Рішення № 5292825, 31.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/41231.07.09 За позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до 1) відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

2) приватного підприємства "Західна продуктова компанія"

третя особа-1 комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації"

третя особа-2Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України

третя особа-3 Луцький національний технічний університет

третя особа-4 Міністерство освіти і науки України

про визнання недійсними договорів купівлі - продажу

За зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Міністерства оборони України

третя особаприватне підприємство "Західна продуктова компанія"

провизнання права власності

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратуриХруленко О.В.

Від Міністерства оборони України Примак А.І.(дов. від 31.10.2008)

Порайко А.М.(дов. від 22.12.2008)

Шеремет О.В.(дов. від 11.01.2008)

Від ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"Просянюк О.В.(дов. від 20.11.2008)

Патова А.І.(дов. від 20.11.2008)

Савченко С.О.(дов. від 20.11.2008)

Попова А.І.(дов. від 20.11.2008)

Від ПП "Західна продуктова компанія"не зявився

Від КП "Волинське обласне бюро

технічної інвентаризації"не зявився

Від Центрального спеціалізованого

будівельного управління Міністерства

оборони УкраїниКоваль О.Б.(дов. від 15.01.2009)

Від Луцького національного

технічного університетуМартіросян А.Г.(дов. від 16.06.2009)

Від Міністерства освіти і науки України не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсними договорів купівлі продажу державного майна від 19.12.2006 № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 459060-061, які укладені між відповідачем-1(покупець) та відповідачем-2(продавець).

Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані договори купівлі-продажу не відповідають вимогам закону та суттєво порушують інтереси держави права Міністерства оборони України як єдиного законного власника спірного майна. За своїм змістом ці вимоги прокурора відповідають такому способу захисту прав власника, як витребування майна з чужого незаконного володіння, який передбачений ст. 387 ЦК України.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.11.2008 порушено провадження у справі №50/412 та призначено її до розгляду на 26.11.2008.

26.11.2008 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача та відповідача-1 і надали пояснення по справі.

Представник відповідача-1 заявив клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Суд задовольнив дане клопотання.

Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання 26.11.2008 не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 30.12.2008.

30.12.2008 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача-1 і подали клопотання про розгляд справи у більш тривалий термін, ніж це передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Представники прокуратури, відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 21.01.2009.

21.01.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача-1, дали пояснення та подали додаткові докази.

Представники прокуратури, відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, відповідач-2 та прокуратура причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від третьої особи через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі. Розгляд справи було відкладено на 11.02.2009.

11.02.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача та відповідача-1 і дали пояснення.

Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача не виконав вимог ухвали господарського суду м. Києва від 21.01.2009. Розгляд справи було відкладено на 26.02.2009.

26.02.2009 в судовому засіданні була оголошена перерва на 03.03.2009 для подання додаткових доказів по справі.

03.03.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача та відповідача-1 і дали додаткові пояснення.

Суд, вислухавши думку представників сторін та дослідивши матеріали справи, вирішив прийняти до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву відповідача-1, що надійшла 25.11.2008, оскільки подані сторонами по справі №50/412 обидва позови (первісний та зустрічний) взаємно пов"язані підставами та поданими доказами і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору, а тому ухвалою від 03.03.2009 прийняв зустрічну позовну заяву відповідача-1 - відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у справі № 50/412 до спільного розгляду з первісним позовом та відклав розгляд справи на 25.03.2009.

25.03.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача за первісним позовом та відповідача-1 за первісним позовом і дали додаткові пояснення по суті справи.

Представник позивача за зустрічним позовом подав письмові пояснення, в яких зазначає, що у позовних вимогах прокуратури має бути відмовлено.

Представник відповідача за зустрічним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача за зустрічним позовом заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з невиконанням відповідачем по зустрічному позову вимог ухвали суду від 03.03.2009 щодо надання суду документів, які передували укладенню договорів № 17/04-06а від 24.04.2006 та № 19/05-06/02 від 18.05.2006. Суд задовольнив дане клопотання та відклав розгляд справи на 22.04.2009.

22.04.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача за первісним позовом та відповідача-1 за первісним позовом і дали додаткові пояснення по суті справи.

Судом встановлено, що відповідач по зустрічному позову та прокурор не виконали вимог ухвал суду від 03.03.2009 та від 25.03.2009 щодо надання суду документів, які передували укладенню договорів № 17/04-06а від 24.04.2006 та № 19/05-06/02 від 18.05.2006.

Представник позивача за первісним позовом подав суду листи від Департаменту будівництва Міністерства оборони України № 227/8/1179 від 15.04.2009 та № 280/447 від 15.04.2009, в яких повідомлялося що документи, які передували укладенню договорів № 17/04-06а від 24.04.2006 та № 19/05-06/02 від 18.05.2006 вказаними Департаментами не погоджувалися та не реєструвалися.

Суд дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, залучив Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по зустрічному позову, оскільки при винесенні рішення з даної справи можуть зачіпатися його права та обов"язки, так як дане управління було стороною по договорах № 17/04-06а від 24.04.2006 та № 19/05-06/02 від 18.05.2006.

Розгляд справи було відкладено на 25.05.2009.

25.05.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача за первісним позовом та відповідача-1 за первісним позовом і дали додаткові пояснення по суті справи.

Представник позивача за зустрічним позовом подав суду письмові пояснення, в яких зазначив про необхідність припинення провадження по справі у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Судом встановлено, що третя особа-2 не виконала вимог ухвали суду від 22.04.2009, а саме не надала суду витребуваних документів.

Представники відповідача-2 за первісним позовом та третіх осіб в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи було відкладено на 24.06.2009.

24.06.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача за первісним позовом, відповідача-1 за первісним позовом та третьої особи і дали додаткові пояснення по суті справи.

Судом встановлено, що третя особа-2 вдруге не виконала вимог ухвал суду від 22.04.2009 та від 25.05.2009, а саме не надала суду витребуваних документів.

Представники відповідача-2 за первісним позовом та третьої особи-1 в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

19.06.2009 через канцелярію суду від представника Луцького національного технічного університету надійшла заява про вступ у справу третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом. Дане клопотання обгрунтоване тим, що розпорядженням Кабінету міністрів України від 20.02.2007 № 57-р “Про передачу майнового комплексу військового містечка № 37 в м. Луцьку” вказаний майновий комплекс(спір щодо якого є предметом розгляду даної справи) було передано до сфери управління Міністерства освіти і науки України (копія розпорядження додається).

Наказом Міністерства освіти і науки України № 352 від 28.04.2007 майновий комплекс військового містечка № 37 в м. Луцьку було прийнято для подальшої передачі на баланс Луцького державного технічного університету (копія наказу додається).

Суд, заслухавши думку представників присутніх прокурора, позивача за первісним позовом і третьої особи-1 за первісним позовом, які не заперечували проти заявленого клопотання третьої особи та вислухавши думку представника відповідача-1 за первісним позовом, який заперечував проти вказаного клопотання, вирішив, що дане клопотання достатньо мотивоване, належно обґрунтоване, а тому задовольнив його.

Крім цього, суд за власною ініціативою залучив до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом Міністерство освіти і науки України, оскільки розпорядженням Кабінету міністрів України від 20.02.2007 № 57-р “Про передачу майнового комплексу військового містечка № 37 в м. Луцьку” вказаний майновий комплекс було передано до сфери управління Міністерства освіти і науки України, а уже потім його було передано Луцькому національному технічному університету.

Представники присутніх сторін не заперечували проти залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом Міністерства освіти і науки України.

Розгляд справи було відкладено на 20.07.2009.

20.07.2009 в судове засідання прибули представники прокуратури, позивача за первісним позовом, відповідача-1 за первісним позовом та третьої особи-3 за первісним позовом і дали додаткові пояснення по суті справи.

Представники прокуратури, позивача за первісним позовом та третьої особи-3 за первісним позовом підтримали первісні позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі, проти зустрічних позовних вимог заперечували та просили відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача-1 за первісним позовом проти первісних позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю.

Представники відповідача-2 за первісним позовом та третіх осіб 1,2,4 за первісним позовом в судове засідання не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач-2 за первісним позовом та треті особи 1,2,4 за первісним позовом клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у них поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомили, що дає підстави визначити причини їх неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача-2 за первісним позовом та третіх осіб 1,2,4 за первісним позовом за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом була оголошена перерва в судовому засіданні на 31.07.2009 для оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови(первісний та зустрічний) та заперечення проти них, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивачів, відповідачів та третіх осіб, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - Бюро) в липні 2004 року за замовленням Луцької КЕЧ району Міністерства оборони України проведено технічну інвентаризацію та видано технічний паспорт на нерухоме майно, а саме гарнізонний будинок офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8 та склад /Б-1/ загальною площею 68,1 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8.

Згідно п.3.6. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (із змінами і доповненнями) реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації.

Відповідно до зазначених вимог, після проведення технічної інвентаризації, 27.10.2005 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Луцької міської ради 05.10.2005 проведено державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно за державою Україна в особі Верховної Ради України (Міністерство оборони України).

15.12.2006 проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою м. Луцьк вул. Винниченка, 8 за ПП «Західна продуктова компанія»на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 04.12.2006 по справі №7/173-75, яким за ПП «Західна продуктова компанія»визнано право власності на вищевказане нерухоме майно та зобов'язано КП «ВОБТІ»зареєструвати право власності на об'єкти нерухомого майна.

