Ухвала суду № 52945123, 23.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" вересня 2015 р. справа № 808/1945/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2015 р. у справі №808/1945/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ОСОБА_3 Україна"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 року №0000102201 про визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 3694 371,00 грн., де 2 462 914,00 грн. - за основним платежем, 1 231 457,00 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2015 р. позов задоволено.

Суд зазначає, що предявлені позивачем до перевірки документи є оформленими належним чином та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а відповідач не довів суду правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин по справі.

Зокрема, відповідач зазначив, що товарно-транспортні накладні є первинними

документами, наявність яких є обов'язковою для підтвердження факту здійснення господарської операції з отримання товарів. На думку відповідача, по господарським операціям позивача із ТОВ "Промпоставка", ТОВ "Трейдспецпром", ТОВ "Тубес Інтернешнл ТОВ", ТОВ "Ластіком" поставка гумово-технічної продукції у 2013 році позивачу фактично не здійснювалась, а проведено лише документування транзитних потоків з метою мінімізації сплати податку на додану вартість.

Вказаний висновок відповідач обґрунтовує тим, що:

- у товарно-транспортних накладних ТОВ "Промпоставка", ТОВ "Трейдспецпром" відсутня будь-яка інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій. Виписані ТТН на постачання товару не можна вважати належно оформленими, так як не має можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню;

- згідно АІС "Податковий блок" встановлено, що у 2013 році ТОВ "Промпоставка" та ТОВ "Трейдспецпром" податкові накладні не були зареєстровані в ЄРПН;

- ТОВ "Трейдспецпром" не є виробником. У ході аналізу податкової звітності не встановлено походження товару та матеріалів. Складських приміщень у підприємства не має, товар видавався з податкової адреси ТОВ "Трейдспецпром";

- відповідно до акту ДПІ у Лучаківському районі м.Львова №172/22-40/33562712 від 27.11.2013р. господарські операції ТОВ "Тубес Інтернешнл ТОВ" з контрагентами з ПП "ОСОБА_4 два три", ТОВ "АРС Трейд", ПП "Юридична фірма "Фортеця", ТОВ "Ейс констракшн менеджмент", ТОВ "Викуп", ПП "Віко Агротрейд", які відображені ТОВ "Тубес Інтернешнл ТОВ" в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій. Тому, на думку відповідача, відсутні підстави вважати, що гумово-технічна продукція була отримана позивачем від контрагента ТОВ "Тубес Інтернешнл ТОВ";

- позивач отримав від ТОВ "Ластіком" більше товару, ніж ТОВ "Ластіком" було імпортовано. При перевірці не надано підтверджуючих документів по відвантаженню ТМЦ для виконання послуг ТОВ "Ластіком" та їх повернення на склад. На підставі цього завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Також відповідач зазначив, що судом не було враховано відсутність серед переліку проданих ТОВ "ВКП "ОСОБА_3 Україна" товарів тих товарів, згідно коду УКТЗКД, що було ввезено ТОВ "Ластіком" на територію України. Відповідно до витягу з АС "Митниця", який було надоно до суду першої інстанції, єдиним контрагентом ТОВ "Ластіком", який постачав йому товари був "Seal Maker produktions- und Vertriebs GmbH". Відповідно продаж ТОВ "ВКП "ОСОБА_3 Україна" товару з іншими кодами УКТ ЗЕД, ніж ті, що були отримані ТОВ "Ластіком" від "Seal Maker produktions- und Vertriebs GmbH" не є можливим, що у свою чергу свідчить про нереальність господарської операції. Посилання позивача на те, що пояснення ОСОБА_4 не можуть бути підставами для висновків акту перевірки не відповідає дійсності., оскільки вони отримані в законний спосіб та відповідають вимогам ст.ст.72, 83 ПК України.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі направлень від 06.11.2014р. №№907, 925, 908, 910, 909, наказу відповідача від 27.10.2014р. №905, у період з 06.11.2014р. по 19.11.2014р. відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 03.12.2014 року №1785/08-28-22-01/31540042 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ВКП "ОСОБА_3 Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.".

16.01.2015 року у звязку з виявленням технічних помилок в акті перевірки від 03.12.2014 року №1785/08-28-22-01/31540042 відповідачем листом від 16.01.2015р. №646/10/08-28-22-01 "Про внесення змін до акту перевірки та відповіді на заперечення" було внесено зміни до акту перевірки та викладено висновки акту від 03.12.2014 року №1785/08-28-22-01/31540042 в наступній редакції, відповідно до яких податковим органом було встановлено, зокрема, такі порушення:

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на додану на загальну суму 2 462 914,00 грн. у т.ч. по періодах: січень 2013 року у сумі 138491,00 грн.; лютий 2013 року у сумі 323 955,00 грн.; березень 2013 року у сумі 278 043,00 грн.; квітень 2013 року у сумі 142 216,00 грн.; травень 2013 року у сумі 244190,00 грн.; червень 2013 року у сумі 190 183,00 грн.; липень 2013 року у сумі 193 921,00 грн. серпень 2013 року у сумі 180 706,00 грн.; вересень 2013 року у сумі 228 068,00 грн.; жовтень 2013 року у сумі 265 220,00 грн.; листопад 2013 року у сумі 157 886,00 грн.; грудень 2013 року у сумі 120 035,00 грн.

На підставі акту перевірки 16.01.2015р. відповідачем було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0000102201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3 694 371,00 грн., в тому числі 2 462 914,00 грн. - за основним платежем, 1231457,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатом адміністративного оскарження податкового повідомленням-рішенням від 16.01.2015 №0000102201 залишено без змін.

За висновком суду першої інстанції, оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки господарські операції позивача з контрагентами-постачальниками та його право на формування податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими документами, відповідач не довів суду правомірність свого рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що 09.09.2011р. між позивачем та ТОВ "Промпоставка" було укладено договір поставки №136-11П, за яким ТОВ "Промпоставка" зобовязався передати у власність позивача продукцію (гумово-технічні вироби), згідно із специфікаціями, а позивач прийняти продукцію та сплатити його вартість.

ТОВ "Промпоставка" на загальну суму поставки 6 554 226,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 1 092 371,00 грн. виписало податкові накладні та видаткові накладні.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ "Промпоставка", що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними.

01.04.2013р. між позивачем та ТОВ "Трейдспецпром" було укладено договір поставки №0104/13П, за яким ТОВ "Трейдспецпром" зобовязався передати у власність позивача продукцію (гумово-технічні вироби), згідно із специфікаціями, а позивач прийняти продукцію та сплатити його вартість.

ТОВ "Трейдспецпром" на загальну суму поставки 7 715 929,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 1 285 988,00 грн. виписало податкові накладні та видаткові накладні.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ "Трейдспецпром", що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними.

Позивач мав господарські відносини щодо поставки продукції без укладення договору з ТОВ "Тубес Інтернешнл ТОВ".

ТОВ "Тубес Інтернешнл ТОВ" на загальну суму поставки 89 887,55 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 14 981,26 грн. виписало податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ "Тубес Інтернешнл ТОВ", що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується експрес-накладними, відповідно до яких ТОВ "Тубес Інтернешнл ТОВ", користуючись послугами служби доставки "Нова Пошта", поставляв продукцію на адресу позивача.

Господарські операції позивача із зазначеними контрагентами також підтверджуються належним чином оформленими податковими та видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

19.06.2013р. між позивачем та ТОВ "Ластіком" було укладено договір №1906/13-1, за яким ТОВ "Ластіком" зобовязався виконати роботи з передпродажної підготовки уплотнюючих елементів, а також роботи з упакування та маркування уплотнюючих елементів та іншої продукції позивача, а позивач прийняти та сплатити виконані роботи.

ТОВ "Ластіком" на загальну суму виконаних робіт 541 157,81 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 90 192,96 грн. виписало податкові накладні.

Позивач розрахувався за виконані роботи у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ "Ластіком", що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

01.10.2013р. між позивачем та ТОВ "Ластіком" було укладено договір поставки №0110/13-П, за яким ТОВ "Ластіком" зобовязався передати у власність позивача продукцію (гумовотехнічні вироби), згідно із рахунками-фактурами, а позивач прийняти продукцію та сплатити його вартість. Загальна сума поставки 18582,14 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 3097,02 грн.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ "Ластіком", що підтверджується банківською випискою, наявними в матеріалах справи.

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною.

Зазначені господарські операції позивача з ТОВ "Ластіком" також підтверджуються податковими накладними, актами надання послуг, Актами виконаних робіт та актами приймання-передачі товарів.

