Постанова № 52934412, 28.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року 810/3607/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс-Нерухомість» до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс-Нерухомість» (далі – позивач або ТОВ «Ренесанс-Нерухомість») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі – Ірпінська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2015 №0000212204 та №0000202204.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 24.12.2014 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2012 по 29.02.2012, з 01.04.2012 по 31.07.2012 та податку на прибуток з 01.01.2012 по 31.12.2012».

Позивач стверджує, що господарські операції на підставі яких ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» сформувало показники податкового кредиту та витрат мали реальний характер, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги господарських операцій, зокрема, договорами, видатковими і податковими накладними, а придбані товари та отримані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки рішення, якими позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи Ірпінської ОДПІ при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а рішення, прийняті за результатами перевірки є законним.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача у перевіряємий період вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов’язань. Зокрема за наявною у податкового органу інформацією контрагенти позивача не мають відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт транспортування, отримання і подальшого використання придбаних у контрагентів товарів та послуг.

У судове засідання, призначене на 19.10.2015, з’явились представники позивача. Відповідач у судове засідання не з’явився, матеріали справи містять письмове клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренесанс-Нерухомість» (ідентифікаційний код 35023901, місцезнаходження: 08203, Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1), зареєстроване 13.08.2007 як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №470778 (а.с. 202). Позивач взятий на податковий облік 14.08.2007 за №43, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в Ірпінській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Основним видом економічної діяльності ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» відповідно до КВЕД є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20); діяльність головних управлінь (хед-офісів) (70.10).

У період з 16.12.2014 по 22.12.2014 посадовою особою Ірпінської ОДПІ, на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 15.12.2014 №1011 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2012 по 29.02.2012, з 01.04.2012 по 31.07.2012 та податку на прибуток з 01.01.2012 по 31.12.2012 по взаємовідносинах з ТОВ «Верона» та щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2012 по 31.07.2012 та податку на прибуток з 01.01.2012 по 31.12.2012 по взаємовідносинах з ТОВ «СБ Сокіл».

Результати перевірки оформлені актом від 24.12.2014 №52/22-4/35023901 (далі – акт перевірки) (т.1, а.с. 20-37).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Ренесанс-Нерухомість:

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов’язання з податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 на загальну суму216611,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 11801,00 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 138806,00 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 66004,00 грн.

- пункту 192.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, чим занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 195527,00 грн., у тому числі за лютий 2012 року на суму 11239,00 грн., за квітень 2012 року на суму 58758,00 грн., за травень 2012 року на суму 59740,00 грн., за червень 2012 року на суму 13698,00 грн., за липень 2012 року на суму 52092,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання послуг у ТОВ «Верона» та ТОВ «СБ Сокіл».

При перевірці відповідачем використано податкову інформацію, викладену в акті ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.08.2013 №714/26-58-22-02-18/30574384 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Верона» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період лютий, квітень, травень, червень та липень 2012 року» та у довідці ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.09.2013 №212/26-52-22-04/32157809 «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «СБ Сокіл» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «СБ Рапіра» їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень, червень, липень 2012 року.

На підставі вказаних матеріалів відповідач дійшов висновку щодо неможливості фактичного здійснення ТОВ «Верона» та ТОВ «СБ Сокіл» господарських операцій через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв’язку з відсутністю в останніх основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ «Верона» та ТОВ «СБ Сокіл» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У зв’язку з цим відповідач зазначає, що надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер господарських операцій у перевіряємий період.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Ірпінською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000212204 від 02.02.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 244408,00 грн., у тому числі 195527,00 грн. за основним платежем та 48881,75 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 17);

- №0000202204 від 02.02.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 271513,00 грн., у тому числі 216611,00 грн. за основним платежем та 54902,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 18).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з’ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» (Замовник) та ТОВ «Верона» (Виконавець) укладено договір №б/н від 10.07.2009, відповідно до якого ТОВ «Верона» зобов’язується надати ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» послуги по поставці фруктових наборів до офісів орендарів офісної будівлі за адресою: вул. М. Грінченка, буд. 4, літера «Б» в цілях підвищення конкурентоспроможності власника офісної будівлі згідно попередньо погодженого сторонами по цінам та асортименту кошторису, а ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» зобов’язувалось прийняти послуги та сплатити їх (т.ІІ, а.с. 2-4).

10 липня 2009 року між ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» та ТОВ «Верона» укладено договір про надання послуг №б/н, відповідно до якого ТОВ «Верона» зобов’язується надати ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» послуги по поставці фруктових наборів до офісів орендарів офісної будівлі за адресою: вул. М. Грінченка, буд. 4, літера «В» в цілях підвищення конкурентоспроможності власника офісної будівлі згідно попередньо погодженого сторонами по цінам та асортименту кошторису, а ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» зобов’язувалось прийняти послуги та сплатити їх (т.ІІ а.с. 6-9).

27 жовтня 2009 року між ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» та ТОВ «Верона» укладено договір про надання послуг №б/н, відповідно до якого ТОВ «Верона» зобов’язується надати ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» послуги по поставці фруктових наборів до офісів орендарів офісної будівлі за адресою: вул. М. Амосова, буд. 12 в цілях підвищення конкурентоспроможності власника офісної будівлі згідно попередньо погодженого сторонами по цінам та асортименту кошторису, а ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» зобов’язувалось прийняти послуги та сплатити їх (т.ІІ, а.с. 10-12).

Умовами вказаних договорів передбачено, що кошторис додається до кожної поставки. Поставка здійснюється Виконавцем один раз на тиждень у вівторок протягом дії договору.

За змістом пункту 3.2 зазначених договорів, оплата вартості послуг проводиться шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця на основі рахунків-фактур, що надаються виконавцем по факту надання послуг, але не пізніше 15 числа місяця, що слідує за тим, в якому було надано послуги.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Верона», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи-контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Позивач зауважив, що лише після отримання перелічених документів товариством були укладені відповідні договори.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Верона», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

Судом встановлено, що на виконання договорів від 10.07.2009 та від 27.09.2009 ТОВ «Верона» надало позивачу послуги з поставки фруктових наборів до офісних будівель:

- за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4, літера «В», що підтверджується наданими до перевірки та матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт №ОУ-00003 від 31.01.2012, № ОУ-00002 від 31.01.2012, № ОУ-00006 від 28.02.2012, № ОУ-00009 від 27.03.2012, №№ ОУ-00012 від 24.04.2012, № ОУ-00015 від 29.05.2012, № ОУ-00018 від 26.06.2012, № ОУ-00021 від 31.07.2012, №ОУ-00024 від 28.08.2012 (т. ІІ, а.с. 14, 22, 30, 34, 44, 52, 58);

- за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4, літера «Б», що підтверджується наданими до перевірки та матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт № ОУ-00002 від 31.01.2012, № ОУ-00005 від 28.02.2015, № ОУ-00008 від 27.03.2012, № ОУ-00011 від 24.04.2012, № ОУ-00014 від 29.05.2012, № ОУ-00017 від 26.06.2012, № ОУ-00020 від 31.07.2012, №ОУ-000023 від 28.08.2012 (т. ІІ, а.с. 16, 24, 28, 36, 42, 48, 54);

- за адресою: м. Київ, вул. М. Амосова, буд. 12, що підтверджується наданими до перевірки та матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт № ОУ-00001 від 31.01.2012, №№ ОУ-00004 від 28.02.2012, № ОУ-00007 від 27.03.2012, № ОУ-00010 від 24.04.2012, № ОУ-00013 від 29.05.2012, № ОУ-00016 від 26.06.2012, № ОУ-00019 від 31.07.2012, №ОУ-00022 від 28.08.2012 (т. ІІ, а.с. 18, 20, 26, 32, 38, 46, 50, 56).

В оплату за надані послуги, позивач перерахував на користь ТОВ «Верона» кошти згідно банківських виписок (т.ІІ а.с. 208-235).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 73348,39 грн., позивач отримав від ТОВ «Верона» податкові накладні №216 від 31.01.2012 на суму 54118,83, у т.ч. ПДВ 9019,81 грн., №217 від 31.01.2012 на суму 10472,02 грн., у т.ч. ПДВ 1745,34 грн., №218 від 31.01.2012 на суму 24808,34 грн., у т.ч. ПДВ 4134,72 грн., №303 від 28.02.2012 на суму 41983,12 грн., у т.ч. ПДВ 6997,19 грн., №304 від 28.02.2012 на суму 7070,54 грн., у т.ч. ПДВ 1178,42 грн., №305 від 28.02.2012 на суму 18381,70 грн., у т.ч. ПДВ 3063,62 грн., №253 від 23.03.2012 на суму 11066,26 грн., у т.ч. ПДВ 1844,38 грн., №292 від 27.03.2012 на суму 49317,29 грн., у т.ч. ПДВ 8219,55 грн., №293 від 27.03.2012 на суму 9568,39 грн., у т.ч. ПДВ 1594,73 грн., №294 від 27.03.2012 на суму 11620,72 грн., у т.ч. ПДВ 1936,79 грн., №217 від 18.04.2012 на суму 11266,99 грн., у т.ч. ПДВ 1877,83 грн., №292 від 24.04.2012 на суму 16242,91 грн., у т.ч. ПДВ 2707,15 грн., №291 від 24.04.2012 на суму 7563,26 грн., у т.ч. ПДВ 1260,54 грн., №216 від 18.04.2012 на суму 5545,76 грн., у т.ч. ПДВ 924,29 грн., №290 від 24.04.2012 на суму 34609,95 грн., у т.ч. ПДВ 5768,32 грн., №215 від 18.04.2012 на суму 23179,39 грн., у т.ч. ПДВ 3863,23 грн., №368 від 29.05.2012 на суму 12005,92 грн., у т.ч. ПДВ 2000,99 грн., №275 від 22.05.2012 на суму 25743,73 грн., у т.ч. ПДВ 4290,62 грн., №276 від 22.05.2012 на суму 4426,84 грн., у т.ч. ПДВ 737,81 грн., №277 від 22.05.2012 на суму 13087,84 грн., у т.ч. ПДВ 2181,31 грн., №366 від 29.05.2012 на суму 27367,04 грн., у т.ч. ПДВ 4561,17 грн., №367 від 29.05.2012 на суму 4933,68 грн., у т.ч. ПДВ 822,28 грн., №310 від 26.06.2012 на суму 51392,96 грн., у т.ч. ПДВ 8565,49 грн., №311 від 26.06.2012 на суму 10475,16 грн., у т.ч. ПДВ 1745,86 грн., №313 від 26.06.2012 на суму 20320,82 грн., у т.ч. ПДВ 3386,80 грн., №379 від 31.07.2012 на суму 25756,07 грн., у т.ч. ПДВ 4292,68 грн., №378 від 31.07.2012 на суму 14124,79 грн., у т.ч. ПДВ 2354,13 грн., №377 від 31.07.2012 на суму 64611,76 грн., у т.ч. ПДВ 10768,63 грн., №326 від 28.08.2012 на суму 33547,18 грн., у т.ч. ПДВ 5591,20 грн., №327 від 28.08.2012 на суму 9208,70 грн., у т.ч. ПДВ 1534,78 грн., №328 від 28.08.2012 на суму 17209,50 грн., у т.ч. ПДВ 2868,25 грн. (т.ІІ, а.с. 59-89).

Суми ПДВ у загальному розмірі 73348,39 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів, а суми перераховані контрагенту в якості оплати послуг віднесені позивачем до складу витрат 2012 року.

