Постанова № 52944983, 19.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа № 922/5391/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 13.10.2015 р.

відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 25.09. 2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4752 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.09.15 року у справі № 922/5391/15

за позовом Державного підприємства "Благодатне", сел. Благодатне Зміївського району Харківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Благодатний", сел. Благодатне Зміївського району Харківської області,

про визнання недійсним правочину та застосування наслідків реституції

ВСТАНОВИЛА:

21.09.2015 р. позивач - Державне підприємство Благодатне звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ВС Благодатний, відповідача, про визнання недійсним укладеного сторонами договору № 8 про спільний обробіток земельної ділянки від 08 травня 2014 року з моменту його укладення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09. 2015 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №922/5391/15 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 07 жовтня 2015 року.

21.09.2015 р. позивач надав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.09.2015 року у справі №922/5391/15 (суддя Аріт К.В.) заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено.

Вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю ВС Благодатний та іншим особам, які не уповноважені директором Державного підприємства Благодатне ОСОБА_3, виконувати договір №8 про спільний обробіток земельної :ділянки від 08 травня 2014 року, укладений між ДП Благодатне та ТОВ ВС Благодатний, зокрема, але не виключно, заборонено:

- збирати, відчужувати (торгувати), переробляти, заготовлювати, переміщувати, використовувати або будь-яким іншим чином розпоряджатися врожаєм зернових культур, олійних культур, буряків (зерном, насінням, кормами для тварин тощо), вирощеного на земельній ділянці сільськогосподарського призначення, загальною площею 2000,0 га ріллі, місцезнаходження: Харківська область, Зміївський район, селище Благодатне, яка належить ДП "Благодатне" на праві постійного користування землею згідно державного акту ХР-12-00-002658 від 29 грудня 1997 року;

- обробляти, користуватися або передавати у користування третім особам, відчужувати або будь-яким іншим чином розпоряджатися земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, загальною площею 2000,0 га ріллі, місцезнаходження: Харківська область, Зміївський район, селище Благодатне, яка належить ДП "Благодатне" на праві постійного користування землею згідно державного акту ХР-12-00-002658 від 29 грудня 1997 року;

Заборонено ТОВ ВС Благодатний та іншим особам, які не уповноважені директором Державного підприємства Благодатне ОСОБА_3, доступ до врожаю та земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 2000,0 га ріллі, за адресою: Харківська область, Зміївський район, селище Благодатне, яка належить ДП "Благодатне" на праві постійного користування землею згідно державного акту ХР-12-00-002658 від 29 грудня 1997 року.

Відповідач не погодився із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу скасувати.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що сам договір №8 від 08.05.2014 року передбачає, що при виникненні конфліктної ситуації між сторонами, ТОВ "ВС "Благодатний" має право зібрати врожай, а потім вирішувати фінансові спірні питання з ДП Благодатне, а тому вжиття оскаржуваною ухвалою заходів до забезпечення позову робить для ТОВ ВС Благодатний неможливим виконання умов договору, що може привести до збитків відповідача і застосування до ньоого штрафних санкцій з боку ДП Благодатне.

Також вказує на те, що місцевий господарський суд, заборонивши оскаржуваною ухвалою ТОВ ВС Благодатний збирати врожай та обробляти поля та посіви, не навів доводів щодо:

- наявності зв'язку між застосованим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, оскільки заборона на збір урожаю, обробки полів і посіву озимих культур одній стороні жодним чином не впливає на вирішення спору немайнового характеру про дійсність або не дійсності укладеного між сторонами договору.

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів до забезпечення позову, так як процес збору та реалізації врожаю не впливає на рішення суду щодо дійсності або недійсності договору.

Крім того, звертає увагу на те, що оскаржуваною ухвалою серед іншого заборонено ТОВ ВС Благодатний та іншим особам, які не уповноважені директором Державного підприємства Благодатне ОСОБА_3, доступ до врожаю та земельної ділянки, на якій він знаходиться.

Разом з цим, колишній директор ТОВ ВС Благодатний ОСОБА_4 оспорює в судовому порядку (справи № 820/8571/15 та № 820/9350/15 ) законність дій та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України, пов"язаних із призначенням ОСОБА_3 директором Державного підприємства Благодатне.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 19.10.2015 року на 15:30 год.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.10.2015 року підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні 19.10.2015 року проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Зі змісту заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що як на підставу застосування таких заходів він посилається на те, що відповідач як сторона договору може вільно, у будь-який час та на власний розсуд до часу розгляду справи та до прийняття судового рішення і набрання ним законної сили розпорядитись належним майном, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, застави, що, враховуючи характер заявлених позовних вимог, може призвести до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття належного заходу до забезпечення позову;

Разом з цим позивач зазначає, що на час подання позову ТОВ "ВС Благодатне" та попередній директор ДП Благодатне - ОСОБА_4 проводять збір врожаю на земельних ділянках, які належать ДП Благодатне, на підставі оскаржуваного договору № 8 про спільний обробіток земельної ділянки від 08 травня 2014 року. З цього приводу позивач звернувся до правоохоронних органів щодо протиправного заволодіння майном підприємства, однак, до цього часу вказані органи жодних заходів щодо попередження дій ТОВ ВС Благодатне та повязаних з ним осіб не вчинили, тоді як збір врожаю не припинено.

Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, погодився з доводами позивача та виходив з того, що відповідач, діючи на підставі оскаржуваного договору, продовжує його виконання без згоди позивача за наявності спору щодо законності цього договору.

Вказана обставина, за висновком господарського суду першої інстанції, є беззаперечним доказом недобросовісності відповідача у підприємницькій діяльності та намірів щодо ухилення від відповідальності за невиконання власних договірних зобов'язань. При цьому, чинне законодавство України дає можливість власнику майна безперешкодно, протягом досить короткого строку, здійснити відчуження всього майна - врожаю та виведення грошових коштів, які було отримано на підставі оскаржуваного договору.

Тому, в разі невжиття заходів забезпечення позову, позивач буде позбавлений можливості реально захистити свої порушені права.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про наявність достатніх правових підстав для застосування засобів до забезпечення позову, зважаючи на таке.

Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках, зокрема, дії щодо вирішення питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів забезпечення позову є реальна загроза того, що відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В абзаці 3 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено про те, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, в абзацах 1, 2 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" вказано на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Як вже зазначалося, позивач вказував на те, ТОВ "ВС Благодатне" та попередній директор ДП Благодатне - ОСОБА_4 проводять збір врожаю на земельних ділянках, які належать ДП Благодатне, на підставі оскаржуваного договору № 8 про спільний обробіток земельної ділянки від 08 травня 2014 року, що стало приводом для звернення позивача до правоохоронних органів - Служби Безпеки України (лист позивача №11 від 11.09.2015 року), прокурора Харківської області (лист позивача №20 від 14.09.2015 року), прокурора Зміївського району Харківської області (лист позивача від 10.09.2015 року), а також до Міністерства аграрної політики України (лист позивача №16 від 14.09.2015 року) (а.с. 25- 26), які були подані для огляду в судовому засіданні.

Разом з цим слід зазначити, що за пунктом 5.3 договору № 8 від 08.05. 2014 року ТОВ "ВС Благодатне", сторона-2, наділена статусом повноважного представника ДП Благодатне, сторони 1, виконує всі необхідні юридичні дії і акти для досягнення поставленої за договором мети, зокрема реєструє цей договір в податковому органі; відкриває окремий поточний рахунок в банку, через який здійснює всі фінансові операції по виконанню умов договору; веде окремий податковий та бухгалтерський облік; представляє інтереси сторін по обумовленій в договорі діяльності перед третіми особами, беручи на себе відповідальність перед стороною-1 за їхні дії. Обов'язок сплати всіх передбачених чинним законодавством податків та зборів покладається на сторону-2 (ТОВ "ВС Благодатний").

За пунктом 1.1 договору сторони за даним договором зобов"язуються, з метою отримання прибутку, спільно обробляти земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2000,0 га. ріллі, місцезнаходження: Харківська область, Зміївський район, селище Благодатне, здійснювати оптову торгівлю зерном, насінням та кормами для тварин, заготівлю, виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельній ділянці.

Відповідно до пункту 5.3 спірного договору відповідач як сторона -2 договору є повноважним представником позивача (сторони-1), виконує всі необхідні юридичні дії і акти для досягнення поставленої за договором мети.

