Ухвала суду № 52948852, 05.10.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"05" жовтня 2011 р. Справа № 2а/1770/2433/2011

номер рядка статистичного звіту 8.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Котік Т.С.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Лабунської Ю.В. ,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Рівне та прокуратури Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "08" липня 2011 р. у справі № 2а/1770/2433/2011 за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Фірма"Гольфстрім" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду позовні вимоги ТОВ " Фірма "Гольфстрім" задоволені частково.

Визнано нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 19 травня 2011 року № НОМЕР_1 в частині збільшення податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 1217742,25 грн., № НОМЕР_2 в частині збільшення податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 974172,06 грн.

В апеляційних скаргах ДПІ у м.Рівне та прокуратура Рівненської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову суду в частині задоволення позовних вимог ТОВ " Фірма"Гольфстрім" та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянти зазначили, що прийняті податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими. Придбання товарів (робіт, послуг) неможливо підтвердити належними доказами, а тому позивач неправомірно включив суму податку на додану вартість по даних господарських операціях в склад податкового кредиту та сформував валові витрати. Правочини, укладені позивачем з ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ТОВ «Укрпромгруп», ТОВ «Корнест», ТОВ "Будремсервіс», ТОВ «Арма-Строй», ТОВ «Лайкост», ТОВ «ІТК», ТОВ «Енергобудсервіс», ТЕК «Транс ОСОБА_3» є нікчемними, оскільки укладені без мети настання реальних правових наслідків. А господарські операції позивача з ПП «ГеоПолюс», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Галич Тур», ПП «Су-Чан», ПП «Траверс-Плюс», ТОВ «Схід Авто-Лайн», ПП «Бізнесхолдинг», ТОВ «Трактон Промсервіс», ПП «Тавайза» є безтоварними, однак судом першої інстанції це не було враховано.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статті 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Рівне проведено планову виїзну перевірку ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Гольфстрім» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складений акт від 04.05.2011 року № 53523-100/33521312 (т. І а.с.32-102).

На підставі акту перевірки ДШ у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_1 від 19.05.2011 року, відповідно до якого збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1231521 грн., в тому числі 985217 грн. за основним платежем та 246 304 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ НОМЕР_2 від 19.05.2011 року про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 985195 грн., в тому числі 788156 грн. за основним платежем та 197039 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, у зв'язку з висновками про порушення якого, позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток спірним рішенням, не включаються до складу валових витрат, зокрема, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового б ліку. В свою чергу, стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Тому, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, податкова накладна, за правилами пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними. В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Відповідачем в акті перевірки зроблено висновки, що в результаті порушення позивачем вказаних норм податкового права, в їх сукупності, позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 985217 грн.. а також занижено податок на додану вартість за період у розмірі 788156 грн. Вказані висновки зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ТОВ «Укрпромгруп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Будремсервіс», ТОВ «Арма-Строй», ТОВ «Лайкост», ТОВ «ІТК»,ТОВ «Енергобудсервіс» , ПП «ГеоПолюс», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Галич Тур», ПП «Су-Чан», ПП «Траверс-Плюс», ТОВ «Схід Авто-Лайн», ПП «ТД «Бізнесхолдинг», ТОВ «Трактон Промсервіс», ПП «Тавайза», ПП « ТЕК «Транс ОСОБА_3».

Суд першої інстанції правильно вказав, що пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду документи на підтвердження господарських операцій з ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ТОВ «Укрпромгруп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Будремсервіс», ТОВ «Арма-Строй», ТОВ «Лайкост», ТОВ «ІТК»,ТОВ «Енергобудсервіс», ПП «ГеоПолюс», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Галич Тур», ПП «Су-Чан», ПП «Траверс-Плюс», ТОВ «Схід Авто-Лайн», ПП «ТД «Бізнесхолдинг», ТОВ «Трактон Промсервіс», ПП «Тавайза» є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право ТОВ «Фірма «Гольфстрім» на включення до складу своїх валових витрат, вартості прийнятих робіт, отриманих товарів та послуг.

Податковий кредит позивача сформовано у відповідні податкові періоди на підставі податкових накладних, які виписані в порядку виконання господарських договорів, виконання яких повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку.

З таких твердженням погоджується і колегія суддів.

Колегія суддів зазначає, що зауваження до форми і змісту накладних у акті перевірки відсутні. Органом державної податкової служби і в акті перевірки, і в судових засіданнях не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ТОВ «Укрпромгруп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Будремсервіс», ТОВ «Арма-Строй», ТОВ «Лайкост», ТОВ «ІТК»,ТОВ «Енергобудсервіс», ПП «ГеоПолюс», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Галич Тур», ПП «Су-Чан», ПП «Траверс-Плюс», ТОВ «Схід Авто-Лайн», ПП «ТД «Бізнесхолдинг», ТОВ «Трактон Промсервіс», ПП «Тавайза» .були включені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, тому на законних підставах видали податкові накладні.

Посилання апелянтів на факт визнання банкрутами ПП «ГеоПолюс», ПП «Су-Чан», ПП «Траверс-Плюс» ТОВ «Схід-Авто-Лайн», ПП «Тавайза» та на факт припинення юридичних осіб - НКВ ПП «Декорт-Інвест» та ПП «Галич Тур», і як наслідок, неспроможність даних підприємств фактично здійснювати господарські операції з ТОВ «Фірма «Гольфстрім» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в самому акті перевірки зазначено фактичне виключення з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців даних підприємств, яке датується пізніше, ніж вчинені господарські операції з позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-ІУ, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тобто, на момент виникнення та фактичної реалізації договірних відносин дані контрагенти були зареєстрованими юридичними особами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем зазначено про факти здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ТОВ «Укрпромгруп», ТОВ «Корнест», ТОВ «Будремсервіс». ТОВ «Арма-Строй», ТОВ «Лайкост», ТОВ «ІТК», ТОВ «Енергобудсервіс» без мети настання реальних наслідків та відповідно до ч.І, 2 ст.215, ч.1,5 ст.203 ЦК України визначено їх нікчемними і в силу ст.216 ЦК України такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих. що пов'язанні з їх недійсністю.

Апелянти зазначають про порушення статей 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та за наслідками перевірки визнав договори такими, що мають ознаки нікчемності і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до акту перевірки зазначені вище господарські операції на думку контролюючого органу порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Крім того, відповідач зробив висновок, що позивач здійснював діяльність спрямовану на проведення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди.

Колегія суддів вважає таке посилання апелянтів на зазначені норми Цивільного кодексу України безпідставним з огляду на наступне. У відповідності до частин 2, 3 статті 215ДДК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Однак, під час розгляду справи судом першої інстанції не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про те, що господарські операції позивача з його контрагентами, а саме з ТОВ «Союз Плюс Сервіс», ТОВ «Укрпромгруп», ТОВ Корнест», ТОВ «Будремсервіс», ТОВ «Арма-Строй», ТОВ «Лайкост», ТОВ «ІТК», ТОВ "Енергобудсервіс» є нікчемними, згідно статтям 215, 228 ЦК України. Зокрема, і апелянтами не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. На момент проведення перевірки та прийняття оспорюваних рішень, вироки по кримінальних справах, що набрали законної сили, відсутні.

Посилання апелянта - ДПІ у м. Рівне на доведеність факту фіктивного характеру господарської діяльності ПП «Лайкост» вироком Рівненського міського суду від 26 травня 2010 року по справі №1-386/10 є безпідставним. Колегія суддів встановила, що у вказаному вироку суд прийшов до висновку про фіктивність господарської діяльності певних юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте, ПП «Лайкост» не зазначене в переліку суб'єктів підприємницької діяльності, перерахованих у вироку Рівненського міського суду від 26 травня 2010 року по справі №1-386/10.

Не підтверджується також висновок апелянта - ДПІ у м. Рівне про невиконання ТОВ "Корнест" та ТОВ "Будремсервіс" будівельних робіт, який ґрунтувався на поясненнях ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які працювали на ТОВ "Фірма "Гольфстрім" і які нібито стверджували, що вказані фірми будь-яких робіт не проводили. Однак, допитані судом першої інстанції дані особи як свідки не підтвердили таких висновків, викладених в акті перевірки, і зазначили, що не давали пояснень щодо даних контрагентів ТОВ "фірма "Гольфстрім", а зазначили лише про будівельні об'єкти, де проводились роботи працівниками ТОВ "Фірма "Гольфстрім". Про ТОВ "Корнест" та ТОВ "Будремсервіс", про виконання ними будівельних робіт вони нічого стверджувати не можуть.

Щодо твердження апелянтів про безтоварність господарських операцій позивача з ПП «ГеоПолюс», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Галич Тур», ПП «Су-Чан», ПП «Траверс-Плюс», ТОВ «Схід Авто-Лайн», ПП «ТД «Бізнесхолдинг», ТОВ «Трактон Промсервіс», ПП «Тавайза» у зв'язку з фактичною неспроможністю даних юридичних осіб здійснювати документально зафіксовані господарські операції з позивачем з врахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутністю трудових та матеріальних ресурсів, основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень в даних юридичних осіб, у зв'язку з недекларуванням даних контрагентів податкових зобов'язань, то колегія суддів зазначає наступне.

Вказані обставини не можуть бути доказом безтоварності господарських операцій, здійснених між ТОВ «Фірма «Гольфстрім» та ПП «ГеоПолюс», НКВ ПП «Декорт-Інвест», ПП «Галич Тур», ПП «Су-Чан», ПП «Траверс-Плюс», ТОВ «Схід Авто-Лайн», ПП «ТД Бізнесхолдинг», ТОВ «Трактон Промсервіс», ПП «Тавайза», оскільки жодний законодавчий акт не ставить в залежність право платника податку на включення сум до валових витрат та податкового кредиту від господарських та виробничих можливостей своїх постачальників, від належного виконання всіма учасниками ланцюга постачання своїх податкових зобов'язань.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційних скаргах не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ДПІ у м.Рівне та прокуратури Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 8 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: Т.С. Котік

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Фірма"Гольфстрім" вул.І.Підкови 17-а,м.Рівне,33000

3- відповідачу ОСОБА_6 податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023

4- прокуратура Рівненської області, вул.16 Липня, 52, м.Рівне, 33028