Щодо господарських операцій ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» та ТОВ «СБ Сокіл» у квітні, травні та липні 2012 судом встановлено наступне.

1 серпня 2010 року між ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» (Замовник) та ТОВ «СБ Сокіл» (Виконавець) укладено договір №01/08Б, за умовами якого Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону офісну будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4, літера «Б», позначений на План-схемі охорони Об’єкта, із призначенням трьох постів Виконавця з цілодобовим режимом роботи (т.ІІ, а.с. 90-100).

На виконання умов договору позивачем передано ТОВ «СБ Сокіл» План-схему охорони об’єкта, розташованого за адресою м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4, літера «Б» (т.ІІ, а.с. 102) та вимоги до технічного стану об’єкта та місць зберігання цінностей (т.ІІ, а.с. 101).

Додатком №3 до договору №01/08Б від 01.08.2010 сторони погодились, що вартість наданих послуг згідно даного договору одним співробітником ТОВ «СБ Сокіл» з цілодобовим режимом роботи складає 17,00 грн., у тому числі ПДВ 2,83 грн., за одну годину. Оплата здійснюється Замовником згідно актів виконаних робіт, де вказується кількість відпрацьованих годин працівниками Виконавця (т.ІІ, а.с. 103).

1 липня 2012 року між ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» (Замовник) та ТОВ «СБ Сокіл» (Виконавець) укладений договір №01-01/07/12, за умовами якого Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону офісну будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. М. Амосова, буд. 12, позначений на План-схемі охорони Об’єкта, із призначенням одинадцяти постів Виконавця з цілодобовим режимом роботи та одного поста з режимом роботи з 08:00 до 19:00 год. (т.ІІ а.с. 106-116).

На виконання умов договору позивачем передано ТОВ «СБ Сокіл» План-схему охорони об’єкта, розташованого за адресою м. Київ, вул. М. Амосова, буд. 12 (т.ІІ, а.с. 120) разом з додатком №1 з дислокацією постів Виконавця на об’єкті (т.ІІ а.с. 117).

Додатком №3 до договору від 01.07.2012 №01-01/07/12 сторони погодились, що вартість наданих послуг одним співробітником ТОВ «СБ Сокіл» з цілодобовим режимом роботи складає 17,00 грн., у тому числі ПДВ 2,83 грн. Вартість послуг співробітником Виконавця з півдобовим режимом роботи складає 20,00 грн., у тому числі ПДВ 3,33 грн. (т.ІІ а.с. 119).

26 вересня 2011 року між ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» (Замовник) та ТОВ «СБ Сокіл» (Виконавець) укладений договір №26/09В, за умовами якого Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону офісну будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4, літера «В», позначений на План-схемі охорони Об’єкта, із призначенням одного співробітника Виконавця з цілодобовим режимом роботи (т.ІІ а.с. 122-132).

На виконання умов договору позивачем передано ТОВ «СБ Сокіл» План-схему охорони об’єкта, розташованого за адресою м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4, літера «В» (т.ІІ а.с. 134) та вимоги до технічного стану об’єкта та місць зберігання цінностей (т.ІІ а.с. 133).

Додатком №3 до договору №26/09В від 26.09.2011 сторони погодились, що вартість наданих послуг згідно даного договору одним співробітником ТОВ «СБ Сокіл» з цілодобовим режимом роботи складає 12500 грн., у тому числі ПДВ 2083,33 грн. за один місяць. Оплата здійснюється Замовником згідно актів виконаних робіт, де вказується кількість відпрацьованих годин працівниками Виконавця (т.ІІ а.с. 136).

