Ухвала суду № 52941350, 22.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Пікуль А.А., Побірченко Т.І.

при секретарі: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» про визнання зобов'язань припиненими у зв'язку з їх повним виконанням, зобов'язання вчинити дії,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/11654/2015Головуючий у суді першої інстанції: Леонтюк Л.К.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року задоволено позов Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» (далі по тексту - ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця») до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» заборгованість за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14 лютого 1997 року у розмірі 237 555 грн. 11 коп. та судовий збір у сумі 2 375 грн. 56 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» про визнання зобов'язань припиненими у зв'язку з їх повним виконанням, зобов'язання вчинити дії відмовлено.

30 червня 2015 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року залишено без задоволення.

Не погодившись з ухваленим у справі рішенням, ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов у повному обсязі. Вважають, що суд дійшов помилкового висновку про задоволення первісного позову та відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки договором купівлі-продажу квартири від 14 лютого 1997 року чітко визначено вартість квартири у сумі 50 606,00 грн., яку вони сплатили у повному обсязі. Натомість, ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» не виконує свої зобов'язання за вказаним договором належним чином та не повідомляє 7-му Київську державну нотаріальну контору про повне виконання ними зобов'язань за договором.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з наведених в ній підстав.

ШишковськийМ.Б. в інтересах ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав, що спір вирішений судом правильно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14 лютого 1997 року між ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», правонаступником якого є ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», та ОСОБА_2, ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (а.с.6-7).

Відповідно до пункту 4 вказаного договору продаж квартири здійснено за 50 606,00 грн., що на момент здійснення операції складає 26 722 умовні одиниці за курсом НБУ на день укладення даного договору.

Зазначений пункт договору був предметом судового розгляду. Так рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 серпня 2010 року, зокрема, визнано недійсним вказаний пункт договору купівлі-продажу. Ухвалою Верховного Суду України від 13 вересня 2010 року у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 серпня 2010 року відмовлено. У жовтні 2010 року ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» звернулось до Верховного Суду України із скаргою про перегляд ухвали судді Верховного Суду України від 13 вересня 2010 року у зв'язку з винятковими обставинами. Ухвалою Верховного Суду України від 30 травня 2012 року скаргу задоволено частково, ухвалу судді Верховного Суду України від 13 вересня 2010 року щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 серпня 2010 року в частині вирішення зустрічної позовної вимоги про визнання договорів купівлі-продажу квартир недійсними в частині визнання недійсною частини пункту 4 у договорах купівлі-продажу квартир скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд в суд касаційної інстанції (а.с.8-16).

Приймаючи вказане рішення Верховний Суд України встановив, що закон передбачає обов'язковість здійснення платежів на території України в національній валюті, однак він не містить заборони на використання в розрахунках розміру грошових зобов'язань іноземної валюти або інших розрахункових величин.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року у справі за позовом ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_7 та інших про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир та додаткових угод до них, за зустрічним позовом ОСОБА_7, …. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інших до ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» про визнання угод недійсними в частині та зобов'язання вчинити певні дії за результатами розгляду касаційної скарги ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 серпня 2010 року судом встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині визнання недійсною частини пункту 4 у договорах купівлі-продажу квартир дійшов хибних висновків про те, що грошовий еквівалент зобов'язання не може бути визначено в іноземній валюті (а.с.22-29).

Іншим рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року у справі за позовом ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_8 та інших про визнання угод купівлі-продажу квартир недійсними, за зустрічним позовом ОСОБА_8 та інших до ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» про визнання угод купівлі-продажу квартир недійсними в частині та зобов'язання вчинити певні дії за результатами розгляду касаційної скарги ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 липня 2011 року судом встановлено, що належним виконанням зобов'язань за оспорюваними договорами купівлі-продажу квартир у будинку АДРЕСА_1 у м. Києві є внесення грошових коштів у національній валюті України у сумі, що станом на день сплати відповідає еквіваленту визначеної вартості квартир в умовних одиницях. Тобто, належним виконанням зобов'язань за договорами слід вважати таку сплату суми у гривнях, яка розраховується виходячи з еквіваленту вартості квартир, зазначених у договорах в умовних одиницях, перерахованого у гривню за курсом долару США до гривні на день здійснення платежів (а.с.17-21).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 та інших до ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов'язання вчинити дії встановлено, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про виконання позивачами умов договорів щодо виплати повної вартості квартир та вказав, що відповідно до умов договору від 14 лютого 1997 року укладеного, між ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» та ОСОБА_2, ОСОБА_1 продаж квартири АДРЕСА_3 здійснено за 50 606,00 грн., що на момент здійснення операції складає 26 722 умовні одиниці за курсом НБУ на день укладення договору (а.с.30-38).

За період з серпня 1995 року по вересень 2011 року за цим договором проведено виплати на загальну суму 10 829,00 доларів США з урахуванням курсу долара США до гривні на день здійснення платежів. Отже заборгованість з оплати квартири позивача у даній справі становить 15 893,00 доларів США (а.с.33).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставина щодо заборгованості ОСОБА_1, ОСОБА_2 по оплаті вартості квартири у розмірі 15 893,00 доларів США є встановленою.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 не виконали зобов'язань з оплати вартості квартири АДРЕСА_3 і їх заборгованість складає 15 893,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.08.2014 становить 220 753 грн. 77 коп.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача суми заборгованості за договором з урахуванням трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 209,60 доларів США, що за курсом НБУ с станом на 28.08.2014 становить 16 801 грн. 34 коп.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» про визнання зобов'язань припиненими у зв'язку з їх повним виконанням, зобов'язання вчинити дії.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом проведена неправильна оцінка доказів та невірно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.

Всі висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості пред'явленого позову повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

За правилом ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Належним виконанням зобов'язання у даному випадку є внесення грошових коштів у національній валюті України - гривні, у сумі, що станом на день сплати відповідає еквіваленту визначеної вартості квартири в умовних одиницях. Тобто належним виконанням зобов'язання за договором слід вважати таку сплату суми у гривнях, яка розраховується виходячи з еквіваленту вартості квартири, зазначеного у договорі в умовних одиницях, перерахованого у гривню за курсом долару США до гривні на день здійснення платежу. Доказів належного виконання зобов'язань за договором відповідачами не надано.

Посилання апелянтів на те, що ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» не виконує свої зобов'язання за договором купівлі-продажу належним чином та не повідомляє 7-му Київську державну нотаріальну контору про повне виконання ними зобов'язань за договором, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 20 березня 2000 року встановлено, що вони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, купили у позивача, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», квартиру АДРЕСА_4 за 50 606 грн. з виплатою повної вартості квартири протягом п'ятнадцяти років з моменту укладення договору і стали власниками квартири колегія суддів не приймає до уваги, оскільки предметом позову у зазначеній справи був договір про дольове будівництво зазначеної квартири та його розірвання, в той час як предметом позову у даній справі є невиконання умов договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, тобто обставини, на які посилається апелянт, не стосуються предмету та підстав заявленого позову.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: А.А. Пікуль

Т.І.Побірченко