Рішення № 5295022, 09.07.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "09" липня 2009 р. по справі № 8/71-38

За позовом Дочірнього підприємства “Камінь Каширська автоколона”відкритого акціонерного товариства “АТП 10706”, м. Камінь Каширський

до відповідача Підприємця ОСОБА_3, с. Брониця Камінь Каширського району

про стягнення 12 754 грн. 02 коп.

та зустрічним позовом Підприємця ОСОБА_3, с. Брониця Камінь Каширського району

до відповідача Дочірнього підприємства “Камінь Каширська автоколона”відкритого акціонерного товариства “АТП 10706”, м. Камінь Каширський

про визнання договору недійсним

Суддя Кравчук А.М.

Представники за первісним позовом:

Від позивача: Кубах А.М., довіреність №15 від 17.02.2009 року

Від відповідача: підприємець ОСОБА_3, ОСОБА_5, угода від 24.06.2009 року

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

В судовому засіданні 08.07.2009 року оголошувалась перерва для подання доказів по справі.

Суть спору: позивач - дочірнє підприємство “Камінь Каширська автоколона” відкритого акціонерного товариства “АТП 10706” просить стягнути з відповідача - підприємця ОСОБА_3 заборгованість в сумі

12 754 грн. 02 коп. згідно договору від 21.01.2007 року №б/н та судові витрати по справі: 127 грн. 54 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач позов не визнає, оскільки план виторгу по маршрутах з ним не узгоджувався, у розрахунок внесено 38 маршрутів Луцьк Камінь Каширський ч/з Любешів, якого взагалі не було передбачено розкладом руху автобусів по автоколоні.

У зустрічному позові підприємець ОСОБА_3 просить визнати недійсним договір від 21.01.2007 року №б/н про надання послуг по керуванню транспортними засобами, у первісному позові відмовити за безпідставністю.

Вимоги щодо визнання договору від 21.01.2007 року недійсним обгрунтовані посиланням на ч. 4 ст. 179 ГК України, згідно якої сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення. Спірний же договір, як стверджує підприємець ОСОБА_3, був підписаний ним внаслідок психічного насильства, а не волевиявлення, оскільки позивач за первісним позовом погрожував звільненням.

Представник позивача в судовому засіданні первісний позов підтримала, пояснила, що плани виторгу та маршрути погоджувались з відповідачем, про що свідчать його підписи на дорожніх листах, копії яких представила суду. Зустрічний позов заперечувала, оскільки підписувати спірний договір відповідача ніхто не змушував, сторони співпрацювали згідно умов договору понад два роки, та своїми підписами на договорі, шляхових листах, актах звірки тощо відповідач погоджувався із його умовами.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

21 січня 2007 року між позивачем - дочірнім підприємством “Камінь Каширська автоколона” відкритого акціонерного товариства “АТП 10706” та відповідачем підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір про надання послуг по керуванню транспортними засобами (далі договір Т.1 а. с. 15-16).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Договір підписаний зі сторони відповідача підприємцем ОСОБА_3, про що в судовому засіданні він не заперечував. Підпис відповідача свідчить про його волевиявлення при укладенні спірного договору, а чинення позивачем психічного насильства на відповідача жодними доказами не доведено. Законодавства, якому суперечить договір і на підставі якого його слід визнати недійсним не наводить.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Беручи до уваги наведені обставини, а також те, що згідно умов оспорюваного договору відповідач понад два роки співпрацював з позивачем, здійснював перевезення пасажирів транспортним засобом останнього та проводив із ним розрахунки, про що не заперечував в судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору від 21.01.2007 року недійсним.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобовязання виникли з договору від 21.01.2007 року.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).

