірним первинним обліковим документа, які сформовані на підставі просування (використання) даних, зазначених у цих документах особами ЗАТ «Елста»;

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.5, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за 4 кв. 2010 року, за 4 кв. 2011 року, за 2012 рік, за півріччя 2013 року всього на суму 1244792,75 грн.;

- пп. 7.2.4 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 185, 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено ПДВ за листопад-грудень 2010 року, січень, жовтень-грудень 2011 року, лютий-грудень 2012 року, березень-травень 2013 року, всього на суму 1094934,1 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013:

- №0003392202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1613318,95 грн., в тому числі: основний платіж - 1244792,75 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 368526,20 грн.;

- №0003382202, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 1555917,30 грн., в тому числі: основний платіж - 1094934,10 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 460983,20 грн.

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства при відображені спірних сум податкового кредиту та складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, оскільки позивачем доведено реальність господарських операцій.

Вищий адміністративний суд України вважає висновок судів попередніх інстанцій щодо законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень таким, що зроблений без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дійшли правильного висновку, що наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг) від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Окрім того, суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Елста», дійшли вірних висновків про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст. ст. 203, 215, 228, Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Разом з тим, поза увагою судів залишено те, що розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним та дослідити їх в тому обсязі поки не виникне повне переконання в обставинах справи.

Як вбачається з касаційної скарги, заперечень до позовної заяви та апеляційної скарги відповідач неодноразово відзначав про наявність вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2011 №0417/1-298/2011, а також наводив інші доводи, яким суди попередніх інстанцій правової оцінки взагалі не надали, не витребували та не дослідили зміст вироку на предмет, чи взагалі стосуються його висновки та мотиви щодо діяльності осіб, стосовно яких ухвалений цей вирок суду господарської діяльності позивача у даній справі та його контрагента. Зокрема, не надано оцінку доводам податкового органу, що вказаним вироком встановлено незаконну діяльність всіх контрагентів ЗАТ «Елста».

Отже, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою необхідність надати правову оцінку мотивам та висновкам, викладеним у вироку в сукупності з іншими доказами, а також у відповідності до вимог ч. 4 ст. 72 КАС України.

Наведене дає підстави стверджувати про неповноту встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що також вказує на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки та доводи податкового органу, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.

По-друге, поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилось те, що предметом адміністративного позову в даній справі є скасування податкового повідомлення-рішення, а відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і його скасування, тобто, скасуванню рішення суб'єкта владних повноважень передує саме визнання його протиправним.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.О.Бухтіярова Г.К.Голубєва