Ухвала суду № 52941419, 27.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/12176/2015 Головуючий у суді першої інстанції - Цимбал І.К.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - ОніщукМ.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Крижанівської Г.В.,

при секретарі Троц В.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

представника апелянта ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Горизонт», Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Кадастр» про визнання незаконним та скасування технічної документації із землеустрою, визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07.10.2014 задоволено заяву представника позивача та з метою забезпечення позову:

- накладено арешт, на земельні ділянки, які знаходяться у власності ОСОБА_5 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, розміром 0,0996 га та серії НОМЕР_2, розміром 0,0390 га, тобто загальною площею 0,1386 га, які видано на ім'я ОСОБА_7;

- заборонено проводити будь-які дії, пов'язані із відчуженням земельних ділянок, які знаходяться у власності ОСОБА_5 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, розміром 0,0996 га та серії НОМЕР_2, розміром 0,0390 га, тобто загальною площею 0,1386 га, які видано на ім'я ОСОБА_7;

- заборонено проводити будь-які дії, пов'язані із зміною меж земельних ділянок, які існують на даний час та знаходиться у постійному користуванні позивача ОСОБА_6, в тому числі, і тих, які на даний час перейшли у власність ОСОБА_5 відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1, розміром 0,0996 га та серії НОМЕР_2, розміром 0,0390 га, тобто загальною площею 0,1386 га, які видано на ім'я ОСОБА_7.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Вважає, що судом першої інстанції порушено правила виключної підсудності, вжито заходів забезпечення позову відносно особи, яка на час вирішення даного питання не була залучена до участі у справі в якості відповідача, а відтак у суду були відсутні належні правові підстави для вжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю і необґрунтованістю та просив ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції забезпечуючи позов виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З вказаним висновком погодитись не можна, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2014 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Науково-виробнича компанія «Горизонт», ТОВ МП «Кадастр» про визнання незаконним та скасування технічної документації із землеустрою, визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку.

14.07.2014 відкрито провадження у справі.

Під час розгляду справи, а саме 07.10.2014, представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які знаходяться у власності ОСОБА_5 та заборони проводити будь-які дії, пов'язані із відчуженням земельних ділянок, які знаходяться у власності ОСОБА_5, а також заборони проводити будь-які дії, пов'язані із зміною меж земельних ділянок, які існують на даний час та знаходиться у постійному користуванні позивача ОСОБА_6, в тому числі, і тих, які на даний час перейшли у власність ОСОБА_5, вказуючи на те, що є підстави вважати, що останній може здійснити відчуження земельних ділянок на користь третіх осіб, у зв'язку з чим вразі задоволення позову, виконання рішення суду може бути утруднено.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Крім того, ч. 3 ст. 152 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Означених вимог закону не було дотримано судом першої інстанції, внаслідок чого передчасно постановлено ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_5, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, останнього, на час постановлення оскаржуваної ухвали, не було залучено до участі у справі в якості відповідача та, відповідно, жодних вимог до нього заявлено не було.

Крім цього, заборонивши проводити певні дії, суд першої інстанції не вказав особу (осіб), яких стосується ця заборона.

З матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки належать ОСОБА_5 на підставі свідоцтв про право на спадщину. При цьому, матеріали справи не містять даних про визнання їх недійсними у встановленому законом порядку.

Більш того, слід звернути увагу й на ту обставину, що вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач пред'явив даний позов до Дарницького районного суду м. Києва з порушенням правил виключної підсудності, визначених ст. 114 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів, з'ясувавши дані про відповідача, перевіривши відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а також враховуючи, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні порушувати права інших осіб, приходить до висновку, що у суду першої інстанції, з урахуванням сукупності вищевказаних фактичних обставин справи, були відсутні належні законні підстави для забезпечення позову у обраний позивачем спосіб.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312 п. 2, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року про забезпечення позову - скасувати.

Постановити нову ухвалу.

В задоволенні заяви представника ОСОБА_6 - ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Горизонт», Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Кадастр» про визнання незаконним та скасування технічної документації із землеустрою, визнання недійсним та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді