Постанова № 52940576, 01.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 вересня 2015 року 11 год. 15 хв. № 826/14012/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, треті особи: приватне підприємство «Пріма Едіторе» та товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна», про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від 16 грудня 2013 року відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач), треті особи: приватне підприємство «Пріма Едіторе» (далі - ПП «Пріма Едіторе») та товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» (далі - ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна»), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 25 квітня 2013 року №0005702220 та №0005712220 (далі - оскаржувані рішення).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення №0005702220. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач).

У ході нового судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Представники третіх осіб у судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи треті особи повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2015 року вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій скасовано у зв'язку з тим, що ними не враховано та не досліджено питання щодо реальності здійснення господарських операцій та доказів, які б це підтверджували, а також суд касаційної інстанції вказав на необхідність врахувати та встановити факт проведення позивачем коригування валових витрат за перевіряємий період, факт віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 2 квартал 2011 року, а також правильність заповнення рядків декларації, що відображають коригування валових витрат.

Враховуючи позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 07 квітня 2015 року, у ході нового розгляду справи судом, у тому числі додатково, з'ясовано наступні обставини.

Так, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 рік, за результатами якої складено акт від 05.04.2013 року №922/2220/30383741 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем порушено пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.5. п. 138.10, п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2012 рік на суму 10915615,00 грн. та заниження зобов'язання з податку на прибуток підприємств у 4 кварталі 2011року на суму 866511,00 грн.

На підставі акту перевірки, 25 квітня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №0005702220, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10915615,00 грн.; №0005712220, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 866511,00 грн.

В контексті викладеного суд зазначає наступне.

Підставами для висновку про порушення позивачем норм ПК України стало те, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» та ПП «Пріма Едіторе» не спричинили настання реальних наслідків, а тому формування валових витрат є, на думку податкового органу, неправомірним. Вказані висновки ґрунтуються на актах позапланових перевірок ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» від 07.06.2012 року №313/22-5/36414062 та від 05.07.2012 року №380/22-6/36414062. Проведеними перевірками не підтверджено придбання ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» у контрагентів товарів та укладання угод без мети настання реальних наслідків.

Як встановлено судом, основним видом господарської діяльності позивача є роздрібна та оптова торгівля книгами, газетами, журналами, видання книг, видання журналів та періодичних публікацій, видання друкованих засобів масової інформації. що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації, що рекламувалися за замовленням позивача, а саме: «Магия красоты», Веселый художник», «Колекція собак. The DOG Collection», «Льодовиковий період. Колекція тварин», «Мадагаскар. Подорожі з тваринами», «Ранетки. Дівчата-зірки», «Черепашки ніндзя. Бойова четвірка», «Твої веселі друзі звірята», «Людина павук. Герої та лиходії», «Чарівний клуб», «Наполеонівські війни. Кавалерія», «Колекція котів. The CAT Collection».

У перевіряємий період позивач укладав правочини з наступними контрагентами.

Між позивачем та ТОВ «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна» укладено договір від 01.07.2009 року №01/06-09 про надання рекламних послуг, за умовами якого позивач замовив в ТОВ «Рекламна агенція» надання послуг з розміщення реклами на телебаченні: продукції позивача - дитячих журналів та іграшок. В подальшому до вказаного договору сторони уклали додатки, які містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт надання цих послуг, а саме: акти здачі-прийняття робіт від 30.06.2011 року №ОУ-0000028; від 11.07.2011 року №ОУ-0000030; від 03.10.2011 року №ОУ-Д20; від 03.10.2011 року №ОУ-Д21; від 03.10.2011 року №ОУ-Д22; від 02.11.2011 року №ОУ-Д23; від 04.11.2011 року №ОУ-Д23/1. Податкові накладні: від 10.06.2011 року №2, від 30.06.2011 року №6, від 11.06.2011 року №4, від 16.08.2011 року №1, від 14.09.2011 року №10, від 15.09.2011 року №11, від 29.09.2011 року №16, від 29.09.2011 року №17, від 29.09.2011 року №18, від 02.11.2011 року №1 та від 04.11.2011 року №2. Документи, що підтверджують факт виходу в ефір відеороликів з рекламною продукцією позивача є: ефірні довідки виданими телеканалами «Інтер», «ТРК Україна», « 11 канал», «СТБ», «Симон», «ICTV», «ОРТ», «Новий канал», «Малятко», «QTV». Факт оплати вище зазначених послуг підтверджується виписками з банка: від 10.06.2011 року №099; від 03.08.2011 року №133; від 29.09.2011 року №169; від 29.09.2011 року №169; 15.08.2011 року №141; 14.09.2011 року №159; 15.09.2011 року №160; від 29.09.2011 року №169; від 23.11.2011 року №025; від 06.12.2011 року №033. Також було надано диски, які містять інформацію про рекламні послуги.

На підтвердження подальшого виконання умов договору 01.07.2009 року №01/06-09 позивач надав договори, укладені між ТОВ «Рекламна агенція» та власниками телевізійних каналів для розміщення реклами, а саме: договір від 31.12.2010 року №ПП-18 та додатки до нього, акти приймання-передачі послуг та податкові накладні; договір від 01.01.2011 року з завданнями до нього, актами прийому-передачі послуг та податкові накладні; договір від 31.12.2010 року №ДР-21 з додатками до нього та додатковою угодою, акти прийому-передачі наданих послуг та податкові накладні; договір від 25.07.2011 року №16 з завданнями до нього, актами прийому-передачі, податковими накладними; договір від 25.03.2011 року №18 з додатковою угодою до нього, актом здачі-прийняття робіт та податковою накладною; договором від 04.01.2011 року №04/01-1 з завданнями до нього, актами прийому-передачі, податковими накладними; договір від 26.08.2011 року №0362 з завданнями до нього, актом здачі-прийняття виконаних послуг та податкові накладні; договір від 15.10.2009 року №37 з завданнями до нього, актами здачі-прийняття виконаних послуг та податкові накладні.

На підтвердження факту оплати наданих послуг позивач надав: виписки з рахунку від 10.06.2011 року №099, від 03.08.2011 року №133, від 11.08.2011 року №139, від 29 вересня 2011 року №169, від 29.09.2011 року №169, від 15.08.2011 року №141, від 14.09.2011 року №159, від 15.09.2011 року №160, від 29.09.2011 року №169, від 23.11.2011 року №025, від 06.12.2011 року №033; дебетові повідомлення банку від 10.06.2011 року, від 03.08.2011 року, від 11.08.2011 року, від 29.09.2011 року, від 29.2011 року, від 15.08.2011 року, від 14.09.2011 року, від 15.09.2011 року, від 29.09.2011 року, від 23.11.2011 року, від 06.12.2011 року; оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 «Замовлення» по контрагенту ТОВ «Рекламна компанія» за 2 півріччя 2011 року, в якій міститься інформація про суми коштів сплачених позивачем на користь ТОВ «Рекламна агенція» та якою підтверджується відображення результатів господарських операцій в бухгалтерському обліку.

Між позивачем та ПП «Пріма Едіторе» укладено договір від 03.01.2011 року №ОП 06/11 про надання послуг з продажів колекційних видань, а саме: «Магия красоты», Веселый художник», «Колекція собак. The DOG Collection», «Льодовиковий період. Колекція тварин», «Мадагаскар. Подорожі з тваринами», «Ранетки. Дівчата-зірки», «Черепашки ніндзя. Бойова четвірка», «Твої веселі друзі звірята», «Людина павук. Герої та лиходії», «Чарівний клуб».

Факт надання послуг підтверджується наступними документами: актами здачі-прийняття робіт від 29.07.2011 року №ОУ-0261; від 29.07.2011 року №ОУ-0262; від 29.07.2011 року №ОУ-0263;від 29.07.2011 року №ОУ-0264; від 29.07.2011 року №ОУ-0269; від 29.07.2011 року №ОУ-0270; від 29.07.2011 року №ОУ-071; від 29.07.2011 року №ОУ-0272; від 29.07.2011 року №ОУ-0273; від 29.07.2011 року №ОУ-0274; від29.07.2011 року №ОУ-0275; від 29.07.2011 року №ОУ-0276; від 29.07.2011 року №ОУ-0277; від 31.08.2011 року №ОУ-0300; від 31.08.2011 року №ОУ-0301; 31.08.2011 року №ОУ-0302; від 31.08.2011 року №ОУ-0303; від 31.08.2011 року №ОУ-0304; 31.08.2011 року №ОУ-0305; від 31.08.2011 року №ОУ-0306; від 31.08.2011 року №ОУ-0307; від 31.08.2011 року №ОУ-0308; від 31.08.2011 року №ОУ-0309; від 31.08.2011 року №ОУ-0310; від 31.08.2011 року №ОУ-0311; від 31.08.2011 року №ОУ-0312; від 31.08.2011 року №ОУ-0313; від 31.08.2011 року №ОУ-0314; від 31.08.2011 року №ОУ-0315; від 31.08.2011 року №ОУ-0316; від 31.08.2011 року №ОУ-0317; від 31.08.2011 року №ОУ-0318; від 28.09.2011 року №ОУ-0353; від 28.09.2011 року №ОУ-0354; від 28.09.2011 року №ОУ-0355; від 28.09.2011 року №ОУ-0356; від 28.09.2011 року №ОУ-0357; від 28.09.2011 року №ОУ-0358; від 28.09.2011 року №ОУ-0359; від 28.09.2011 року №ОУ-0360; від 28.09.2011 року №ОУ-0361; від 28.09.2011 року №ОУ-0362; від 28.09.2011 року №ОУ-0363; від 28.09.2011 року №ОУ-0364; від 28.09.2011 року №ОУ-0365; від 28.09.2011 року №ОУ-0366; від 28.09.2011 року №ОУ-0367; від 28.09.2011 року №ОУ-0368; від 28.09.2011 року №ОУ-0369; від 28.09.2011 року №ОУ-0370; від 28.09.2011 року №ОУ-0371. До актів здачі-прийняття робіт додаються додатки з зазначення змісту послуг. Податкові накладні: від 29.07.2011 року №34; від 29.07.2011 року №35; від 29.07.2011 року №36; від 29.07.2011 року №37; від 29.07.2011 року №38; від 29.07.2011 року №39; від 29.07.2011 року №40; від 29.07.2011 року №41; від 29.07.2011 року №42; від 29.07.2011 року №43; від 29.07.2011 року №44; від 29.07.2011 року №45; від 29.07.2011 року №46; від 29.07.2011 року №47; від 29.07.2011 року №48; від 29.07.2011 року №49; від 29.07.2011 року №50; від 31.08.2011 року №46; від 31.08.2011 року №47; від 31.08.2011 року №48; від 31.08.2011 року №49; від 31.08.2011 року №50; від 31.08.2011 року №51; від 31.08.2011 року №52; від 31.08.2011 року №53; від 31.08.2011 року №54; від 31.08.2011 року №55; від 31.08.2011 року №56; від 31.08.2011 року №57; від 31.08.2011 року №58; від 31.08.2011 року №59; від 31.08.2011 року №60; від 31.08.2011 року №61; від 31.08.2011 року №62; від 31.08.2011 року №63; від 31.08.2011 року №64; від 28.09.2011 року №49; від 28.09.2011 року №50; від 28.09.2011 року №51; від 28.09.2011 року №52; від 28.09.2011 року №53; від 28.09.2011 року №54; від 28.09.2011 року №55; від 28.09.2011 року №56; від 28.09.2011 року №57; від 28.09.2011 року №58; від 28.09.2011 року №59; від 28.09.2011 року №60; від 28.09.2011 року №61; від 28.09.2011 року №62; від 28.09.2011 року №63; від 28.09.2011 року №64; від 28.09.2011 року №65; від 28.09.2011 року №66; від 28.09.2011 року №67.