Згідно з пунктом 5.4 цього договору сторона -1 має право здійснювати контроль за діяльністю сторони-2 в рамках цього договору шляхом перевірки бухгалтерських і інших документів, а також щоквартального уточнення рахунків сторони-1, на які перераховуються кошти.

Окрім цього, пунктом 7.3 договору встановлено, що вироблена в результаті спільного обробітку земельної ділянки продукція та одержані в результаті доходи є спільною власністю сторін.

У пункті 3.1.1 договору зазначено, що сторона -1 за даною угодою після підписання цього договору зобов"язується надати доступ до частини земельної ділянки, яка підлягатиме обробітку згідно з додатком №1, який є невід"ємною частиною даного договору.

Зі змісту позовної заяви випливає, що позовні вимоги у даній справі обумовлені захистом майновиих інтересів позивача як державного підприємства та сторони по договору № 8 від 08 травня 2014 року про спільний обробіток земельної ділянки, яка є власністю держави і використовується позивачем як титульним володільцем на праві постійного користування.

Разом з цим, за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, враховуючи обставину безконтрольного збору відповідачем врожаю та наявністю у нього широкого кола повноважень, як сторони договору № 8 від 08.05.2014 року у веденні спільних справ за взаємною згодою сторонами, при наявності встановленого пунктом 1.1 обов"язку сторін спільно обробляти земельну ділянку, здійснювати оптову торгівлю, заготівлю, виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельній ділянці, а також відсутність доказів вчинення відповідачем дій з реєстрації договору в податковому органі на виконання пункту 5.3 цього договору, останній є таким, що діє недобросовісно і існує імовірність того, що такі недобросовісні дії відповідача утруднять або зроблять неможливим належний захист прав позивача.

А тому, невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам виконувати договір №8 від 08 травня 2014 року і вчиняти дії із збирання врожаю та розпорядження цим врожаєм, може призвести до того, що в разі прийняття рішення про задоволення позову, воно буде позбавлене юридичного сенсу, так як не призведе до ефективного захисту майнових прав позивача.

До того ж, невжиття таких заходів, у разі визнання недійсним договору позбавить позивача можливості отримати все одержане стороною-2 від сторони-1 по договору в порядку статті 216 Цивільного кодексу України.

Вказаним спростовуються доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності зв"язку між вжитими заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги та відсутності імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів до забезпечення позову.

До того ж, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, вжиті оскаржуваною ухвалою заходи до забезпечення позову не позбавляють відповідача його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає займатись господарською діяльністю як такою взагалі, а лише обмежують його право вільного користування та розпорядження майном, створення якого сторонами є предметом спірного договору.

Вжиті заходи до забезпечення позову враховують також інтереси позивача як сторони договору № 8 від 08 травня 2014 року, яка як і сторона -2 також має майнові права на предмету договору відповідно до пункту 7 цього договору .

А тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення його прав у зв"язку із вжиттям заходів до забезпечення позову не може вважатися обґрунтованим.

Окрім того, вирішуючи даний спір, колегія суддів враховує, що жодні майнові інтереси відповідача заходами забезпечення позову не порушені.

Так, апеляційна скарга не містить жодного визначення майнових прав відповідача на врожай. Між тим, згідно з приписами ст. 179, ч. 1 ст. 181 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обовязки; до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать зокрема земельні ділянки.

Відповідно до статті 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Питання щодо права власності на отриманий в результаті користування земельними ділянками врожай врегульовано статтею 95 глави 15 Право користування землею Земельного кодексу України, відповідно до п. б ч. 1 якої землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію.

Оскільки відповідач не є ані власником землі (земля є державною та знаходиться в оперативному управлінні позивача), ані користувачем даної землі (відсутні державна реєстрація права користування землею у будь-якій формі), він може мати тільки спільну власність без визначення частки (ч.1 ст. 368 ЦК України) на підставі п. 7.3. Договору сторін №8 від 08 травня 2014 р.

У зв'язку з невизначеністю часток співвласники не мають права на розпорядження своєю часткою шляхом її продажу, міни, дарування тощо (ст. 369 ЦК України), тому відповідач не може самостійно розпоряджатися врожаєм, отже, накладена судом заборона не порушує майнових прав даного учасника договору.

Таким чином місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права, а тому підстави для скасування цієї ухвали відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.09.15 року у справі № 922/5391/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 26.10.2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.