Згідно п. п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору відповідач зобовязався при виконанні визначених позивачем регулярних і нерегулярних перевезень керувати транспортним засобом позивача (автобус марки БАЗ А079.23 №АС1528АІ), реалізовувати квитки, приймати від пасажирів кошти за надані послуги в повному обсязі; протягом 5 робочих днів після закінчення звітного періоду (місяць) проводити повний розрахунок з позивачем згідно плану виторгу, що встановлюється останнім, та протягом 10 робочих днів після закінчення звітного періоду (місяць) проводити остаточний розрахунок по виконанню плану виторгу за результатами перевезень при умові перевиконання плану виторгу, про що між сторонами складається акт виконаних робіт та акт звірки взаємних розрахунків.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За період з 01.11.2008 року по 29.04.2009 року згідно умов договору та на підставі дорожніх, квитково касових листів за результатами перевезень відповідач зобовязаний сплатити позивачу 12 754 грн. 02 коп.

Сторонами на виконання п. 2.4 договору підписаний акт звірки взаєморозрахунків (Т.1 а. с. 9), згідно якого станом на 20.05.2009 року заборгованість відповідача складає 12754 грн. 02 коп.

Відповідач в порушення умов договору розрахунку з позивачем у строк не провів.

Заборгованість відповідача становить 12 754 грн. 02 коп., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення, оскільки згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Підписання договору від 21.01.2007 року відповідачем внаслідок психічного насильства належними доказами не доведено, що є підставою для відмови у зустрічному позові про визнання договору недійсним.

Заперечення відповідача щодо неузгодження з ним планів виторгу та внесення у розрахунок маршруту Луцьк Камінь Каширський ч/з Любешів, якого взагалі не було передбачено розкладом руху автобусів по автоколоні, не прийняті судом до уваги та спростовані підписами відповідача на шляхових листах, долучених до матеріалів справи згідно клопотання позивача (вх.№01-28/10613 від 09.07.2009 року, Т.1 а. с. 43). Крім того, згідно п. 2.1 договору план виторгу встановлюється позивачем та визнається і забезпечується відповідачем шляхом прийняття замовлення (виїзд в рейс). Про те, що відповідач виїзджав у рейси, по яких підписував шляхові листи, в судовому засіданні не заперечував.

Які умови договору викладені всупереч його волі відповідач не зазначає.

План виторгу встановлювався безпосередньо перед виїздом на кожен маршрут при отриманні водієм дорожнього листа, а не при укладенні договору, і погоджувався відповідачем шляхом підпису в дорожньому листі. Погоджена сума виторгу здавалася відповідачем в касу після повернення з маршруту разом з дорожнім листом. Претензій щодо умов договору, планів виторгу відповідач до звернення позивача з позовною заявою не предявляв. Належних доказів на підтвердження позовних вимог і заперечень не подав.

Щодо зазначеного у розрахунку маршруту Луцьк Камінь Каширський ч/з Любешів в судовому засіданні на підставі дорожніх листів та пояснень представника позивача встановлено, що фактично рейс здійснювався за маршрутом Луцьк Камінь Каширський через Седлище в обидва напрямки. Оскільки зміни в компютерну програму після уточнення маршруту не внесені, то в розрахунку зазначений попередній код і населений пункт Любешів, та графи з маршрутом Луцьк Камінь Каширський через Седлище та через Любешів не обєднані. Відповідач уточнений маршрут не заперечував.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то судові витрати по сплаті державного мита в сумі 127 грн. 54 коп. та 312 грн. 50 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Первісний позов задоволити.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_3, с. Брониця Камінь Каширського району, код НОМЕР_1 на користь дочірнього підприємства “Камінь Каширська автоколона”відкритого акціонерного товариства “АТП 10706”, м. Камінь Каширський, вул. 1-го Травня, 57, р/р 260093011507 в „Ощадбанку” м. Камінь - Каширський, МФО 303398, код 30912032

- 12 754 грн. 02 коп. основного боргу, 127 грн. 54 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 312 грн. 50 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 13194 грн. 06 коп. (тринадцять тисяч сто девяносто чотири грн. 06 коп.).

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.М. Кравчук

Повний текст рішення

підписаний 10.07.2009 року

Суддя Кравчук Антоніною Михайлівною