Судом встановлено, що на виконання вказаних договорів ТОВ «СБ Сокіл» надало позивачу послуги з охорони офісних будівель, що знаходяться за адресами:

- м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4, літера «Б», що підтверджується наданими до перевірки та матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт №№ОУ-0000020 від 31.01.2012, №ОУ-0000060 від 29.02.2012, №ОУ-0000087 від 31.03.2012, №ОУ-0000114 від 31.05.2012, №ОУ-0000174 від 31.07.2012, №ОУ-0000199 від 31.08.2012, №ОУ-0000202 від 30.09.2012, №ОУ-0000222 від 31.10.2012, №ОУ-0000245 від 30.11.2012, №ОУ-0000266 від 31.12.2012 (т.ІІ а.с. 146-155).

- м. Київ, вул. М. Амосова, буд. 12, що підтверджується наданими до перевірки та матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт №ОУ-0000019 від 31.01.2012, №ОУ-0000086 від 31.03.2012, №ОУ-0000113 від 31.05.2012, №ОУ-0000173 від 31.07.2012, №ОУ-0000198 від 31.08.2012, №№ОУ-0000201 від 30.09.2012, №ОУ-0000221 від 31.10.2012, №ОУ-0000244 від 30.11.2012, №ОУ-0000265 від 31.12.2012 (т.ІІ а.с. 137-146).

- м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4, літера «В», що підтверджується наданими до перевірки та матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт №№ОУ-0000018 від 31.01.2012, №ОУ-0000064 від 28.02.2012, №ОУ-0000058 від 29.02.2012, №ОУ-0000061 від 29.02.2012, №ОУ-0000088 від 31.03.2012, №ОУ-0000085 від 31.03.2012, №ОУ-0000112 від 31.05.2012, №ОУ-0000115 від 31.05.2012, №ОУ-0000175 від 31.07.2012, №ОУ-0000172 від 31.07.2012, №ОУ-0000197 від 31.08.2012, №ОУ-0000200 від 30.09.2012, №ОУ-0000220 від 31.10.2012, №ОУ-0000243 від 30.11.2012, №ОУ-0000264 від 31.12.2012 (т.ІІ а.с. 156-170).

В оплату за надані послуги, позивач перерахував на користь ТОВ «СБ Сокіл» кошти згідно банківських виписок (т.ІІ а.с. 208-235).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 132947,47 грн., позивач отримав від ТОВ «СБ Сокіл» податкові накладні №25 від 31.01.2012 на суму 64206,62 грн., у т.ч. ПДВ 10701,10 грн., №26 від 31.01.2012 на суму 143561,62 грн., у т.ч. ПДВ 23926,94 грн., №27 від 31.01.2012 на суму 37952,93 грн., у т.ч. ПДВ 6325,49 грн., №16 від 29.02.2012 на суму 60235,99 грн., у т.ч. ПДВ 10039,33 грн., №17 від 29.02.2012 на суму 134803,55 грн., у т.ч. ПДВ 22467,26 грн., №18 від 29.02.2012 на суму 35504,35 грн., у т.ч. ПДВ 5917,39 грн., №18 від 31.03.2012 на суму 64886,76 грн., у т.ч. ПДВ 10814,46 грн., №19 від 31.03.2012 на суму 143781,66 грн., у т.ч. ПДВ 23963,61 грн., №20 від 31.03.2012 на суму 37952,93 грн., у т.ч. ПДВ 6325,49 грн., №28 від 30.04.2012 на суму 65839,01 грн., у т.ч. ПДВ 10973,17 грн., №27 від 30.04.2012 на суму 139072,56 грн., у т.ч. ПДВ 23178,76 грн., №25 від 30.04.2012 на суму 36728,64 грн., у т.ч. ПДВ 6121,44 грн., №16 від 31.05.2012 на суму 76857,60 грн., у т.ч. ПДВ 12809,60 грн., №17 від 31.05.2012 на суму 143561,62 грн., у т.ч. ПДВ 23926,94 грн., №18 від 31.05.2012 на суму 37952,93 грн., у т.ч. ПДВ 6325,49 грн., №18 від 31.07.2012 на суму 12500,00 грн., у т.ч. ПДВ 2083,33 грн., №15 від 31.07.2012 на суму 78217,87 грн., у т.ч. ПДВ 13036,31 грн., №20 від 31.08.2012 на суму 78217,87 грн., у т.ч. ПДВ 13036,31 грн., №14 від 30.09.2012 на суму 74817,12 грн., у т.ч. ПДВ 12469,52 грн., №17 від 30.11.2012 на суму 76177,39 грн., у т.ч. ПДВ 12696,23 грн., №23 від 31.12.2012 на суму 77537,74 грн., у т.ч. ПДВ 12922,96 грн., №17 від 31.07.2012 на суму 37952,93 грн., у т.ч. ПДВ 6325,49 грн., №22 від 3108.2012 на суму 37952,93 грн., у т.ч. ПДВ 6325,49 грн., №16 від 30.09.2012 на суму 36728,64 грн., у т.ч. ПДВ 6121,44 грн., №19 від 30.11.2012 на суму 36728,64 грн., у т.ч. ПДВ 6121,44 грн., №25 від 31.12.2012 на суму 37952,93 грн., у т.ч. ПДВ 6325,49 грн., №16 від 31.07.2012 на суму 144001,70 грн., у т.ч. ПДВ 24000,28 грн., №21 від 31.08.2012 на суму 144001,70 грн., у т.ч. ПДВ 24000,28 грн., №15 від 30.09.2012 на суму 139072,56 грн., у т.ч. ПДВ 23178,76 грн., №18 від 30.11.2012 на суму 139512,65 грн., у т.ч. ПДВ 23252,11 грн., №24 від 31.12.2012 на суму 143781,66 грн., у т.ч. ПДВ 23963,61 грн., №28 від 31.01.2012 на суму 12500,00 грн., у т.ч. ПДВ 2083,33 грн., №19 від 29.02.2012 на суму 12500,00 грн., у т.ч. ПДВ 2083,33 грн., №19 від 29.02.2012 на суму 12500,00 грн., у т.ч. ПДВ 2083,33 грн., №21 від 31.03.2012 на суму 12500,00 грн., у т.ч. ПДВ 2083,33 грн., №26 від 30.04.2012 на суму 12500,00 грн., у т.ч. ПДВ 2083,33 грн., №19 від 31.05.2012 на суму 12500,00 грн., у т.ч. ПДВ 2083,33 грн. (т.ІІ а.с. 171-207).

Суми ПДВ у загальному розмірі 132947,47 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів, а суми перераховані контрагенту в якості оплати послуг віднесені позивачем до складу витрат 2012 року.

Судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги вищевказаних господарських операцій.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам суду не надав.

Статус позивача та його контрагентів, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Верона» та ТОВ «СБ Сокіл» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагенти були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Водночас, щодо зауважень представника відповідача про дефектність податкових накладних, виданих ТОВ «Верона» з огляду на неможливість їх віднесення до конкретного договору, позаяк договори на надання послуг з ТОВ «Верона» складені однією датою (10.07.2009), проте не містять номеру, суд зазначає, що така обставина жодним чином не впливає на можливість ідентифікації податкової накладної до конкретного договору, оскільки зазначеним договорами послуги надавались за двома різними адресами: вул. М. Грінченка, буд. 4-Б та вул. М. Грінченка, буд. 4-В, що належним чином відображено у податкових накладних та у актах здачі-прийняття робіт.

Більш того, суд зауважує, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі, чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку із його господарською діяльністю мали місце.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що суму податкового кредиту та витрат позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагенти позивача не звітували до податкового органу, не відображали результати господарських операцій з позивачем та не сплатили до бюджету обов’язкових платежів.

У зв’язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання були визначені позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам в складі вартості придбаних товарів та робіт, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Оскільки, на думку податкового органу, послуги фактично не надавались, товари не постачались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угоди є безтоварними, тому формування податкового кредиту і витрат за ними вчинено позивачем незаконно.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість відповідач виходив з того, що ТОВ «Верона» та ТОВ «СБ Сокіл» не виконували своїх обов'язків з надання відповідних послуг, оскільки останні мають ознаки фіктивності та за твердженнями податкового органу здійснюють діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

На підтвердження зазначеного відповідач посилається на акт ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.08.2013 №714/26-58-22-02-18/30574384 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Верона» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період лютий, квітень, травень, червень та липень 2012 року».

Із вказаного акту вбачається, що ТОВ «Верона» відсутнє за податковою адресою та не має адміністративно-господарських засобів для виконання взятих на себе зобов’язань.

Разом з тим, такі доводи відповідача не були доведені належними доказами, адже відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Так, суд звертає увагу, що належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з цим, відповідачем не надано суду належних доказів, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, який би містив запис про відсутність ТОВ «Верона» за вказаним ним місцезнаходженням станом на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій.

Натомість суд бере до уваги, що позивачем вжито вичерпних заходів щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ «Верона» та відсутності дефектів у його правовому статусі, шляхом перевірки в офіційно оприлюднених джерелах відомостей щодо місцезнаходження та наявності статусу платника ПДВ.

Крім того, відповідач посилається на довідку ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.09.2013 №212/26-52-22-04/32157809 «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «СБ Сокіл» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «СБ Рапіра» їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень, червень, липень 2012 року.

Згідно вказаної довідки, реальність господарських операцій між ТОВ «СБ Сокіл» та ТОВ «СБ Рапіра» за квітень, червень, та липень 2012 року не підтверджується.

Однак, будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень яким чином господарські операції ТОВ «СБ Сокіл» та ТОВ «СБ Рапіра» впливають на товарність угод, укладених між ТОВ «Ренесанс-Нерухомість та ТОВ «СБ Сокіл» податковим органом не наведено.

Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції, у першу чергу, повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку, а податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

У контексті вищезазначеного, жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства та невідображення в податковому обліку операцій з поставки товару позивачеві, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди відповідач не надав.

Суд вважає, що отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялось ТОВ «СБ Сокіл» та ТОВ «Верона» на предмет наявності у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв’язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб’єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

З метою забезпечення повного та об’єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 28.09.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, письмову інформацію про наявність у ТОВ «Верона», ТОВ «СБ Сокіл» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1-ДФ ТОВ «Верона», ТОВ «СБ Сокіл»; письмову інформацію про наявність заборгованості у ТОВ «Верона», ТОВ «СБ Сокіл» щодо сплати податків, зборів, обов’язкових платежів.

Вимоги вказаної ухвали відповідач виконав частково, а саме, надав суду податковий розрахунок (форму 1-ДФ) з якого слідує, що у четвертому кварталі 2012 року на ТОВ «СБ Сокіл» працювало 49 осіб.

Водночас, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагенти позивача не звітувались до податкового органу, не відображали результати господарських операцій з позивачем та не сплатили до бюджету обов'язкових платежів.

Слід також зазначити, що податковим органом в контексті наведених в Акті перевірки доводів про відсутність у ТОВ «Верона» необхідних адміністративно-господарських засобів, не доведено належними та допустимими доказами обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагенту позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні, та у цьому контексті відповідачем не надано податкової звітності контрагента, з якої б вбачалась відсутність у ТОВ «Верона» умов та ресурсів, необхідних для здійснення спірних операцій.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, це не означає, що суд зобов’язаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі – суб’єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.

Безпідставним є також посилання контролюючого органу на відсутність сертифікатів якості на фруктові набори, що поставлялись ТОВ «Верона» як на доказ безтоварності зазначених господарських операцій, оскільки, по-перше, за змістом договорів про надання послуг від 10.07.2009 та від 27.10.2009 відсутня умова, яка б передачу сертифікатів якості разом із фруктовими наборами; по - друге, сертифікати якості не відносяться до переліку первинних документів, визначених податковим законодавством, та не можуть підтверджувати реальність або фіктивність господарської операції.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» не є імпортером харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів та не здійснює будь-якої діяльності, пов’язаної з їх реалізацією, а тому не зобов’язане зберігати відповідні сертифікати.

У зв’язку з цим суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Наведені обставини свідчать, що податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту, викладені в Акті перевірки висновки не ґрунтуються на дослідженні договору, який укладався позивачем із ТОВ «Верона» ТОВ «СБ Сокіл», а висновки про їх формальність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочинів задля заниження об’єкту оподаткування і несплати податків.

Факт надання контрагентами послуг, обумовлених договорами підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Водночас, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме послуги надавались, їх зміст та обсяг, на яких умовах та за якою ціною, між якими контрагентами.

Зокрема, матеріали справи містять відповідні кошториси, складання яких обумовлено пунктами 2.1 договорів про надання послуг з ТОВ «Верона», з яких вбачається склад поставлених на користь позивача фруктових наборів, кількість та вартість за кожну одиницю (т.1, а.с. 91-127). При цьому, сторонами до кожного акту здачі-прийняття робіт складались додатки, з яких вбачається найменування орендарів офісних приміщень, яким передавались фруктові набори, дату їх передачі та кількість (т.1, а.с. 15-55).

Складені за результатами господарських операцій з ТОВ «СБ Сокіл» акти здачі - прийняття робіт містять вичерпні дані щодо кількості відпрацьованих годин співробітниками ТОВ «СБ Сокіл» та їх вартість.

У ході розгляду справи позивач відзначив, що придбані у ТОВ «СБ Сокіл», ТОВ «Верона» послуги безпосередньо призначались для використання у власній господарській діяльності.

Як пояснив позивач, ТОВ «Ренесанс-Нерухомість» є обслуговуючою компанією (менеджером, що здійснює адміністративне керівництво), що надає послуги з управління та адміністративного керівництва та експлуатації офісних будівель.

Так, за договором з ТОВ «Проект-А» (Власник) від 01.04.2008 №б/н та з ПрАТ «ІСА Прайм Девелопментс» від 01.04.2008 №б/н позивач (Агент) зобов’язувався за завданням Власника офісної будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 4, літера «Б» та літера «В» надати послуги з управління та адміністративного керівництва, в рамках цього ж договору позивач виступає комерційним посередником ТОВ «Проект-А» шляхом надання послуг в укладенні договорів або надання фактичних послуг від імені Власника, в його інтересах, під його контролем та за його рахунок (т.1, а.с. 136-142; 164-169).

На виконання взятих на себе зобов’язань за вказаним договором позивачем за рахунок та в інтересах ТОВ «Проект-А» було укладено договори з ТОВ «Верона» та ТОВ «СБ Сокіл».

Як вбачається з матеріалів справи, вартість наданих ТОВ «Верона» та ТОВ «СБ Сокіл» у подальшому перевиставлені ТОВ «Проект-А» та ПрАТ «ІСА Прайм Девелопментс», що підтверджується додатками №1 до актів виконаних робіт (т.1, а.с. 143-152; 171-180).

З огляду на вищевикладене, придбання послуг у ТОВ «Верона» та ТОВ «СБ Сокіл» в контексті з основним видом діяльності позивача та зазначених договорів прямо вказує на наявність ділової мети у позивача та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності.

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необ’єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Верона» та ТОВ «СБ Сокіл» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 216611,00 грн., та пункту 192.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, чим занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 195527,00 грн.,є необґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних робіт у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов’язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товару спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 02.02.2015 №0000212204 та №0000202204.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс-Нерухомість» (ідентифікаційний код 35023901) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. згідно квитанції №ПН824 від 13.08.2015 за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 28.10.2015