Постанова № 52944844, 21.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2015 р. Справа№ 910/14575/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

секретар судового засідання: Котовський С.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явились;

від відповідача - не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року

у справі № 910/14575/15 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ"

про стягнення 38212,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ" про стягнення 38212,35 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року у справі № 910/14575/15 позовні вимоги задоволені повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами порушення умов договору в частині оплати грошових коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу на новий розгляд разом із зустрічним позовом до Господарського суду міста Києва.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Самсін Р.І., Скрипка І.М.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року у зв'язку з перебування суддів Самсіна Р.І., Скрипки І.М. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Авдеєв П.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року колегією суддів у складі: головуючий судя Гончаров С.А., судді Авдєєв П.В., Пономаренко Є.Ю. прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року у справі №910/14575/15 та призначено розгляд справи на 21.10.2015 року.

Відповідач, згідно з поданим до суду 15.10.2015 року клопотанням, просить апеляційний суд зупинити провадження по справі до вирішення справи №920/1566/15 в Господарському суді Сумської області.

Клопотання відповідача вмотивоване тим, що вирішення справи №920/1566/15 в Господарському суді Сумської області може значно вплинути на прийняття рішення по даній справі, у зв'язку з тим, що визнання договору про надання транспортних послуг №0107УС від 01.07.2014 року недійсним, задоволення позову по справі №910/14575/14 за зазначеним договором є безпідставним.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом

Відповідно до п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Наведені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено неможливість (зокрема, через наявність будь-яких перешкод) розгляду даної справи до вирішення справи № 920/1566/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору.

20.10.2015 року до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року, враховуючи затверджений персональний склад постійних колегій суддів Київського апеляційного господарського суду та відставку судді Авдеєва П.В., для розгляду апеляційної скарги у справі №910/14575/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий судя Гончаров С.А., судді Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

В судове засідання, призначене на 21.10.2015 року, представники сторін не з'явились, були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає наступне.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.) (п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Однак, відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не вказано обгрунтованих підстав з наданням підтверджуючих документів, про відсутність можливості направити у судове засідання іншого представника.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.07.2014 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ" (замовник) було укладено договір №0107УС про надання транспортних послуг автомобільним транспортом (далі за текстом - договір) (а.с. 9-10), у відповідності до п.1.2. якого замовник замовляє, а виконавець здійснює організацію та перевезення вантажу.

Пунктом 1.1. визначено, що цей договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають при плануванні та здійсненні перевезень вантажів по території України.

Згідно з п. 2.1. договору замовник оформляє заявку на перевезення вантажу не менше ніж за три дні і передає її на виконання виконавцю. Заявка на перевезення вважається узгодженою, якщо сторони підписали відповідну додаткову угоду на перевезення вантажу, що є невід'ємною частиною цього договору.

Замовник оплачує виконавцю (на зазначені ним поточні рахунки) вартість перевезення відповідно до рахунків, актів виконаних робіт за ставками, зазначеними в додаткових угодах до даного договору (п. 2.4. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору за перевезення вантажів за договором з замовника стягується провізна плата зазначена, в рахунку-фактурі виконавця, узгоджена ціна на перевезення і додаткові послуги відображаються в додатковій угоді до даного договору, яка є його невід'ємною частиною. При зміні провізної плати, з урахуванням зміни собівартості перевезень вантажів, виконавець направляє замовнику відповідну додаткову угоду, яку замовник зобов'язаний підписати протягом одного дня і направити підписаний примірник перевізнику.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено ряд додаткових угод, зокрема: №1 від 01.07.2014 року (а.с. 11), №2 від 01.07.2014 року (а.с. 12), №3 від 08.08.2014 року (а.с. 13) та №4 від 12.08.2014 року (а.с. 14). У відповідності до вкзаних угод сторони погодили маршрут перевезення вантажу, кількість вантажу, що перевозиться та ціну за перевезення.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з тим, що відповідачем частково сплачено грошові кошти за послуги по перевезенню вантажу, згідно виставлених рахунків-фактур №СФ-000062 від 30.08.2014 року та №СФ-0000063 від 31.08.2014 року та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000043 від 30.08.2014 року на суму 25 315,90 грн. та №ОУ-0000044 від 31.08.2014 року на суму 26 141,02 грн., внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Місцевий господарський суд дав належну оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору та правильно визначив, що такий договір за своєю правовою природою є договором перевезення.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг по перевезенню вантажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно приписів ч. 1 ст. 307, ст. 311 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Наведені положення кореспондуються з нормами Цивільного кодексу України.

Так, стаття 908 Цивільного кодексу України визначає, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послг перевезення вантажу згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000043 від 30.08.2014 року на суму 25 315,90 грн. (а.с. 16) та №ОУ-0000044 від 31.08.2014 року на суму 26 141,02 грн. (а.с. 17). Вказані Акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору позивачем виставленні рахунки-фактури №СФ-000062 від 30.08.2014 року (а.с. 15) та №СФ-0000063 від 31.08.2014 року (а.с. 15) на оплату автотранспортних послуг.

З наведеного колегія суддів робить висновок, що позивачем Договір виконувався належним чином, доказів зворотного суду надано не було.

Згідно вимог статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.3. договору сторони дійшли згоди, що рахунок фактура виконавця оплачується замовником на умовах 75% попередньої оплати та 25% за фактично здійснені перевезення вантажу.

Відповідачем, в порушення договірних зобов'язань не у повному обсязі оплачені послуги, у зв'язку з чим виник борг. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу у сумі 31 595,51 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 550,54 грн. та інфляційні втрати у сумі 6 066,33 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідачем доказів оплати отриманих ним транспортних послуг не надано, що в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи порушення строків виконання відповідачем умов договору, позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що їх розміри за заявленими позивачем періодами є арифметично правильними.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно порушення прав відповідача і норм ст.ст. 4-2, 22 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати: 1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

З матеріалів справи вбачається, що 05.08.2015 року відповідачем було подано до канцелярії суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та перенесення судового засідання. Вказане клопотання було задоволено у судовому засіданні, про що зазначено у протоколі від 05.08.2015 року у справі №910/14575/15 (а.с. 35), та розгляд справи було відкладено на 12.08.2015 року для надання часу відповідачу для ознайомлення з матеріалами справи.

Однак, відповідач, маючи достатньо часу, не скористався наданим правом, згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та з матеріалами справи не ознайомився, не надіслав до суду своїх заперечень. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції здійснив всі передбачені процесуальним законодавством вимоги, оскільки у відповідача було достатньо часу для дачі своїх пояснень чи заперечень, проте він своїм правом не скористався. Крім того, докази повторного звернення відповідача до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи відсутні.

Щодо тверджень апелянта стосовно зупинення провадження у справі №910/14575/15 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Частина 1 вказаної статті встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі. Причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Таким чином, підставою для зупинення провадження у справі є об'єктивна неможливість розгляду господарської справи до вирішення пов'язаної справи іншим судом.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що в даному випадку на момент прийняття оскаржуваного рішення у місцевого господарського суду були відсутні об'єктивні підстави для зупинення провадження у справі на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта щодо недійсності договору, оскільки докази визнання вказаного договору у судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що, як встановлено судом не впливає на результат розгляду справи.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року у справі №910/14575/15.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд., -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року у справі №910/14575/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 року у справі №910/14575/15 залишити без змін.

3. Справу №910/14575/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала