Постанова № 52944834, 27.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р. Справа№ 910/13006/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Шипка В.В.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Широка О.Я. - довіреність б/н від 24.02.2015.

від відповідача: Фокін С.О. - довіреність б/н від 28.07.2014.

від третьої особи: Фокін С.О. - довіреність б/н від 28.07.2014.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія „Студія „1+1" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року

у справі № 910/13006/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Державної організації „Українське агентство з авторських та суміжних прав" в інтересах Broadcast Music Ink.; American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP),

до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія „Студія „1+1"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Іноземне підприємство „1+1 Продакшн"

про стягнення 40 194,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Державна організація „Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - Організація, позивач) звернулася до господарського суду міста Києва в інтересах Broadcast Music Ink. та American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP) з позовом про стягнення з ТОВ Телерадіокомпанія „Студія „1+1" (далі - Студія, відповідач) 40 194,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав і 4 019,40 грн. штрафу в дохід державного бюджету України за порушення майнових авторських прав.

Позов мотивовано тим, що 08.02.2015 року з 21год. 03хв. до 22год. 01хв. відповідачем в ефірі належного йому телеканалу „1+1" здійснено бездоговірне (без надання відповідного дозволу) публічне сповіщення музичних творів з текстом, майнові авторські права на які належать Broadcast Music Ink. (Бродкаст М'юзік Інк.) та American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP), зокрема „ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець: ОСОБА_10; композитор і автор тексту: ОСОБА_11; композитор: ОСОБА_12; іноземні організації колективного управління: Broadcast Music Ink. (Бродкаст м'юзік Інк.) та American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP)) та „ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець: ОСОБА_5; композитор і автор тексту: ОСОБА_9; іноземна організація колективного управління: American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP)).

На підтвердження факту публічного сповіщення відповідачем вказаних музичних творів підтверджується даними моніторингу, а саме записом використання музичних творів на карту пам'яті Kingston № 0911 L457866 та актом фіксації публічного сповіщення творів від 08.02.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києві від 13.07.2015 року залучено до участі у справі Іноземне підприємство „1+1 Продакшн" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на поточний рахунок ДО „Українське агентство з авторських та суміжних прав" на користь позивачів 24 360,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав. Присуджено до стягнення з відповідача в доход державного бюджету України 2 436,00 грн. штрафу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ Телерадіокомпанія „Студія „1+1" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року та прийняти нове, яким в позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, фактичним обставинам справи, а також неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ Телерадіокомпанія „Студія „1+1" у справі № 910/13006/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Шипка В.В.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року для розгляду справи № 910/13006/15 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року апеляційну скаргу Телерадіокомпанії „Студія „1+1" прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 06.10.2015 року за участю повноважних представників сторін та третьої особи.

У відзиві на апеляційну скаргу з урахуванням письмових пояснень по справі позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні 06.10.2015 року оголошено перерву у справі до 27.10.2015 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року у зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О у відпустці для розгляду справи № 910/13006/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Шипко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ТОВ Телерадіокомпанія „Студія „1+1" прийнято до провадження.

Представник відповідача, який одночасно є представником третьої особи, в судовому засіданні 27.10.2015 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог ТОВ Телерадіокомпанія „Студія „1+1", викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського міста Києва від 03.08.2015 року - без змін.

27.10.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ Телерадіокомпанія „Студія „1+1" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 45 Закону України „Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з частиною першою статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підпунктом „г" частини першої статті 49 Закону встановлено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду в порядку, передбаченому статтею 45 Цивільного процесуального кодексу України, за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Державна організація „Українське агентство з авторських та суміжних прав" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 22.08.2003 року № 3/2003.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.12.2004 року між Broadcast Music Ink. і Організацією було укладено договір про взаємне представництво інтересів (далі - Договір від 31.12.2004 року), за умовами якого слово „термін" означає період, що починається з 31.12.2004 року та закінчується 31.12.2007 року, при чому даний період дії Договору від 31.12.2004 року буде продовжуватися із року в рік автоматично, якщо він не буде розірваний іншою стороною рекомендованим листом, листом-підтвердженням або іншим еквівалентним повідомленням не пізніше ніж за шість місяців до закінчення кожного періоду (пункт „а" Договору від 31.12.2004 року).

За вказаним Договором, Організація є єдиним представником інтересів Broadcast Music Ink. на території України протягом терміну Договору від 31.12.2004 року (підпункт „б" пункту 1 Договору від 31.12.2004 року);

Відповідно до підпункту „в" пункту 2 Договору від 31.12.2004 року сторони встановлюють, що Організація та її ліцензіати користуються всіма правами на твори Broadcast Music Ink., властивими для звичайної передачі прав на виконання, і якими користуються ліцензіати Організації на музичні композиції на території України.

В силу пункту 7 вказаного договору, кожна сторона підтверджує та гарантує, що вона має повні права та повноваження укладати Договір від 31.12.2004 року та передавати права, що в ньому містяться, і права, передані за Договором від 31.12.2004 року, не будуть мати у своїй правовій охороні перешкод та претензій.

Broadcast Music Ink. є акціонерним товариством, юридичною особою Сполучених Штатів Америки, яка заснована в 1939 році та знаходиться за адресою: 320 West Street, New York 10019, U.S.A.

Вказана юридична особа за законодавством Сполучених Штатів Америки, зокрема авторського закону (copyright law) є організацією, що володіє правами на понад 8,5 млн. музичних творів шляхом надання ліцензій під назвою „Суспільне право на виконання" (public performing right).

„Суспільне право на виконання" (public performing right) - це право виконувати музику на публіці, що включає в себе трансляцію музичного твору на радіо чи телебаченні.

У вказаному випадку роялті сплачується безпосередньо автору або організації, зокрема, Broadcast Music Ink.

Крім того встановлено, що 01.01.2006 року між American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP) і Організацією було укладено договір про взаємне представництво інтересів (далі - Договір від 01.01.2006 року), за умовами якого American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP) надає, а Організація набуває невиключне право ліцензувати в Україні (територія), недраматичне публічне виконання музичних творів на вищевказаній території, права на виконання яких тепер або протягом терміну дії Договору від 01.01.2006 року належать або контролюються American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP) в тій мірі, в якій право публічного виконання таких музичних творів належить, може належати або може бути передане American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP) протягом дії Договору від 01.01.2006 року його членам згідно із статтями та правилами American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP); такі твори далі будуть називатися „Репертуар American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP)"; виключенням з даного права є публічні виконання таких творів або (1) права яких на даний момент ліцензовані на вказаній території третіми сторонами згідно з діючими договорами, список яких додається з Договором від 01.01.2006 року, або (2) які можуть бути ліцензовані у майбутньому на обумовленій території будь-якими третіми сторонами. У випадку якщо таке ліцензування буде мати місце у майбутньому, American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP) повинне миттєво повідомити про це Організацію у письмовій формі (пункту 1 Договору від 01.01.2006 року);

Договір від 01.01.2006 року вступає в силу з 01.01.2006 року та діє до 31.12.2006 року; після цього Договір від 01.01.2006 року буде автоматично пролонгуватись з врахуванням всіх положень та умов згідно з Договором від 01.01.2006 року з року в рік (а саме з 01 січня до 31 грудня) автоматично, якщо тільки не пізніше ніж за один місяць до запланованого закінчення терміну дії Договору від 01.01.2006 одна із сторін не повідомить іншу сторону рекомендованим листом (пункт 19 Договору від 01.01.2006).

American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP) - це юридична особа США, яка знаходиться за адресою: One Lincoln Plaza, New York, New York 10023, U.S.A.

Вказана юридична особа має право видавати ліцензії на використання музичних творів, у тому числі на публічне сповіщення.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

З виписок із системи IPI про приналежність автора до членів іноземної авторсько-правової організації, яка управляє майновими правами авторів на колективній основі, вбачається таке:

„ІНФОРМАЦІЯ_2" (композитор і автор тексту: ОСОБА_11; композитор: ОСОБА_12; іноземні організації колективного управління: Broadcast Music Ink. (Бродкаст м'юзік Інк.) та American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP));

„ІНФОРМАЦІЯ_1" (композитор і автор тексту: ОСОБА_9; іноземна організація колективного управління: American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP)).

Судом встановлено, що 09.06.1981 року між Broadcast Music Ink. та ОСОБА_11 було укладено договір, за умовами якого ОСОБА_11 передав Broadcast Music Ink.: всі права, якими він володіє або набув, на публічне виконання, а також надавати дозволи іншим на виконання, в будь-якій частині світу, будь-якої частини або твору в цілому; невиключне право на запис та надання права на запис будь-якої частини або в цілому будь-якого твору на механічному записі, на плівці, на кіноплівці або іншим шляхом, але лише з метою публічного виконання твору засобами радіо та телебачення, або ж з метою зберігання та прослуховування; дане право не включає запис з метою продажу або озвучування у кінокартині, призначеній в першу чергу для театрального показу або у програмах, які розповсюджуються шляхом синдикату декількох станцій сповіщення; невиключне право адаптувати або аранжувати твір або його частину з метою публічного виконання або надання права на публічне виконання іншим.

11.11.1975 року між American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP) та ОСОБА_12 було укладено договір, за умовами якого ОСОБА_12 передав American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP) право ліцензувати недраматичне публічне виконання кожного музичного твору власником прав якого являється правовласник або який правовласник самостійно або разом з іншими створив, опублікував, набув права на нього.

06.01.1976 року American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP) та ОСОБА_9 було укладено договір, за умовами якого ОСОБА_9 передав American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP) право ліцензувати недраматичне публічне виконання кожного музичного твору власником прав якого являється правовласник або який правовласник самостійно або разом з іншими створив, опублікував, набув права на нього.

Таким чином, позивачами були подані відповідні правочини, що підтверджують передачу їм виключних майнових авторських на музичні твори з текстом особами, яким ці права належали.

Судом враховано те, що зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися (стаття 204 ЦК України - презумпція правомірності правочину).

Таким чином, Організація набула по суті повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичні твори з текстом „ІНФОРМАЦІЯ_2" та „ІНФОРМАЦІЯ_1" на території України, а тому доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про неподання позивачем доказів, що підтверджують наявність прав у Організації на подання даного позову, спростовані доказами, наявними в матеріалах справи.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21-25 цього Закону.

У пункті 28 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Згідно зі статтею 1 Закону публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що 08.02.2015 року представником Організації Шульгою Андрієм Анатолійовичем в присутності громадян: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у м. Києві складено Акт, відповідно до якого в період з 21 год. 03 хв. до 22 год. 01 хв. здійснювалась фіксація використання (публічного сповіщення) творів, які використовувалися Студією, зокрема: „ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець: ОСОБА_10; композитор і автор тексту: ОСОБА_11; композитор: ОСОБА_12; іноземні організації колективного управління: Broadcast Music Ink. (Бродкаст м'юзік Інк.) та American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP)); „ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець: ОСОБА_5; композитор і автор тексту: ОСОБА_9; іноземна організація колективного управління: American Society Of Composers, Authors And Publishers (ASCAP)).

Фіксація здійснювалась з використанням фотоапарату Panasonic DMC-F2 на карту пам'яті Kingston № 0911 L457866, яку долучено до матеріалів справи.

На вимогу господарського суду від 22.06.2015 року відповідач подав суду витяг з журналу обліку телепередач за 08.02.2015 року, з якого вбачається, що у період часу з 21 год. 00 хв. до 22 год. 22 хв. в ефірі телеканалу „1+1" транслювалася передача „Голос країни. Діти-2".

Запис телевізійного ефіру телеканалу „1+1" з трансляцією випуску передачі „Голос країни. Діти-2" і ефірну довідку відповідач не подав.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач посилається на те, що він не є виробником аудіовізуального твору „Голос країни. Діти-2", а лише набув права на публічне сповіщення цього аудіовізуального твору на підставі Договору від 05.05.2014 року.

Так, 05.05.2014 року між ІП „1+1 Продакшн" (виробник) та Студією (замовник) укладено Договір від 05.05.2014 року, за умовами якого передача - це призначений для телевізійного показу аудіовізуальний твір, а саме телевізійна передача під умовною назвою „Голос країни. Діти-2" на основі формату „THE VOICE KIDS - 2". Для цілей Договору від 05.05.2014 року під „Передачею" можуть розумітися також її окремі випуски. Передача в цілому складається із кількості випусків, які вказуються у відповідних додатках до Договору від 05.05.2014 року (пункт 1.1 Договору від 05.05.2014 року).

На умовах та в порядку, передбачених Договором від 05.05.2014 року, замовник доручає, виробник бере на себе зобов'язання з виробництва передачі на основі формату та подальшої передачі (відступлення) виключних майнових авторських прав на передачу (пункт 2.1 Договору від 05.05.2014 року).

Підпунктом 4.4.2 пункту 4.4 Договору від 05.05.2014 року передбачено, що виробник зобов'язується в порядку, передбаченому законодавством України, придбати майнові права авторів, твори яких (як існували раніше, так і створені в процесі роботи над передачею і рекламними матеріалами) увійдуть як складова частина в передачу та/або та рекламні матеріали.

Відповідно до пункту 10.1 вказаного договору, він набирає чинності від дати його підписання, вказаної на першому аркуші Договору від 05.05.2014 року, та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за Договором від 05.05.2014 року, а в частині реалізації замовником виключних майнових прав на передачу та рекламні матеріали - протягом всього строку охорони таких майнових прав.

Разом з тим, між ІП „1+1 Продакшн" та Студією укладено додаток до Договору від 05.05.2014 року (акт), з якого вбачається, що протягом лютого 2015 року виробник передав, а замовник прийняв твір та виключні майнові права на нього, а саме: виробництво передачі „Голос країни. Діти-2", включаючи вартість виключних майнових прав на передачу (1-5 випуск).

Згідно із статтею 1 Закону аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Суд дійшов до висновку, що передача „Голос країни. Діти-2" є аудіовізуальним твором, права на який були передані за Договором від 05.05.2014 року відповідачу.

Відповідно до частин другої-третьої статті 17 Закону:

- якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору;

- автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.

Правовий аналіз наведених приписів свідчить про те, що позивач як власник майнових авторських прав на спірні твори не має права заперечувати проти їх використання у складі іншого аудіовізуального твору лише тоді, коли включення цих творів до складу іншого відбулося з дозволу правовласника, оформленого належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що між ІП „1+1 Продакшн" було укладено ліцензійний договір, який стосується отримання ІП „1+1 Продакшн" невиключних майнових прав на використання творів з каталогів правовласників.

11.02.2015 року між ІП „1+1 Продакшн" (компанія) та ПП „Світова музика" (правовласник) укладено Ліцензійний договір від 11.02.2015 року, за умовами якого правовласник надає компанії на умовах, визначених Ліцензійним договором від 11.02.2015 року, дозвіл на використання творів з каталогу правовласника у передачах, а компанія зобов'язується виплатити винагороду (роялті) правовласнику за надання дозволу на використання творів відповідно до умов Ліцензійного договору (пункт 2.1 Ліцензійного договору від 11.02.2015 року); Ліцензійний договір від 11.02.2015 року набирає чинності з 01.01.2015 року і діє до 31.12.2015 року (пункт 5.1 Ліцензійного договору від 11.02.2015 року).

Відповідно до звіту до Ліцензійного договору від 11.02.2015 року на підставі вказаного договору ІП „1+1 Продакшн" та ПП „Світова музика" було погоджено перелік творів для використання, а саме: твір „ІНФОРМАЦІЯ_2", авторами якого є ОСОБА_11 та ОСОБА_12; доля правовласника - 100 %.

01.04.2015 року між ІП „1+1 Продакшн" (ліцензіат) та ТОВ „Ворнер Мьюзік Україна" (ліцензіар) укладено Ліцензійний договір від 01.04.2015 року, за умовами якого: ліцензіар передає ліцензіату невиключні права (авторські та/або суміжні) на використання музичних творів (твори) та/або фонограм, які зазначені в додатку до Ліцензійного договору від 01.04.2015 року, який є невід'ємною його частиною, способами, вказаними в пункті 1.2 Ліцензійного договору від 01.04.2015 року, та в об'ємі, вказаному в пункті 1.3 Ліцензійного договору від 01.04.2015 року (ліцензійні права), а ліцензіат зобов'язується використовувати твори/фонограми відповідно до умов Ліцензійного договору від 01.04.2015 року та виплачувати ліцензіару винагороду за використання ліцензійними правами в розмірі вказаному в Ліцензійному договорі від 01.04.2015 року та додатку до нього. Ліцензійні права, вказаних в Ліцензійному договорі від 01.04.2015 року надаються ліцензіаром ліцензіату без передачі права власності, володіння, відчуження або будь-якого іншого розпорядження такими творами/фонограмами (пункт 1.1 Ліцензійного договору від 01.04.2015 року); ліцензіат має право передавати (субліцензувати) ліцензійне право на використання творів/фонограм, отриманих за Ліцензійним договором від 01.04.2015 року, третім особам, які здійснюють виробництво телепередач для наступного включення в ефір телевізійних каналів „ТЕТ", „ 2+2", „1+1", „Плюс Плюс", „Бигуди", „УНИАН" (пункт 1.5 Ліцензійного договору від 01.04.2015 року); Ліцензійний договір від 01.04.2015 року набирає чинності з моменту підписання представниками та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2015 року, але не може бути припинений раніше виконання сторонами своїх зобов'язань за Ліцензійним договором від 01.04.2015 року. Умови та/або положення Ліцензійного договору від 01.04.2015 року поширюються на відносини сторін, які виникли раніше, а саме 01.04.2015 року. Продовження строку дії Ліцензійного договору від 01.04.2015 року оформлюються додатковою угодою до нього або окремим договором та підписується сторонами (пункт 11.1 Ліцензійного договору від 01.04.2015 року).

Відповідно до додатку №1 до Ліцензійного договору від 01.04.2015 року на підставі вказаного договору ліцензіар передав ліцензіату невиключні авторські та суміжні права на твори/фонограми для використання в телепередачі під назвою „Голос країни. Діти-2", а саме: твір „ІНФОРМАЦІЯ_1", автором якого є ОСОБА_9; доля авторських прав на музику твору - 100 %; доля авторських прав на текст твору - 100 %; строк дії ліцензійного права з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

Судом вірно встановлено, що публічне сповіщення творів „ІНФОРМАЦІЯ_2" та „ІНФОРМАЦІЯ_1" в ефірі відповідача відбулося 08.02.2015 року, але станом на 08.02.2015 року аудіовізуального твору „Голос країни.Діти-2" ще не існувало; дозвіл на включення творів „ІНФОРМАЦІЯ_2" та „ІНФОРМАЦІЯ_1" до складу аудіовізуального твору „Голос країни. Діти-2" був отриманий ІП „1+1 Продакшн" лише 11.02.2015 року та 01.04.2015 року, тобто уже після публічного сповіщення твору в ефір телеканалу „1+1", а тому підстав стверджувати, що ІП „1+1 Продакшн" передало відповідачу права саме на аудіовізуальний твір за наявними у матеріалах справи ліцензійними договорами немає.

За вказаних вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виключні майнові авторські права на музичні твори „ІНФОРМАЦІЯ_2" та „ІНФОРМАЦІЯ_1" належать позивачу; відповідач не надав доказів укладення угод із правовласниками, які б дозволяли публічне сповіщення вказаних творів; використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Водночас використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом „а" статті 50 Закону, за яке пунктом „г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Верховного суду України від 04.06.2010 року № 5 „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" передбачено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт „г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Так, звертаючись до господарського суду з даним позовом позивачем визначено суму компенсації у розмірі 40 194,00 грн., яка складає одинадцять мінімальних заробітних плат за використання кожного твору з урахуванням кожного автора.

Разом з тим, у підпункті 51.3 пункту 51 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" наведено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

Таким чином, оскільки відповідач припустився порушення щодо двох музичних творів 08.02.2015 року, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заявлених вимог шляхом стягнення компенсації в розмірі 24 360,00 грн., із розрахунку по 10 мінімальних заробітних плат за порушення щодо кожного музичного твору.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 019,40 грн. штрафу за порушення майнових авторських прав, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права", суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню у розмірі 2 436,00 грн. - 10 % від суми присудженої судом на користь позивача.

За наведених вище обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у даній справі прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія „Студія „1+1" на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у справі № 910/13006/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2015 року у справі № 910/13006/15 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати сторонам.

4. Справу № 910/13006/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 29.10.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

В.В. Шипко