З матеріалів справи вбачається, що транспортування товару здійснювалось власними силами позивача, орендованим автотранспортом.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Арта інвест" було укладено договір від 01.08.2011р. №10/11, відповідно до якого ТОВ "Арта інвест" передав позивачу у тимчасове користування легкові автомобілі, що належать на праві власності ТОВ "Арта інвест". Передача транспортних засобів у користування здійснювалась за Актами приймання-передачі транспортних засобів.

В матеріалах справи в повному обсязі наявні товарно-транспортні накладні, які оформлені належним чином та містять всю необхідну інформацію щодо транспортування товару.

Також, судом встановлено, що придбаний позивачем у зазначених вище контрагентів товар в подальшому позивачем був реалізований контрагентам-покупцям.

Отже, позивачем правомірно на підставі податкових накладних упродовж 2013 року зараховано до податкового кредиту 2 462 914,00 грн. податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаних у ТОВ "Промпоставка", ТОВ "Трейдспецпром", ТОВ "Тубес Інтернешнл ТОВ", ТОВ "Ластіком" товарів.

За висновком колегії суддів, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про відсутність реального характеру господарських відносин позивача з контрагентами-постачальниками та правомірність прийнято повідомлення-рішення від 16.01.2015 року №0000102201, виходячи з наступного.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принці превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, якщо господарські операції фактично мали місце, проте, первинні документи мають дефекти, зокрема, щодо інформації про фізичних осіб, якими підписано первинні документи, чи місця їх складення або отримання/відвантаження товару, то такі первинні документи мають бути враховані при здійснені податкового, якщо зазначена в них інформація дозволяє ідентифікувати суб'єктів господарювання та господарські операції.

Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997р. N363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до п.1 Правил №363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є підставою для їх неврахування при зясуванні податковим органом факту реальності господарської операцій, а їх відсутність не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

За змістом п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм ст.61 та ст.44 ПК України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити наступні обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не предявляються вимоги до субєктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосубєктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Наявність зазначених обставин відповідач суду не довів.

Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Доводи відповідача, що ТОВ "Ластіком" було поставлено позивачу більше гумово-технічних виробів, ніж придбано у його постачальника "Seal Maker produktions- und Vertriebs GmbH", також не свідчать про відсутність реальної поставки позивачу товару, оскільки ґрунтується лише на даних АС "Митниця" та не виключає можливості придбання ТОВ "Ластіком" гумово-технічних виробів у іншого постачальника.

Посилання відповідача на те, що згідно АІС "Податковий блок" у 2013 році ТОВ "Промпоставка" та ТОВ "Трейдспецпром" податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а пояснення ОСОБА_4 є підставою для висновків акту перевірки, оскільки отримані в законний спосіб та відповідають вимогам ст.ст.72, 83 ПК України, також не спростовують висновків суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до абз.9 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Отже, відсутність реєстрації податкових накладних на суму менше 10 000,00 не впливає на право позивача на формування податкового кредиту.

Переліку податкових накладних на суму, що перевищує 10 000,00 грн., та які мали бути включені ТОВ "Промпоставка" та ТОВ "Трейдспецпром" до Єдиного реєстру податкових накладних акт перевірки від 03.12.2014 року №1785/08-28-22-01/31540042 не містить, також цього переліку не було надано відповідачем по справі та не зазначено в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Державною податковою службою України 22.12.2010 року N984 (далі Порядок №984), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.3 та п.4 Порядку №984 загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) залежно від питань, що підлягали перевірці, повинні містити, зокрема, інформацію про зустрічні звірки.

Відповідно до п.5. Порядку №984 описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

- результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. В цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються).

- у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у випадках відсутності податкового та/або бухгалтерського обліку даний факт фіксується в описовій частині акта.

З наведених положень Порядку №984 вбачається, що при здійсненні перевірки податковим органом в обґрунтування виявлених порушень не можуть бути використані дані перевірки інших юридичних осіб, окрім даних зустрічної звірки, та будь-які пояснення чи свідчення фізичних осіб.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів суду правомірність податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 року №0000102201 та погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.06.2015 р. у справі №808/1945/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:О.М. Панченко

Суддя:В.Є. Чередниченко

Суддя:А.О. Коршун