На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з оплатою послуг, наданих третіми особами, позивачем зазначено, що у перевіряємий період останнім здійснювалася на постійній основі діяльність з друку та розповсюдження, як на території України так і за її межами, - до Білорусії, Казахстану, Російської федерації колекційних видань вищезазначених журналів. Друк та комплектація журналів здійснювалася двома основними контрагентами позивача: ТОВ «Юнівест Маркетинг» та ТОВ «Аміда плюс».

На підтвердження зазначених правовідносин позивачем надано наступні документи: договір від 26.02.2009 року №95/09-П-К на друк журналів, укладеного між позивачем та ТОВ «Юнівест Маркетинг» з додатками; договір від 01.04.2009 року №98/09-П-Л на друк журналів укладеного між позивачем та ТОВ «Юнівест Маркетинг»; договір складського зберігання від 01.06.2006 року №ДСХ-01-06-06 укладеного між позивачем та ТОВ «Юнівест Маркетинг»; договір від 01.09.2006 року №01/09/2006 на виготовлення поліграфічної продукції укладеного між позивачем та ТОВ «Аміда Плюс» з додатком №1 до нього; додатки на замовлення комплектації журналів «The DOG Collection» випуск №18 від 15.04.2011 року, журналу «Твої веселі друзі звірята» випуск №43, від 19.08.2011 року та «Льодовиковий період» випуск №17 від 14.10.2011 року; видаткові накладні на давальницьку сировину від 08.11.2011 року №Пм-0001751 та від 29.09.2011 року №ПМ-0001596, акт здачі-прийняття робіт від 11.11.2011 року №РА-0000471 про надання послуг з комплектації номеру журналу з давальницької сировини, картки рахунку 201 (рух ТМЦ - журналу «Колекція котів» №5 за 2 півріччя 2011 року), картки рахунку 201 (рух ТМЦ - іграшки «Колекція котів» №5 за 2 півріччя 2011 року; договір від 06.07.2008 року №06/07/2008 про зберігання друкованої продукції укладеного між позивачем та ТОВ «Аміда Плюс»; договір на поставку періодичних видань друкованих засобів масової інформації від 01.12.2008 року №02/FB укладеного між позивачем та ДП «Бурда -Україна», копії видаткових накладних на поставку журналів та колекційних наборів карточок та іграшок підписаних між позивачем та ДП «Бурда -Україна» в період з травня по вересень 2011 року; договір складського зберігання від 01.12.2008 року №3/Х укладеного між позивачем та ДП «Бурда-Україна»; договір про надання послуг з продажів від 03.01.2011 року №ОП 06/11 та узгоджений перелік робіт; акт здачі прийняття робіт від 31.08.2011 року №ОУ-0307 з додатками нього «Розподіл відвантаження тиражу журналу «Мадагаскар. Подорож з тваринами», «Організація доставки продукції на склад «Бурда-Україна» для відвантаження у оптову-роздрібну торгівлю»; податкова накладна від 31.08.2011 року№53.

Відповідно до ст.ст. 2, 6, 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Згідно з п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Щодо посилання відповідача на акти позапланових перевірок контрагентів суд зазначає, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства.

Суд, звертає увагу на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений ст. 61 Конституції України.

Також, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Враховуючи викладене судом встановлено, що здійснені позивачем господарські операції з контрагентами носили реальний характер, а отримані послуги (товар) використані у господарської діяльності, що не спростовано відповідачем.

Стосовно прийняття оскаржуваного рішення №0005712220, суд зазначає наступне.

За результатами господарської діяльності у 2 кварталі 2011 року позивач задекларував в рядку 05.1 СВ «Витрати операційної діяльності, в тому числі: «собівартість придбаних та реалізованих товарів» податкової декларації з податку на прибуток підприємств у сумі 49858521,00 грн.

Окрім цього, в рядку 06.5.25 «Перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів» Додатку «ІВ» позивачем задекларовано коригування собівартості товарів в сумі 13073869,00 грн.

Операція повернення як в бухгалтерському так і в податковому обліку супроводжується коригуванням доходів та відповідно витрат, що формують собівартість реалізованих товарів.

Відповідно до ч. 140.2 ст. 140 ПК України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Отже, при заповненні податкової декларації позивач відобразив (1) показник 49858521,00 грн. (у рядку « 05.1 СВ») та (2) показник - 13073869,00 грн. (в рядку « 06.5.25» «Перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів» у зв'язку з коригуванням собівартості, що було наслідком обліку повернення частини раніше проданих журналів.

На підтвердження формування цього показника зумовленого тим фактом, що в 2 кварталі 2011 року також здійснювалось часткове повернення непроданої частини видань, позивачем надано наступні документи, а саме: накладні на повернення товарно-матеріальних цінностей, підписані між позивачем та ДП з 100% іноземною інвестицією «Бурда-Україна»: від 08.04.2011 року №675, від 15.04.2011 року №730, від 22.04.2011 року №777, від 30.04.2011 року №839, від 06.05.2011 року №1032, від 13.05.2011 року №897, від 20.05.2011 року №983, від 31.05.2011 року №1048, від 10.06.2011 року №1074, від 24.06.2011 року №1176, від 30.06.2011 року №1227.

На підтвердження відображених операцій з повернення товарно-матеріальних цінностей в бухгалтерському обліку позивачем надано: картка рахунку «ВР Валові доходи/витрати: «Перерахунок витрат у разі зміни компенсації вартості товарів за 2 квартал 2011 року», показник в якій - 13073868,99 грн. відповідає показнику задекларованому в рядку «06.5.25» «Перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг» податкової декларації; картка рахунку 791 «Результат операційної діяльності» від 08.04.2011 року, 15.04.2011 року, 22.04.2011 року, 30.04.2011 року, 30.04.2011 року, 06.05.2011 року, 13.05.2011 року, 20.05.2011 року, 31.05.2011 року, 10.06.2011 року, 24.06.2011 року та 30.06.2011 року, дані в яких відповідають коригуванню собівартості товарно-матеріальних цінностей при проведенні в бухгалтерському обліку; аналіз рахунку бухгалтерського обліку та оборотно-сальдову відомість по рахунку 84; реєстр накладних на повернення товарно-матеріальних цінностей за 2 квартал 2011 року, в якому міститься узагальнена інформація щодо операцій з повернення; реєстр накладних за 2 квартал 2011 року, в якому включено розрахунок коригування, які відповідають операціям повернення товару.

Отже, собівартість реалізованих позивачем товарів в податковій декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року відображена в двох рядках та відповідно становить не 49858521,00 грн. як визначено відповідачем, а 36784652,00 грн.: 49858 521,00 грн. (Рядок « 05.1 СВ податкової декларації «витрати операційної діяльності, в тому числі: собівартість придбаних та реалізованих товарів) - 13073869,00 грн. (рядок « 06.5.25» податкової декларації додатку «ІВ» «перерахунок витрат у разі зміни суми компенсації вартості товарів) = 36784652,00 грн.

Фактична розбіжність між даними бухгалтерського та податкового обліку позивача у вартості витрат, що формують собівартість товарів у 2 кварталі 2011 становить: 36784652,00 грн. (за даними податкового обліку) - 37302476,19 (за даними бухгалтерського обліку) = 517824,19 грн. (розбіжність).

Тобто, собівартість в податковому обліку є меншою на 517824,19 грн. ніж собівартість в бухгалтерському обліку. Таким чином до складу валових витрат позивачем віднесено меншу суму ніж зафіксована в бухгалтерському обліку.

Існування розбіжностей між даними податкового та бухгалтерського обліку є визнаним законодавство об'єктивним чинником спричиненим різними факторами, однак в результаті об'єкт оподаткування платника податку визначається саме на підставі податкового обліку.

Згідно з пп. 14.1.188 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова різниця - різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, та доходами і витратами, визначеними згідно з розділом III цього Кодексу.

Факт наявності податкової різниці не свідчить про будь-які порушення платником податку, у зв'язку з чим висновок відповідача про зменшення валових витрат позивачем є безпідставним та незаконним. Оскільки останній навіть не вказав в акті перевірки норму, яку нібито було порушення позивачем.

Отже, висновки відповідача про зменшення витрат операційної діяльності позивача у зв'язку з встановленням розбіжностей між даними наведеними в податковій декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року та даними бухгалтерського обліку є хибними та жодним чином необґрунтовані відповідачем.

Стосовно прийняття оскаржуваного рішення №0005702220, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, слугувало встановлення, понесення позивачем в результаті господарської діяльності значних невмотивованих витрат, що не пов'язані із господарською діяльністю та призвели до збитковості підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивач, за результатами господарської діяльності у 2012 році, задекларував збитковий фінансовий результат, а саме, в рядку « 07» «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності» податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік позивачем задекларовано показник « - 10915615,00 гривень».

Так, відповідач обґрунтував зазначений висновок тим, що від'ємне значення об'єкту оподаткування може виникнути виключно у випадку понесення витрат, не пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності.

Однак, в акті перевірки відсутні зауваження до формування витрат позивача у 2012 році, зокрема, зауваження до змісту господарських операцій 2012 року, первинних документів, оформлених позивачем в ході здійснення у 2012 році таких господарських операцій . Так, в акті зазначено, що підприємством завищено витрати за 2012 року на суму 10915615,00 грн., у зв'язку з тим, що вони не призвели до отримання доходу.

Суд зазначає, що відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 28 вересня 2011 року №1213 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» в рядку в рядку " 07" такої декларації зазначається "Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок 04) (+, -)".

Так, значення рядка «07» було визначено позивачем шляхом віднімання від значення рядка « 01» значення рядка « 04»: 129 120 869,00 грн. (рядок податкової декларації за 2012 рік «Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 02+рядок03)» - 140036484,00 грн. (рядок « 04» податкової декларації за 2012 рік «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 05+ рядок 06)» = 10915615,00 грн. (рядок « 07» податкової декларації за 2012 рік «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 01 - рядок04 (+, -)».

Згідно з пп. 14.1.36, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Отже, нормами права не встановлено обов'язку суб'єктів господарювання вести виключно прибуткову діяльність, а збиткова діяльність не свідчить про порушення платником податків вимог законодавства.

Збитковість господарської діяльності також не може бути підставою для визначення такої діяльності як не господарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю.

Аналогічну правову позицію підтримує і Верховний Суд України в своїй постанові від 28 лютого 2011 року у справі №21-13а11, зазначивши, що підприємство при укладенні договору купівлі-продажу з нерезидентом мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, що спростовує висновки інспекції про здійснення підприємством негосподарської діяльності, тобто такої що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Отже, судом встановлено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, встановлено та підтверджено факт проведення позивачем коригування валових витрат за перевіряємий період, факт віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2 квартал 2011 року, а також встановлено правильність заповнення рядків декларації, що відображають коригування валових витрат, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, треті особи: приватне підприємство «Пріма Едіторе» та товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Інтер Медіа Сервіс Україна», про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 25 квітня 2013 року №0005702220 та №0005712220.

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іглмосс Едішенз» (код ЄДРПОУ 30383741) здійснений ним судовий збір у розмірі 2309,00 грн. (дві тисячі триста дев'ять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39561761).

Копію постанови направити (вручити) сторонам та третім особам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин