Рішення № 52944138, 27.10.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.2015 Справа № 920/1393/15

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

до відповідача публічного акціонерного товариства Вирівське хлібоприймальне підприємство, с. Білани, Білопільський район, Сумська область,

про стягнення 38 723 грн. 09 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 (довіреність № 660 від 11.09.2015року);

Від відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 05.10.2015року);

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.

У судовому засіданні 08.10.2015року судом оголошено перерву до 27.10.2015року о 10 год. 50 хв.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 99 267 грн. 95 коп., в тому числі 89 989 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи відповідно до укладеного між сторонами договору № 9 від 01.08.2014року, 9278 грн. 95 коп. пені відповідно до п. 7.3. договору.

Позивач подав клопотання (вх. № 11744 від 08.10.2015року) про долучення до матеріалів справи платіжних доручень про часткову сплату відповідачем основного боргу в загальній сумі 70 000 грн. 00 коп.

Позивач подав заяву (вх. № 11745 від 08.10.2015року) про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 80 088 грн. 24 коп., в тому числі 29989 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи відповідно до укладеного між сторонами договору № 9 від 01.08.2014року, 8734 грн. 09 коп. пені відповідно до п. 7.3. договору, 39 170 грн. 07 коп. інфляційних збитків, 2195 грн. 08 коп. 3% річних.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає відповідну заяву позивача до розгляду в частині стягнення з відповідача 29989 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи відповідно до укладеного між сторонами договору № 9 від 01.08.2014року, 8734 грн. 09 коп. пені відповідно до п. 7.3. договору.

Разом з цим, враховуючи, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, а вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків, 3% річних, не були заявлені позивачем при поданні позову, суд залишає без розгляду заяву позивача (вх. № 11745 від 08.10.2015року) про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 39 170 грн. 07 коп. інфляційних збитків, 2195 грн. 08 коп. 3% річних.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 11726 від 07.10.2015року), в якому вказує, що вартість робіт вказаних у акті виконаних робіт за вересень 2014 року на загальну суму 99989,00 грн. є завищеною, не відповідає об'єму виконаних робіт, акт не містить дати його підписання, у звязку з чим вимоги щодо стягнення пені є необґрунтованими.

Позивач подав письмові пояснення (вх. № 12668 від 27.10.2015року) в обґрунтування позовних вимог з урахуванням позиції відповідача.

Відповідач подав клопотання (вх. № 12582 від 26.10.2015року) в якому просить суд призначити по справі №920/1393/15 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Сумському відділенню при Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса. На вирішення експертизи поставити наступні питання: 1) чи відповідає обсяг робіт, виконаних ФОП ОСОБА_1, зазначених в акті виконаних робіт за вересень 2014 року, відповідно до умов договору №9 від 01.08.2014року, фактично виконаному обсягу робіт? Якщо ні, то в чому саме полягають невідповідності?; 2) яка вартість фактично виконаних робіт, проведених ФОП ОСОБА_1 за актом виконаних робіт за вересень 2014 року, відповідно до договору №9 від 01.08.2014року?

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

В обґрунтування клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи відповідач посилається на те, що акт виконаних робіт за вересень 2014 року відповідно до договору №9 від 01.08.2014 року на загальну суму 99989,00 грн. є завищеним і не відповідає об'єму виконаних позивачем робіт; вартість робіт становить 60976 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року форми №КБ-3 та актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року, підписаними відповідачем.

У судовому засіданні 27.10.2015року представник відповідача зазначив, що довідку про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року форми №КБ-3 та акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року на суму 60 976 грн. 00 коп. за замовленням відповідача було складено іншим підприємством.

Згідно зі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Враховуючи вищевказану правову позицію Вищого господарського суду України, суд, розглянувши матеріали справи, не вбачає підстав для призначення судової експертизи, відповідачем, в свою чергу не подано належних доказів в обґрунтування необхідності проведення останньої, у звязку з чим у задоволенні клопотання (вх. № 12582 від 26.10.2015року) про призначення по справі №920/1393/15 судової будівельно-технічної експертизи суд відмовляє та розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 9 від 01.08.2014року, відповідач доручає, а позивач зобовязується виконати роботи по реконструкції покрівлі мансардного поверху над приміщенням душової та бані на підприємстві ПАТ Вирівське хлібоприймальне підприємство, згідно з умовами договору.

Згідно з п. 2.2. договору, відповідач зобовязався прийняти роботи, виконані позивачем та оплатити виконані роботи в розмірі та у строки, визначені договором.

Відповідно до п. 3.1. договору, здача-приймання виконаних робіт оформлюється актами виконаних робіт.

Роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт. Відповідач протягом двох днів з моменту надання акту здачі-приймання виконаних робіт зобовязаний його підписати або надати позивачу письмову обґрунтовану відмову від підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 4.1. договору, вартість робіт визначається на підставі договірної ціни та на момент укладення договору становить 99 989 грн. 00 коп.

Повний розрахунок відповідач здійснює через 90 календарних днів після підписання акта виконаних робіт (п. 4.3.2. договору).

Згідно з п. 8.1. договору, останній вступає в силу з дня його підписання та діє до виконання сторонами обовязків за договором. Початок робіт 01.08.2014року, закінчення 25.10.2014року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту виконаних робіт за вересень 2014року, позивачем виконані роботи по реконструкції покрівлі мансардного поверху над приміщенням бані на підприємстві ПАТ Вирівське хлібоприймальне підприємство загальною вартістю 99 989 грн. 00 коп.

Згідно з платіжними дорученнями № 4326 від 09.04.2015року, № 4831 від 28.08.2015року та №4863 від 03.09.2015року відповідачем частково оплачені виконані роботи в загальній сумі 70000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору не розрахувався за виконані роботи своєчасно та у повному обсязі, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 29 989 грн. 00 коп.

Відповідач в обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що акт виконаних робіт за вересень 2014 року на загальну суму 99989,00 грн. є завищеним, не відповідає об'єму виконаних робіт. На думку відповідача, вартість виконаних робіт та витрат за договором №9 від 01.08.2014року становить 60976,00 грн. Відповідно до акту виконаних робіт за вересень 2014 року у п. 19 передбачено установку міжкімнатних дверей у кількості 6 одиниць на загальну суму 1080 грн., але відсутні дані про закупку відповідних міжкімнатних дверей. Закупка дверей була виконана відповідно до договору №11 від 15.08.2014року та міститься у акті виконаних робіт за листопад 2014 року (п. 20). Таким чином, закупка дверей у кількості 6 одиниць відбулася після їх установки, що є не логічним, а тому викликає обґрунтовані сумніви щодо законності цього документа. Акт виконаних робіт за вересень 2014 року не містить дати його підписання, у звязку з чим вимоги щодо стягнення пені є необґрунтованими, з урахуванням умов п. 4.3.2. договору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Судом встановлено, що акт виконаних робіт за вересень 2014року, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні 08.10.2015року підтвердили, що роботи за договором № 9 від 01.08.2014року були виконані у вересні 2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.10.2015року зазначив, що претензій до якості виконаних позивачем робіт за договором № 9 від 01.08.2014року відповідач не має.

Підписуючи акт виконаних підрядних робіт, претензій стосовно невиконання чи неналежного виконання позивачем робіт, вказаних у акті, відповідачем не пред'являлось, в тому числі стосовно обсягів виконаних робіт та ціни. Докази предявлення претензій відсутні в матеріалах справи.

Більше того, відповідач не зазначає в чому конкретно полягають порушення з боку позивача. Посилаючись на те, що вартість виконаних робіт є завищеною, не відповідає об'єму виконаних робіт, відповідач не подає будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Разом з цим, виходячи зі змісту ст. 843 Цивільного кодексу України, ціна це грошова сума, що підлягає сплаті за результати роботи підрядника.

Ціна може встановлюватись у договорі у вигляді обумовленої сторонами грошової суми або містити способи її визначення.

Загальне правило встановлення ціни у договорі базується на принципі свободи договору згідно з яким вони визначаються за вільним погодженням між сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

У п. 4.1. договору сторони визначили, що вартість робіт становить 99 989 грн. 00 коп.

Відповідно до акту за вересень 2014року вартість виконаних робіт становить 99 989 грн. 00 коп., тобто не перевищує погоджену сторонами у договорі ціну робіт.

Враховуючи викладені обставини, оскільки факт виконання позивачем робіт відповідно до договору № 9 від 01.08.2014року підтверджується актом виконаних робіт за вересень 2014 року, підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств, відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження предявлення позивачу претензій стосовно невиконання чи неналежного виконання робіт, в тому числі стосовно обсягів виконаних робіт та ціни, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 29 989 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі несвоєчасної оплати робіт, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,05 % від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату виконаних робіт відповідачеві нараховано пеню в загальній сумі 8734 грн. 09 коп., в тому числі в сумі 6349 грн. 36 коп. за період з 03.12.2014року по 08.04.2015року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 99 989 грн. 00 коп. та в сумі 2384 грн. 73 коп. за період з 10.04.2015року по 01.06.2015року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 89 989 грн. 00 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Згідно з п. 3.2. договору, роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт. Відповідач протягом двох днів з моменту надання акту здачі-приймання виконаних робіт зобовязаний його підписати або надати позивачу письмову обґрунтовану відмову від підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 4.3.2. договору, повний розрахунок відповідач здійснює через 90 календарних днів після підписання акта виконаних робіт.

Судом встановлено, що акт виконаних робіт за вересень 2014 року не містить дати його підписання сторонами.

Разом з цим, за умовами укладеного між сторонами договору, роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт, строк для підписання акту здачі-приймання виконаних робіт два дні, строк закінчення виконання робіт встановлений договором, а саме 25.10.2014року (п. 3.1., п. 3.2., п. 8.1. договору).

Таким чином правомірним та обґрунтованим є нарахування пені, починаючи з 26.01.2015року, виходячи з умов п. 3.1., п. 3.2., п. 4.3.2., п. 8.1. договору.

З урахуванням вказаних обставин, судом здійснено перерахунок пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру пені, за період з 26.01.2015року по 08.04.2015року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 99 989 грн. 00 коп. та з 10.04.2015року по 01.06.2015року, виходячи з суми заборгованості в розмірі 89 989 грн. 00 коп. в розмірі 0,05 % за кожен день прострочення, згідно з яким пеня складає 6034 грн. 31 коп.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в загальній сумі 6034 грн. 31 коп.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 2699 грн. 78 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю на підставах вказаних вище.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1827 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства Вирівське хлібоприймальне підприємство (вул. Привокзальна, буд. 5, с. Білани, Білопільський район, Сумська область, 41851, код ЄДРПОУ 05387446) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40000, іден. номер НОМЕР_1) 29989 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи, 6034 грн. 31 коп. пені, 1827 грн. 00 коп. судового збору.

3.У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.10.2015року

Суддя Є.А. Жерьобкіна