Постанова № 52944843, 28.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р. Справа№ 910/9947/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Собур А.К., дов. від 15.09.2015 б/н,

від відповідача Музика В.І., дов. від 18.05.2015 №06-5/328,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 (підписане 07.07.2015)

у справі №910/9947/15 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Виробничого кооперативу «Контакт-90»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 2 686 220,97 грн,

ВСТАНОВИВ:

Виробничий кооператив «Контакт-90» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 1 581 972,97 грн основного боргу, 571 101,43 грн інфляційних втрат, 95 178,43 грн 3% річних, 437 968,14 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі №910/9947/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь Виробничого кооперативу «Контакт-90» основну заборгованість в сумі 1 581 972,97 грн, 3% річних в сумі 95 178,43 грн, інфляційні втрати в сумі 571 101,43 грн, пеню в сумі 1,00 грн та судовий збір у сумі 50 861,30 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь Виробничого кооперативу «Контакт-90» 2 863,70 грн надмірно сплаченого судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст.34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки місцевим господарським судом не взято до увагу подану підприємством заяву про застосування строків позовної давності і, як наслідок, прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2015 відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 07.10.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

07.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 відкладено розгляд справи на 28.10.2015.

26.10.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

У судовому засіданні 28.10.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2006 між Комунальним підприємством «Київпастранс» (замовник), Виробничим кооперативом «Контакт-90» (підрядник) та Дирекцією по будівництву об'єктів наземного пасажирського транспорту (служба замовника) укладено договір підряду №3/07-06 (далі - договір), за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе виконання загально-будівельних робіт при будівництві тролейбусної лінії від пл. Амурської по вул. О. Трутенка, вул. Академіка Вільямса, вул. М. Якубовського до вул. Касіяна.

Відповідно до п.1.2 договору вартість підрядних робіт складає: 5 534 740 грн, ПДВ 1 106 948 грн, всього - 6 641 688 грн.

Згідно п. 4.3 договору остаточний розрахунок за виконану роботу здійснюється відповідачем згідно актів виконаних робіт протягом 10 днів після підписання актів виконаних робіт. Розрахунок проводиться після надходження коштів від Головного управління транспорту, зв'язку та інформатизації.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2006, а в частині розрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п.5.1 договору).

Додатковими угодами до договору від 29.12.2006 №2, від 31.03.2008 №4, від 30.12.2008 №6, від 11.06.2009 №7, від 09.07.2010 №9, від 29.12.2011 №11 та від 28.12.2012 №12 продовжувався термін дії договору.

За змістом додаткової угоди від 28.12.2012 №12 термін дії договору продовжено до 31.12.2013.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем були виконані роботи, що підтверджується, зокрема, актами приймання виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в), а саме: за травень 2007 на суму 83 110, 80 грн, за жовтень 2007 на суму 1 329 577,20 грн, за жовтень 2007 на суму 149 372,40 грн, за грудень 2007 на суму 1 965 235,20 грн, за грудень 2007 на суму 348 364,80 грн, за лютий 2008 на суму 1 079 558,40 грн, за квітень 2008 на суму 806 966,40 грн, за липень 2008 на суму 1 493 497,20 грн, за липень 2008 на суму 802 658, 40 грн, акт за грудень 2010 на суму 528 943,20 грн, за грудень 2010 на суму 57 063,60 грн, за грудень 2010 на суму 671 251,20 грн та за грудень 2010 на суму 297 584,40 грн.

Вартість виконаних Виробничим кооперативом «Контакт-90» підрядних робіт за вказаним договором становить 9 613 183,20 грн.

Вказані вище акти підписані представниками сторін та службою замовника і скріплені печатками кооперативу, підприємства та дирекції без жодних зауважень та заперечень.

Комунальне підприємство «Київпастранс» зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором виконало частково, оплативши виконані роботі в сумі 4 926 046,45 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем також здійснено передачу обладнання та матеріалів на загальну суму 2 851 075,50 грн, що було враховано сторонами в підсумках взаємних розрахунків: накладна від 15.08.2007 №11 на суму 902 993,03 грн, накладна від 28.09.2007 №17 на суму 193 498,51 грн, накладна від 28.11.2007 №20 на суму 33 576,96 грн, накладна від 28.11.2007 №21 на суму 223 839 грн, накладна від 31.07.2008 №10 на суму 1 226 846 грн, накладна від 21.11.2008 №16 на суму 270 322 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, Господарський суд міста Києва виходив з того, що факт наявності боргу у відповідача за договором належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований. У зв'язку з допущеним простроченням відповідачем грошових зобов'язань щодо своєчасної оплати будівельних робіт, місцевим господарським судом стягнуто з підприємства 3% річних та інфляційних втрат. В частині стягнення пені зменшено її розмір до 1,00 грн.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вже зазначалось, остаточний розрахунок за виконану роботу здійснюється відповідачем протягом 10 днів після підписання актів виконаних робіт.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт не виконав у повному обсязі.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

16.06.2015 відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог Виробничого кооперативу «Контакт-90».

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

При цьому, колегія суддів відзначає, що правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір (п.п.4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10).

Частиною 5 ст.51 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору) передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Пунктом 19 розд. «Строки виконання робіт (будівництва об'єкта)» Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 за №668, визначено, що строки виконання робіт (будівництва об'єкта) можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір підряду в разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання будівельного майданчика (фронту робіт), проектної документації, ресурсів тощо).

Відповідно до п.4.4 договору фінансування підрядних робіт ведеться замовником за бюджеті кошти.

Джерело фінансування - міський бюджет (п.4.5 договору).

Тобто, умовою оплати робіт за договором є взяття на себе замовником бюджетного зобов'язання та його реєстрація у встановленому законом порядку.

За твердженнями позивача, у зв'язку з відсутністю належного фінансування робіт за договором, контрагенти щорічно змінювали умови договору, в яких зокрема, продовжували термін дії договору та зазначили про загальну суму коштів, передбачених на відповідний рік.

28.12.2012 між сторонами укладено додаткову угоду № 12 до договору, якою було зафіксовано загальну вартість виконаних робіт та загальну суму коштів на 2013, що становить 1 715 641,55 грн.

Вказана вище додаткова угода підписана від імені Комунального підприємства «Київпастранс» директором Дирекції по будівництву об'єктів наземного пасажирського транспорту Гутовським О.Б., який діяв на підставі довіреності від 16.01.2012 №06-5/64/1 та від імені Виробничого кооперативу «Контракт-90» головою Галицьким В.С., який діяв на підставі Статуту.

Крім того, 05.09.2013 представниками сторін в межах строку позовної давності підписано та скріплено печатками акт звіряння взаєморозрахунків, за яким відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за договором в сумі 1 581 972, 97 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що акт звіряння взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує факт господарської операції.

Акт звірки є дією, яка свідчить про визнання відповідачем боргу і як наслідок переривання строку позовної давності. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Вищого господарського суду України від 06.02.2013 та 16.01.2014 по справах №25/067-11 та №901/1682/13.

Стосовно заперечень Комунального підприємства «Київпастранс» що зазначений вище акт зі сторони відповідача підписано не повноваженими особами, а тому він не має юридичної сили доказу визнання підприємством боргу та, на думку апелянта, не перериває строк позовної давності, апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, акт звірки взаємних розрахунків між Виробничим кооперативом «Контакт-90» та Дирекцією по будівництву об'єктів наземного пасажирського транспорту Комунального підприємства «Київпастранс» від 05.09.2013 підписано головним бухгалтером та керівником кооперативу та дирекції, а також скріплено їх підписи печатками.

Відповідно до п.7 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (в редакції, чинній на момент підписання акта) головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер):

- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики від 29.12.2004 №336 «Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», головний бухгалтер, зокрема, забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних. Організовує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій.

Посадовою Інструкцією головного бухгалтера Дирекції по будівництву та утриманню об'єктів транспорту на допоміжної інфраструктури, що затверджена 22.03.2013, передбачено, що на головного бухгалтера покладено, зокрема, обов'язок забезпечувати ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вказаною вище посадовою інструкцією головному бухгалтеру надано право, в тому числі, в межах своєї компетенції підписувати та візувати документи.

Водночас, наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України від 10.11.1999 №148/234/383 «Про інвентаризацію заборгованості за станом на 1 листопада 1998 року» затверджено форму акту звіряння розрахунків, зі змісту якої слідує, що акт підписується представниками підприємств.

Тобто, чинним на час складання акта звіряння взаєморозрахунків від 05.09.2013 законодавством не обмежено повноваження головного бухгалтера на підписання акта звіряння.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов правомірного висновку, що підписання сторонами додаткової угоди від 28.12.2012 №12 та акта звіряння взаєморозрахунків від 05.09.2013 вказує на визнання Комунальним підприємством «Київпастранс» заборгованості в спірній сумі за договором, що свідчить про переривання перебігу строку позовної давності за вимогами в частині стягнення суми основного боргу.

Надана скаржником судова практика у інших справах, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки правовідносини, які склалися між позивачем і відповідачем, виникли з інших підстав та обставин, а тому не є подібними.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, та, беручи до уваги, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором суду не надав, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 581 972,97 грн є правомірним.

Виробничий кооператив «Контакт-90» також просив стягнути з відповідача 95 178,43 грн 3 % річних та 571 101,43 грн інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач навів розрахунок інфляційних втрат з 01.04.2013 по 28.02.2015 в сумі 571 101,43 грн та 3% річних з 01.04.2013 до 02.04.2015 в сумі 95 178,43 грн.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних вважає його вірним, а отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача в цій частині.

При цьому, оскільки позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат становлять суму боргу, то до них підлягає застосуванню загальна позовна давність, як до основного боргу - три роки.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 437 968,14 грн необхідно зазначити, що суд першої інстанції, на підставі ст.83 ГПК України, зменшив розмір заявленої до стягнення пені до 1,00 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та виходить з наступного.

Відповідно до п.6.4 договору за несвоєчасне перерахування коштів (згідно п.4.1, 4.2) замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14).

Порядок та строк оплати виконаних позивачем підрядних робіт встановлений у п.4.3 договору.

При цьому, колегія суддів відзначає, що в законодавстві містяться різні поняття як строк дії договору, так і строк (термін) виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст.631 ЦК України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Враховуючи виконання позивачем підрядних робіт ще у 2010 (дата підписання останнього акта 30.12.2010) строк, протягом якого відповідач мав виконати грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт закінчився 09.01.2011.

Відтак, з 10.01.2011 до 10.01.2012 позивач мав право звернутись до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені за договором.

За змістом ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки позивач звернувся з позовом 17.04.2015, що підтверджується відтиском штемпеля на позовній заяві, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, нарахованої з 02.04.2014 по 02.04.2015, сплив.

Як вже зазначалось, між сторонами протягом жовтня 2006 - грудня 2012 укладались додаткові угоди. Разом з тим, за умовами цих додаткових угод сторони змінювали строк дії договору. Порядок та строк оплати замовником підрядних робіт змінено не було.

Таким чином, вимога Виробничого кооперативу «Контакт-90» про стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс» 437 968,14 грн пені є такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно з ст.103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Отже, з огляду на викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі №910/9947/15 в частині стягнення пені підлягає скасуванню.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позов заявлено про стягнення з відповідача 1 581 972,97 грн основного боргу, 571 101,43 грн інфляційних втрат, 95 178,43 грн 3% річних, 437 968,14 грн пені, всього 2 686 220,97 грн.

Виходячи з розміру та ставок судового збору, визначених ст.4 Закону України «Про судовий збір» (у відповідній редакції), судовий збір підлягав сплаті в сумі 2 686 220,97 грн * 2% = 53 724,42 грн.

З доданого до позовної заяви платіжного доручення від 03.04.2015 №334 (а.с.77) вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви було сплачено 53 725 грн.

Проте, суд першої інстанції вказаних вище положень не врахував та безпідставно повернув позивачу 2 863,70 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі №910/9947/15 в частині стягнення пені в сумі 1,00 грн скасувати та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Виробничого кооперативу «Контакт-90» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 37, ідентифікаційний код 22873846) основну заборгованість в сумі 1 581 972 (один мільйон п'ятсот вісімдесят одну тисячу дев'ятсот сімдесят дві) грн 97 коп., 3% річних в сумі 95 178 (дев'яносто п'ять тисяч сто сімдесят вісім) грн 43 коп., інфляційні втрати в сумі 571 101 (п'ятсот сімдесят одна тисячу сто одна) грн 43 коп. та судовий збір у сумі 44 965 (сорок чотири тисячі дев'ятсот шістдесят пять) грн 05 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити».

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №910/9947/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій