Постанова № 52944794, 27.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р. Справа№ 911/2311/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Верховця А.А.

Шипка В.В.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від прокуратури Київської області: Дмитрунь Л.О. - посвідчення від 21.05.2013.

від ТОВ „Інвестінтер": Крупський В.В. - довіреність № 1/9 від 01.09.2015.

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на ухвалу господарського суду Київської області від 23.07.2015 року

у справі № 911/2311/13 (суддя Антонова В.М.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіон-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Перша українська індустріально-інвестиційна компанія"

за участю прокуратури Рівненської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2015 року визнано вимоги кредиторів ТОВ „Перша українська індустріально-інвестиційна компанія" та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, зокрема вимоги ПАТ „АКБ „Київ" у сумі 416 081,13 грн. включено до четвертої черги, у сумі 1 147, 00 грн. - до першої черги; окремо включено вимоги ПАТ „АКБ „Київ" у сумі основного боргу 41 744 010,88 грн. та неустойки (штраф, пеня) у сумі 5 886 517,97 грн. до реєстру вимог кредиторів боржника як такі, що забезпечені заставою майна боржника за договором іпотеки № 639п від 31.08.2007 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 23.07.2015 року в частині включення окремо до реєстру вимог кредиторів боржника заставного кредитора ПАТ „АКБ „Київ" у сумі основного боргу 41 744 010,88 грн. та неустойки (штраф, пеня) у сумі 5 886 517,97 грн. та прийняти нове рішення про включення ПАТ „АКБ „Київ" до четвертої черги вимог кредиторів, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Сотніков С.В. вказану вище апеляційну скаргу було повернуто без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

09.10.2015 року апеляційна скарга Першого заступника прокурора Київської області надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2015 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.07.2015 року у справі № 911/2311/13 передано для розгляду головуючому судді Остапенку О.М.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року для розгляду справи № 911/2311/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Шипко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року відстрочено прокуратурі Київської області сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі, апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.10.2015 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Інвестінтер" просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 23.07.2015 року - без змін.

Прокурор прокуратури Київської області в судовому засіданні 27.10.2015 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати п.2 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 23.07.2015 року в частині включення окремо до реєстру вимог кредиторів боржника ПАТ „АКБ „Київ" у сумі основного боргу 41 744 010,88 грн. та неустойки (штраф, пеня) у сумі 5 886 517,97 грн. та прийняти нове рішення про включення ПАТ „АКБ „Київ" до четвертої черги вимог кредиторів.

Представник ТОВ „Інвестінтер" в судовому засіданні проти вимог прокурора, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 23.07.2015 року - без змін.

Представники інших учасників провадження в судове засідання не з'явилися, причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

27.10.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області слід відмовити, а ухвалу господарського суду Київської області від 23.07.2015 року в частині включення вимог ПАТ „АКБ „Київ" окремо до реєстру вимог кредиторів боржника як такі, що забезпечені заставою майна боржника - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ „Регіон-Інвест" звернулось до суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ „Перша українська індустріально-інвестиційна компанія" на підставі статей 11 та 12 Закону про банкрутство у зв'язку з неспроможністю останнього сплатити заборгованість у розмірі 27 601 842,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Перша українська індустріально-інвестиційна компанія"; визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника в розмірі 27 601 842,00 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Вершиніна А.О.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ „Перша українська індустріально-інвестиційна компанія" оприлюднено в газеті „Голос України" № 144 (5644) від 06.08.2013 року.

Після публікації вказаного оголошення та у строк, встановлений ст. 23 Закону про банкрутство, до суду, з-поміж інших, надійшла заява ПАТ „АКБ „Київ" з грошовими вимогами до боржника на суму 47 631 675,85 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2015 року, визнано вимоги кредиторів боржника та затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ „Перша українська індустріально-інвестиційна компанія".

Приймаючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку окремо включити до реєстру вимог кредиторів боржника, зокрема, вимоги ПАТ „АКБ „Київ" у сумі основного боргу 41 744 010,88 грн. та неустойки (штраф, пеня) у сумі 5 886 517,97 грн. як такі, що забезпечені заставою майна боржника за договором іпотеки № 639п від 31.08.2007 року.

Перевіряючи законність винесення оскаржуваної ухвали в частині, що оскаржується апелянтом, колегія суддів не знайшла підстав для її скасування з огляду на наступне.

Так, між ТОВ «Перша українська індустріально-інвестиційна компанія» (боржник), та АКБ «Київ» було укладено Кредитний договір № 63/07 від 09.08.2007 року, відповідно до якого АКБ «Київ» надав боржнику кредит в сумі 12 000 000,00 грн. зі строком користування до 08.08.2008 року та 17% річних.

Додатковою угодою №1 від 13.02.2008 року до Кредитного договору сторони домовились про надання кредиту в сумі 22 160 000,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 07.08.2008 року до Кредитного договору сторони домовились встановити строк користування кредитом до 03.08.2009 року та зі сплатою 25% річних.

Додатковою угодою №5 від 04.08.2009 року до Кредитного договору сторони домовились встановити строк користування кредитом до 03.02.2010 року.

Оскільки боржник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, станом на 10.07.2013 року заборгованість за кредитом склала 19 211 842,34 грн.

Згідно п. 2.4. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.

Таким чином, прострочена заборгованість по сплаті процентів станом на 24.06.2013 року становить 22 524 010,09 грн.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору при порушення строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за кредитним договором боржник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день за весь час прострочення.

Так, нарахована пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту в період з 11.07.2012 року по 10.07.2013 року становить 2 905 257,49 грн., а пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом - 2 981 260,48 грн.

Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 30.05.2013 року у справі № 911/1274/13 стягнуто з боржника на користь кредитора 8 158,45 грн. судового збору.

З огляду на зазначене, матеріалами справи підтверджується, що станом на дату звернення до суду з відповідною заявою з кредиторськими вимогами розмір заборгованості боржника перед ПАТ „АКБ „Київ" становить 47 631 675,85 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказана вище заборгованість повністю забезпечена іпотекою, що підтверджується наступним.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 63/07 від 09.08.2007 року між ТОВ «Перша українська індустріально-інвестиційна компанія» та АКБ «Київ» було укладено іпотечний договір від 31.08.2007 року за реєстровим №639п, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якименко В.О., та договори про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, відповідно до яких боржник передав банку в іпотеку майнові права, які є об'єктом інвестування в об'єкті будівництва за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 283, а саме:

- майнові права на 118 квартир загальною площею 9 014,75 кв.м.;

- майнові права на 10 нежилих приміщень цокольного та перших поверхів загальною площею 868,74 кв.м.;

- майнові права на 92 машиномісця підземного паркінгу загальною площею 1 616,16 кв.м.

Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору від 31.08.2007 року №639п, за цим договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя (АКБ «Київ»), що випливають із кредитного договору № 63/07 від 09.08.2007 року, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору стосовно розміру кредиту, процентної ставки та терміну повернення кредитних коштів, сплати процентів і неустойки, укладених між сторонами.

В п. 1.4. даного іпотечного договору визначено, що з врахуванням експертної оцінки сторони оцінюють Предмет іпотеки в сумі 48 460 444,00 грн.

Отже, зважаючи на положення пунктів вказаного іпотечного договору стосовно оцінки предметів іпотеки, а саме меж забезпечених вимог ПАТ „АКБ „Київ", вбачається, що заявлені кредиторські вимоги є вимогами, які забезпечені іпотекою майна боржника в межах оцінки предметів іпотеки.

Відомості про заставне майно містяться в Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, копії яких наявні в матеріалах справи.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги ПАТ „АКБ „Київ" є забезпеченими, а тому судом правомірно, у відповідності до ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство, окремо включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Перша українська індустріально-інвестиційна компанія».

