Ухвала суду № 52945399, 28.10.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Черков В.Г.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року справа №242/3133/15-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Селидівського міського центру зайнятості на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 14 вересня 2015 року у справі № 242/3133/15-а за позовом ОСОБА_2 до Селидівського міського центру зайнятості, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 05.08.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом, який в подальшому було уточнено, мотивуючи свої вимоги тим, що він звернувся до відповідача за сприянням у працевлаштуванні. Відповідно до даних Селидівського міського центру зайнятості його страховий стаж протягом 12 місяців, що передували реєстрації в центрі зайнятості становить 3 місяці, у звязку з чим йому призначено допомогу по безробіттю в мінімальному розмірі. Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Селидівського міського центру зайнятості щодо нарахування йому допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі; зобовязати Селидівський міський центр зайнятості зарахувати до його страхового стажу період роботи на підприємстві ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля», за який не сплачені страхові внески; зобовязати Селидівський міський центр зайнятості зробити перерахунок його допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу, за фактично відпрацьований час на підприємстві ВП «Автобаза» та заробітної плати (доходу), яка зазначена в довідці від 24.06.2015 року № 28/6-161 з 23.06.2015 року.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 14 вересня 2015 року у справі № 242/3133/15-а позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Селидівського міського центру зайнятості щодо нарахування ОСОБА_2 допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі.

Зобовязано Селидівський міський центр зайнятості зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 період роботи на підприємстві ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля», за який не сплачені страхові внески.

Зобовязано Селидівський міський центр зайнятості зробити ОСОБА_2 перерахунок допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу, який він фактично відпрацював на підприємстві ВП «Автобаза» та заробітної плати (доходу), яка зазначена у довідці від 24.06.2015 року № 28/6-161 з 23.06.2015 року.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та зазначає, що судом першої інстанції не враховано той факт, що відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» розмір допомоги по безробіттю застрахованим особам визначається в залежності від страхового стажу особи, а згідно ст. 21 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування. За цими даними по ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля» відсутня інформація про сплату страхових внесків з жовтня 2014 року. У звязку з чим ОСОБА_2 протягом 12 місяців, що передували реєстрації в центрі зайнятості, має страховий стаж лише три місяці.

Позивачем на адресу суду надіслано письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Сторони у судове засідання не зявились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в Селидівському міському центрі зайнятості та відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» та п. 5 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 позивачу надано статус безробітного з 23.06.2015 року (а.с. 87).

Наказом Селидівського міського центру зайнятості від 30.06.2015 року № НТ150630 відповідно до п.п. 2.4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п. 2.7, 2.9 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» призначено ОСОБА_2 допомогу по безробіттю як застрахованій особі без урахування страхового стажу. Розмір призначеної допомоги мінімальний (а.с. 87).

Наказом Селидівського міського центру зайнятості від 23.10.2015 року № НТ151023 скасовано наказ від 30.06.2015 року № НТ150630 та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.1 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» призначено ОСОБА_2 допомогу по безробіттю застрахованій особі залежно від страхового стажу понад 10 років 70 % середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100 % - 90 календарних днів, 80 % - 90 календарних днів, 70 % - 540 календарних днів з 30.06.2015 року по 02.06.2016 року (а.с. 87-88).

У звязку з призначення Селидівським міським центром зайнятості допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі позивач звернувся до суду із даним позовом.

Спірним питанням у справі, є правомірність призначення Селидівським міським центром зайнятості допомоги по безробіттю ОСОБА_2 у мінімальному розмірі без урахування страхового стажу позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обовязків щодо перерахування страхових внесків, оскільки із заробітної плати позивача такі суми щомісячно утримувались.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що судом правильно встановлено обставини справи, вірно застосовано норми матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням ( 1266-2001-п ), затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), для страхування на випадок безробіття розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), є період (періоди) роботи за основним місцем роботи (проходження служби), а у разі його відсутності - період (періоди) зайняття підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від такої діяльності, виконання робіт (надання послуг) згідно з цивільно-правовими договорами перед настанням страхового випадку (реєстрація особи в державній службі зайнятості як безробітної), протягом якого сплачено страхові внески.

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.

Згідно п. 6.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 року № 307 (який діяв на момент виникнення спірних відносин), якщо в день призначення допомоги по безробіттю відсутні відомості, що впливають на розмір допомоги по безробіттю, то вона призначається у розмірі, установленому законодавством, до отримання необхідних відомостей, але не більше шести місяців з дня призначення цієї допомоги. Після їх отримання здійснюється перерахунок допомоги по безробіттю. Якщо зазначені відомості отримані пізніше шести місяців з вини безробітного, то перерахунок допомоги по безробіттю не здійснюється.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Селидівського міського центру зайнятості щодо нарахування ОСОБА_2 допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі підлягає скасуванню.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, основним доводом апелянта є те, що за даними Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування по ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля» відсутня інформація про сплату страхових внесків з жовтня 2014 року, у звязку з чим ОСОБА_2 протягом 12 місяців, що передували реєстрації в центрі зайнятості, має страховий стаж лише три місяці.

Колегія суддів вважає такий довід необґрунтованим з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявна довідка № 18/6-161 від 24.06.2015 року, яка видана ОСОБА_2 про те, що останній з червня 2014 року по травень 2015 року включно працював у ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля». За вказаний період ОСОБА_2 нараховувалась заробітна плата, з якої утримувався єдиний внесок на загальнообовязкове соціальне страхування, виконувалися нарахування єдиного внеску на загальнообовязкове соціальне страхування на відповідну заробітну плату (а.с. 9).

Відповідно до довідки ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля» № 19/6-174 від 09.07.2015 року, яка видана ОСОБА_2 про те, що за період його роботи у ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля» з жовтня 2014 року по травень 2015 року включно ОСОБА_2 нараховувалась заробітна плата, з якої утримувався єдиний внесок на загальнообовязкове соціальне страхування: жовтень 2014 року у розмірі 142,17 грн., листопад 2014 року у розмірі 112,28 грн., грудень 2014 року у розмірі 95,29 грн., січень 2015 року у розмірі 140,27 грн., лютий 2015 року у розмірі 88,62 грн., березень 2015 року у розмірі 89,70 грн., квітень 2015 року - у розмірі 89,70 грн., травень 2015 року - у розмірі 115,39 грн. (а.с. 10).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як вбачається із наведених вище довідок, ОСОБА_2 в період з жовтня 2014 року по травень 2015 року працював у Державному підприємстві «Український Науково-дослідний інститут скла».

Крім того, із розрахунку заробітної плати вбачається, що Державним підприємством «Український Науково-дослідний інститут скла» позивачу сплачувалась заробітна плата за період з 01.03.2006 року по 29.11.2013 року ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля» (а.с. 9, 10).

Відповідно до довідки № 19/6-158 від 19.06.2015 року позивачу за період з грудня 2014 року по травень 2015 року нараховано заробітну плату у загальному розмірі 18223,04 грн., з якої сплачувалися страхові внески за розрахунковий період у розмірі 656,03 грн. (а.с. 81).

Посилання відповідача на те, що підприємством, на якому працює позивач, несвоєчасно сплачуються страхові внески, є безпідставними, оскільки із заробітної плати позивача щомісячно утримуються суми страхових внесків, сплачені застрахованою особою до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття і позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працював, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Селидівського міського центру зайнятості щодо нарахування ОСОБА_2 допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що несвоєчасне перерахування страхових внесків не може впливати на права заявника на виплату допомоги по безробіттю відповідно до діючого законодавства, оскільки вини позивача в несвоєчасній сплаті працедавцем страхових внесків немає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Селидівського міського центру зайнятості - залишити без задоволення.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 14 вересня 2015 року у справі № 242/3133/15-а за позовом ОСОБА_2 до Селидівського міського центру зайнятості, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

ОСОБА_3