Ухвала суду № 52945512, 22.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2183/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянський В.В. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Чепурко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства соціальної політики України на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Слов'янські шпалери - КФТП" до Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області, Міністерства соціальної політики України, за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів - Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем - Міністерством соціальної політики України подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з частиною першою ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, Відповідачем фактично оскаржено судове рішення лише в частині задоволення адміністративного позову, у зв'язку з чим в апеляційному порядку переглядається судове рішення лише в частині, що оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся у судове засідання представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої ст. 119 Кодексу законів про працю України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

А згідно з п.п. 2 та 5 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року №1275-VII (надалі - Закон №1275-VII), який набрав чинності 08 червня 2014 року, поширено дію, зокрема частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції цього Закону на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію"; зобов'язано Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - працівники), за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період" (далі - бюджетні кошти) визначено Порядком виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №105 (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, зокрема головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

А згідно з п.п. 3 та 4 Порядку, бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року (далі - компенсація); для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення. Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Листом Позивача від 30 квітня 2014 року №7713, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.9), направлено до Відповідача - Управління соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області Звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та Зведені звіти про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за період з березня 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 1822471,71 грн., копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с.10-39).

Докази спрямування Відповідачем - Міністерством соціальної політики України бюджетних коштів Відповідачу - Управлінню соціального захисту населення Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області для перерахування Позивачу сум фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за період з березня 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 1822471,71 грн. в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для компенсації Відповідачем - Міністерством соціальної політики України фактичних витрат Позивача на виплату середнього заробітку його працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період за період з березня 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 1822471,71 грн., оскільки дію частини третьої ст. 119 Кодексу законів про працю України поширено на громадян України, яких на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року №303 з 18.03.2014 року призвано на військову службу.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Згідно зі ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства соціальної політики України залишити без задоволення, а Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 22.10.2015 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.