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт вказує на те, що рішенням господарського суду Рівненської області від 14.08.2012 року у справі № 5019/1066/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.10.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2013 року, визнано недійсним договір іпотеки № 639п від 31.08.2007 року, укладений між ТОВ «Перша українська індустріально-інвестиційна компанія» та АКБ «Київ» та зобов'язано банк надати повідомлення приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Якименко В.О. про припинення договору іпотеки від 31.08.2007 року.

На підтвердження вказаних тверджень, скаржником додано постанову державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції від 04.06.2013 року про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої рішення господарського суду Рівненької області від 14.08.2012 року у справі № 5019/1066/12 виконано у повному обсязі.

Таким чином, на думку прокуратури, оскільки кредиторські вимоги банку включено судом окремо до реєстру вимог кредиторів боржника як такі, що забезпечені заставою майна боржника за договором іпотеки № 639п від 31.08.2007 року, який визнано судом недійсним, то відповідні кредиторські вимоги є конкурсними та мають бути включені до четвертої черги.

Проте, слід зауважити, що вказане судове рішення так само, як і постанова державного виконавця Шевченківського районного управління юстиції від 04.06.2013 року, до місцевого господарського суду не надавались і, відповідно, не були предметом дослідження господарського суду міста Києва.

Згідно ч. 1. ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до п 9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

Оскільки скаржником, в порушення вищевказаних вимог, в апеляційній скарзі не обґрунтовано неможливість подання відповідних доказів суду першої інстанції та причини їх неподання, тому вони колегією суддів не приймається до уваги.

Крім того, згідно приписів ст. 17 Закону України „Про іпотеку", іпотека припиняється, зокрема, у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки скаржником не надано доказів про державну реєстрацію припинення іпотеки, а станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції, згідно наявних в матеріалах справи відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вищезазначений іпотечний договір був зареєстрований в реєстрі, то відповідні обставини дають підстави вважати ПАТ „АКБ „Київ" забезпеченим кредитором.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за наявності доказів державної реєстрації припинення іпотеки у встановленому законодавством порядку на підставі судового рішення про визнання договору іпотеки недійсним, зацікавлена особа у відповідності до ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство не позбавлена права на звернення до суду із заявою про перегляд ухвали попереднього засідання господарського суду Київської області від 23.07.2015 року в даній справі за нововиявленими обставинами.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Київської області від 23.07.2015 року у даній справі в частині включення вимог ПАТ „АКБ „Київ" окремо до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Перша українська індустріально-інвестиційна компанія" як такі, що забезпечені заставою боржника, є обґрунтованою та такою, що прийнята відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали в зазначеній частині не вбачається.

Як було зазначено вище, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року відстрочено прокуратурі Київської області сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі

В силу ст. 49 ГПК України, у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" (в редакції, яка набрала чинності з 01.01.2015 року) за подання апеляційної скарги у справі про банкрутство судовий збір справляється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Так, при зверненні до суду із заявою з кредиторськими вимогами до боржника ПАТ „АКБ „Київ" було сплачено 1 147,00 грн. судового збору.

Таким чином, за подання апеляційної скарги в даній справі скаржником мало бути сплачено 1 261,70 грн.

За вказаних обставин, з прокуратури Київської області підлягає стягненню 1 261,70 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області в даній справі.

Керуючись статтями 99, 101-103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.07.2015 року у справі № 911/2311/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 23.07.2015 року у справі № 911/2311/13 в частині включення вимог ПАТ „АКБ „Київ" окремо до реєстру вимог кредиторів ТОВ „Перша українська індустріально-інвестиційна компанія" як такі, що забезпечені заставою майна боржника - залишити без змін.

3. Стягнути з прокуратури Київської області (01601, Київ-601, бул. Л.Українки, 27/2) в дохід Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31216206782001; ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019) судовий збір у розмірі 1 261,70 грн. за подання та розгляд апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.07.2015 року у справі № 911/2311/13.

4. Доручити господарському суду Київської області видати наказ.

5. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

6. Справу № 911/2311/13 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 29.10.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді А.А. Верховець

В.В. Шипко