Постанова № 52944987, 19.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа № 922/3260/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача не зявився.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 4509 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.15 р. у справі № 922/3260/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техімпекс", м. Бровари, Київська область

до Державного підприємства "126 Харківський автомобільний ремонтний завод", м. Харків

про стягнення коштів у сумі 395917,67 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техімпекс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - Державного підприємства "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" вартість переданих виробів в сумі 288100,00 грн., відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами в сумі 107817,67 грн. та судовий збір в сумі 7918,36 грн., обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань з повернення катків опорних на підставі гарантійних листів № 1/86 від 12.04.11 р. та № 39/201 від 16.06.11 р. та ін.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2015 р. у справі № 922/3260/15 в позові відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на те, що підписана сторонами гарантія не є гарантією в розумінні ст. 546 ЦК України, оскільки у гарантії відсутня третя особа гарант (фінансова установа). Також суд зазначив, що позивачем недоведені позовні вимоги в частині стягнення відшкодування неповернутих виробів в сумі 288100,00 грн., та ін.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2015 р. у справі № 922/3260/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

12.10.2015 р. до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги у звязку з хворобою уповноваженого представника.

Колегія суддів враховуючи, що явка повноважних представників сторін обов'язковою не визнавалась, додаткові матеріали не витребовувались, а також враховуючи строк розгляду апеляційної скарги, встановлений ст. 102 ГПК України, дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Також колегія звертає увагу, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст. 28) не обмежує кількість представників сторони, які можуть прийняти участь у засіданні господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 12.04.2011 р. відповідач надав позивачу гарантійний лист № 1/86 (а. с. 48), в якому гарантував повернення до 01 червня катків опорних 8.32.019 в кількості 56 одиниць, які були передані від TOB "НВК "Техімпекс" до відповідача на відповідальне зберігання. В якому році гарантується повернення сторона не зазначила.

13.04.2011 р. ТОВ НВК «Техімпекс» та ДП « 126 Харківський автомобільний ремонтний завод» склали акт приймання-передачі давальницької сировини (а. с. 18), в якому зазначили, що виконавець (ДП "126 Харківський автомобільний ремонтний завод") здав, а замовник (TOB "НВК "Техімпекс") прийняв вироби: каток опорний 8.32.019 в кількості 56 одиниць, згідно з умовами договору № 44/2010 від 25.10.2010 р.

16.06.2011 р. відповідач надав позивачу гарантійний лист № 39/201 (а. с. 17), в якому ДП "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" гарантувало повернення протягом двох місяців з дати цього листа катків опорних 8.32.019 в кількості 56 одиниць, які були передані від TOB "НВК "Техімпекс" до відповідача на відповідальне зберігання.

Крім того, 10.02.2012 р. ДП "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" надав TOB "НВК "Техімпекс" гарантію (а. с. 47-47а), у п. 1 якої зазначено, що на підставі гарантійних листів № 1/86 від 12.04.2011 р., № 39/201 від 16.06.2011 р., які надані боржником, останній для гарантування належного виконання своїх обов'язків перед ТОВ "НВК "Техімпекс", в особі генерального директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту щодо повернення катків опорних 8.32.019 кількості 112 (сто дванадцять) штук (далі - майно).

Відповідно до п. 2 зазначеної гарантії, боржник взяв на себе зобов'язання до 31.05.12 р. повернути кредитору майно, або еквівалент майна у гривні 750400,00 грн.

Згідно з п. 3 гарантії, у разі невиконання боржником зобов'язань, відповідно до умов, зазначених у цій гарантії, останній на вимогу кредитора повинен сплатити борг в п'ятиденний строк після пред'явлення кредитором письмової вимоги про її сплату (з дня отримання письмової вимоги).

Згідно з п. 4 гарантії, при порушенні сплати боргу, на вимогу кредитора, боржник повинен сплатити суму боргу, (грошовий еквівалент майна у гривні) з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти, що нараховуються, як користування чужими коштами за аналогією закону в порядку ст.1048 ЦК.

Позивач зазначає, що відповідач повернув лише 69 одиниць катків опорних, а 43 одиниці зазначеного виробу відповідач не повернув, їх вартість складає 288100,00 грн.

Позивач звертає увагу, що неодноразово звертався до відповідача як в усній, так і у письмовій формі з претензією про погашення заборгованості № 338/04-13 від 10.04.2013 р., яка отримана відповідачем 19.04.2013 р. (а. с. 19-20, 23); претензію № 5/01-14 від 13.01.2014 р., яку отримана відповідачем 03.02.2014 р. (а. с. 21-22, 24), в яких вимагав протягом пяти календарних днів сплатити борг за 43 одиниці неповернених у встановлені строки катків опорних, що становлять суму в розмірі 288100,00 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, гарантія є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань.

Згідно з ст. 560 - 569 ЦК України, гарантією визнається письмове зобов'язання банку, іншої фінансової установи, страхової організації (гаранта), яке видається за клопотанням іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала (бенефіціарові) відповідно до умов гарантійного зобов'язання грошову суму після подання бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що у спірній гарантії відсутній гарант (фінансова установа), а отже підписана сторонами гарантія не є гарантією в розумінні ст. 546 ЦК України.

При цьому, складена гарантія від 10.02.2012 р. є односторонньою обіцянкою щодо повернення катків опорних 8.32.019 у кількості 112 штук, або еквівалент майна у гривні 750400,00 грн. до 31.05.12 р., обумовленою іншими двома обіцянками у вигляді гарантійних листів від 12.04.2011 р. та від 16.06.2011 р., нічим не обумовлених.

При цьому, позивач, посилаючись на прийняття ним частини катків у кількості 56 одиниць підтверджує це актом від 13.04.2011 р., в якому міститься вказівка на здійснення приймання передачі катків від відповідача на підставі договору № 44/2010 від 25.10.2010 р.

А отже, сторонами не заперечується виконання певних зобовязань за зазначеним договором.

Проте, позивач у позовній заяві не посилається на договір № 44/2010 від 25.10.2010 р., а обґрунтовує свої вимоги лише наявністю гарантійних ні чим не обумовлених обіцянок у вигляді вищезазначених листів. Таким чином, доказів та підстав отримання відповідачем спірних катків опорних сторони не надали.

При цьому, як свідчить відзив на позов (а. с. 75-76), наданий не стороною у справі, а ДП «Харківський автомобільний завод», між позивачем та останнім існували правовідносини з відповідних договорів, у тому числі і за договором № 44/2010 від 25.10.2010 р.

До того ж, ДП «Харківський автомобільний завод» у відзиві зазначає, що опорні катки використані для виконання умов договору підряду (послуг ремонту спеціальної техніки) та всі були передані разом з відремонтованою технікою (як її складова), позивачеві , частина з яких, у кількості 13 одиниць є його власним.

Таким чином, плутанина з листами та відповідними документами за договорами і договірними зобовязаннями, що існували між сторонами призвела до взаємного листування за відсутності доказів: приймання передачі спірних опорних катків та підстав і умов їх відповідального зберігання відповідачем, або переробки, чи виконання ремонту спеціальної техніки, у складі якої монтуються зазначені катки, тощо.

Більше того, як зазначалося вище, відповідно до позовної заяви, апеляційної скарги та з урахуванням доданих позивачем документів, відповідачем у справі зазначено ДП « 126 Харківський автомобільний ремонтний завод». Доказів реорганізації останнього та його перейменування сторони не надали. Суд першої інстанції також не здійснював заміну відповідача.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про відмову у задоволенні позову у звязку з недоведеністю позовних вимог, ненаданням позивачем доказів передачі відповідачеві спірної сировини..

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 10.08.15 р. у справі № 922/3260/15 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 10.08.15 р. у справі № 922/3260/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 22.10.2015 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Істоміна О.А.