Ухвала суду № 52945497, 27.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 748/2296/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Майборода С.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

27 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - Позивач) звернулось до Чернігівського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - Відповідач) про скасування постанови від 11 серпня 2015 року ВП№46382940 про накладення штрафу у розмірі 1 360,00 грн.

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційну скаргу надіслано 08 вересня 2015 року до суду першої інстанції, адміністративна справа до суду апеляційної інстанції надійшла 15 вересня 2015 року.

Частиною 2 статті 186 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В матеріалах справи відсутні докази отримання Позивачем копії оскаржуваної постанови суду в установленому законом порядку.

17 вересня 2015 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Відповідача залишено без руху.

Після усунення недоліків зазначених в ухвалі та з врахуванням наведеного, 13 жовтня 2015 року ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 27 жовтня 2015 року.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особисту участь сторін в судовому засіданні не визнано обов»язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні у Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області перебуває виконавчий лист №2а-5923/2011 виданий 19.09.2013 року Чернігівським районним судом Чернігівської області про зобов»язання Позивача провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у зоні гарантованого добровільного відселення, в розмірі 40% мінімальної заробітної плати, згідно ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 04 жовтня 2010 року до 04 квітня 2011 року, з урахуванням виплачених сум за вказаний період.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2015 року вбачається, що 03 лютого 2015 року було відкрито виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом та боржнику надано строк до 10 лютого 2015 року для добровільного виконання рішення суду.

10.02.2015 року Позивач листом №01/954 повідомив державного виконавця про виконання судового рішення в частині перерахунку ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги. Зазначено, що виконати судове рішення в частині здійснення відповідних виплат не має можливості, оскільки бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту не передбачені, посилаючись на ч.10 ст.78 Бюджетного кодексу України та Постанову Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 «Про затвердження порядку погашення заборгованості за рішеннями суду».

Постановою від 17.02.2015 року ВП №4632940 державним виконавцем за невиконання судового рішення без поважних причин на Позивача накладено штраф у розмірі 680,00 грн. Штраф було сплачено.

05.08.2015 року Міністерство соціальної політики України листом №791/04/67-15 повідомило, що погашення заборгованості із соціальних виплат за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, здійснюється Казначейством у межах бюджетних асигнувань, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

11.08.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області за невиконання рішення суду без поважних причин постановою накладено на Позивача штраф в розмірі 1360,00 грн.

Так, Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно ст.25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно ч.1 ст.27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно ч.2 ст.75 Закону у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Статтею 89 Закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону. у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Колегія суддів звертає увагу, що Позивач листом повідомляв про неможливість виконання рішення суду, посилаючись на проведення погашення заборгованості Казначейством в межах бюджетних асигнувань у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №440 «Про затвердження порядку погашення заборгованості за рішеннями суду», що не було враховано державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду та не з»ясовано в повній мірі, які заходи вживались боржником для вирішення питання щодо визначення джерел фінансування витрат, пов'язаних із виконанням судових рішень та наявність об'єктивної можливості виконати судові рішення.

Згідно ст.ст.23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Законом України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. За рахунок інших джерел фінансування пенсій не здійснюється.

Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що невиконання судового рішення Позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19 травня 2015 року №667/4594/14-а, від 24 березня 2015 року у справі №21-66а/15, від 29 вересня 2015 року №751/7739/14.

Згідно ч.1 ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій Відповідача при прийнятті постанови про накладення штрафу від 11 серпня 2015 року ВП №46382940, а тому оскаржувана постанова суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року апеляційну скаргу Відповідача залишено без руху, у зв'язку з несплатою останнім судового збору в розмірі 80,39 грн.

12 жовтня 2015 року Відповідачем подано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 36,54 грн.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З врахуванням вимог вказаної норми закону, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 43,85 грн.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2015 року - без змін.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (пр.Миру, 21а, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 34924518) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до адміністративного суду в розмірі 43 (сорок три) грн 85 (вісімдесят п'ять) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 28 жовтня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Костюк Л.О.