Постанова № 52945583, 28.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3931/14 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «НВП Лідіс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 року по справі за позовом Державної фінансової інспекції в Черкаській області до Державного підприємства «Златодар» про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна фінансова інспекція в Черкаській області звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДП «Златодар» про:

зобов'язаня виконати п. 2 вимог від 26.05.2014 року № 23-03/37-3758 шляхом стягнення, в порядку визначеному законодавством, з ФОП ОСОБА_3 коштів в сумі 3600, 00 грн., з ТОВ «Кернел-Трейд» коштів в сумі 2050, 49 грн., з СТОВ «Агроко» коштів в сумі 2186, 62 грн., з ФГ «Деметра» коштів в сумі 1326, 86 грн., з ТОВ «Черлис» коштів в сумі 980,94 грн, з ФГ «Бірюк» коштів в сумі 182,59 грн., з СФГ «Ол Під» коштів в сумі 798, 92 грн., з ПП «Хвиль Агро» коштів в сумі 1171,49 грн., з СФГ «Полісся» коштів в сумі 1 802,68 грн., з приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами «Браженське» коштів в сумі 2201,62 грн., з ТОВ «Мульті Грейн Компані» коштів в сумі 81,00 грн.;

стягнення до Державного бюджету України коштів в сумі 872,56 грн.;

зобов'язання виконати п. 4 вимог від 26.05.2014 року № 23-06/37-3758 шляхом відшкодування, в порядку визначеному законодавством, за рахунок винних осіб (ОСОБА_5, ОСОБА_6) шкоди, що заподіяна внаслідок зайвого нарахування заробітної плати на суму 1 796,05 грн.;

зобов'язання виконати п. 6 вимог від 26.05.2014 року № 23-06/37-3758 шляхом зменшення, в порядку, визначеному законодавством, в обліку кредиторську заборгованість по розрахунках з ТОВ «ПП Максіма» на суму 5 000 грн.;

зобов'язання виконати п. 4 вимог від 26.05.2014 року № 23-06/37-3758 шляхом стягнення, в порядку, визначеному законодавством, з ТОВ «НВП Лідіс» коштів в сумі 729999,60 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «НВП Лідіс» подали апеляційну про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції в частині, що стосується їх прав та обов'язків, та просили постановити в цій частині нову про відмову в задоволенні позову. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянтом було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв'язку не притягненням її до участі в справі та неотриманням судового рішення, що призвело до пропуску строку на подачу апеляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Враховуючи те, що апелянта не брала участі в справі, оскаржувана постанова стосується її прав та обов'язків, зі змістом оскаржуваної постанови вона ознайомилась лише 28.09.2015 року, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження постанови апелянтом не пропущено, оскільки апеляційну скаргу було подано 30.09.2015 року, тобто з дотриманням строку апеляційного оскарження, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині, що стосується прав та обов'язків ТОВ «НВП Лідіс». Апеляційна інстанція не може пристати на таку позицію, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що протягом березня-травня 2014 року Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Златодар» за період з 01.05.2013 року по 31.03.2014 року.

В ході ревізії було встановлено ряд порушень фінансово-господарської діяльності з боку відповідача, які були викладені в акті ревізії від 19.05.2014 року № 06-15/40.

На підставі акту та викладених у ньому порушень,позивачем відповідачу надіслано вимоги від 26.05.2014 року № 23-06/37-3758 щодо усунення порушень, з встановленим терміном їх виконання - до 20.06.2014, в тому числі п. 4 вимог від 26.05.2014 року № 23-06/37-3758 шляхом стягнення, в порядку, визначеному законодавством, з ТОВ «НВП Лідіс» коштів в сумі 729999,60 грн

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України», головним завданням органу державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно ч. 2 ст. 2 вказаного Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

З приписів п. 7 ст.10 Закону органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, органи державного фінансового контролю мають право здійснювати державний фінансовий контроль у підконтрольних установах, до яких відносяться суб'єкти господарювання державного сектору економіки, а також підприємства і організації, які отримували кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовували державне чи комунальне майно.

На спростування висновку суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для виконання п. 4 вимог про відшкодування за рахунок ОСОБА_5, шкоди, що заподіяна внаслідок зайвого нарахування заробітної плати на суму 1 796,05 грн., апеляційна інстанція не може не зауважити, що, як вже зазначалося вище, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведене вище свідчить про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 року у справі № 21-40а14.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлення апеляційною інстанцією відсутності підстав для виконання п. 4 спірних вимог в частині, що стосується апелянтки, судова колегія приходить до однозначного висновку, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення даної позовної вимоги підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нової про відмову в позові.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позову в частині, яка стосується прав та обов'язків апелянта, колегія суддів, діючи в межах апеляційної скарги, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 року щодо задоволення решти позовних вимог не перевіряє та залишає її без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «НВП Лідіс» - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 року - в частині задоволення позову про зобов'язання державного підприємство «Златодар» виконати п. 4 вимог Державної фінансової інспекції в Черкаській області від 26.05.2014 № 23-06/37-3758 шляхом стягнення, в порядку, визначеному законодавством, з ТОВ «НВП Лідіс» коштів в сумі 729999,60 грн. - скасувати, постановити в цій частині нову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті постанову суду залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.