19.12.2006 між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль"(далі відповідач-1 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, покупець за договорами) та приватним підприємством "Західна продуктова компанія"(далі відповідач-2 за первісним позовом, третя особа за зустрічним позовом, продавець за договорами) укладено два нотаріально посвідченні договори купівлі-продажу (№№ ВЕМ 459058 059(договір-1) та ВЕМ 459060 061(договір-2)) державного майна, що знаходилося в управлінні Міністерства оборони України, а саме будівлі гарнізонного будинку офіцерів та будівлі складу, розташованих у місті Луцьк по вул. Винниченка, 8(далі договори).

Комунальним підприємством "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" (далі третя особа-1 за первісним позовом) 27.12.2006 зазначені будівлі зареєстровані за відповідачем-1 на праві приватної власності.

Відповідно до п. 1 договорів 1 та 2 продавець зобовязався передати майно у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти майно у власність і сплатити на умовах та в розмірі визначених цими договорами певні суми. Майно, що відчужується за даними договорами, складається зі складу /Б-1/ загальною площею 68,1 кв.м. та гарнізонного будинку офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м, що розташовані в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка і зазначений за № 8. Нежитлові приміщення належать продавцю на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 04.12.2006 по справі № 7/173-75 та зареєстровані в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" 15.12.2006 за р. № 12567306 та р. № 12567575 відповідно.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2007 рішення господарського суду Волинської області від 04.12.2006 по справі №7/173-75, яким за ПП «Західна продуктова компанія»визнано право власності на спірне нерухоме майно та зобов'язано КП «ВОБТІ»зареєструвати право власності на об'єкти нерухомого майна, скасовано та справу передано на новий розгляд, а у подальшому рішенням суду у позові було відмовлено.

Військовий прокурор Центрального регіону України звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до приватного підприємства "Західна продуктова компанія", третя особа без самостійних вимог - відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", про визнання недійсним договору від 24.04.2006 № 17/04-06а про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва(реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеного між Міністерством оборони України та приватним підприємством "Західна продуктивна компанія" та про визнання недійсним договору від 18.05.2006 № 19/05-06/02 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 24.04.2006 № 17/04-06а.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.01.2008 у справі № 6/78-92 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2008 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 у справі № 6/78-92 та залишено в силі рішення Господарського суду Волинської області від 21.01.2008 у справі № 6/78-92.

В даній постанові зазначається, що Господарським судом Волинської області встановлено факт укладання оспорюваних договорів № 17/04-06а та № 19/05-06/02 від імені Міністерства оборони України представником Мельником В.Л. з перевищенням наданих йому повноважень згідно довіреності від 09.03.2006 № 610, а саме щодо договору № 17/04-06а - без отримання рішення Міністра оборони України та без додержання встановленої у Міністерстві оборони України процедури погодження укладення таких договорів директором Департаменту будівництва Міністерства, а також щодо договору № 19/05-06/02 взагалі без повноважень на укладання від імені Міністерства оборони України такого договору про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі про спільне будівництво № 17/04-06а.

Також, як стверджується у цій Постанові, «місцевим господарським судом встановлено відсутність повноважень Міністерства оборони України на відчуження військового (майна гарнізонний будинок офіцерів А-2 площею 2107,0 кв.м. та склад Б-1 площею 68,1 кв.м.), стосовно якого чинним законодавством України встановлено спеціальний правовий режим, особливості статусу та порядок його відчуження, а саме: ч. 2 ст. З Закону України "Про правовий режим майна у Збройних України"; п.2, 6, 12 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919.

Згідно п. 6 Положення рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за погодженням з Мінекономіки переліку такого майна, а згідно абз. 2 п.12 Положення реалізація цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого військового майна, здійснюється за процедурою торгів (тендерів), що визначаються Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном, що свідчить про встановлення вказаними нормативно-правовими актами єдино можливого порядку відчуження військового майна шляхом його реалізації через уповноважені підприємства (організації), чого сторонами за оспорюваними договорами дотримано не було».

Таким чином, договір від 24.04.2006 № 17/04-06а про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва(реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між Міністерством оборони України та приватним підприємством "Західна продуктивна компанія" та договір від 18.05.2006 № 19/05-06/02 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 24.04.2006 № 17/04-06а визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Законом України „Про Збройні Сили України” визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Згідно ст. ст. 32, 33 Закону України „Про власність”, діючого на час укладання Договору купівлі-продажу від 22.03.05., субєктом права державної власності є Верховна Рада України, яка від імені народу України здійснює управління державним майном через уповноважений нею державний орган Кабінет Міністрів України.

Правовий режим майна у Збройних Силах України та його особливості визначені положеннями Закону України „Про Збройні Сили України” та Законом України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” органами, які здійснюють управління військовим майном є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

При цьому, вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Загальні норми щодо порядку відчуження військового майна передбачені ст. 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, відповідно до якої відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Методика оцінки вартості військового майна, а також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України, узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.00. № 1919 „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил” затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил.

Згідно пункту 2 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил в редакції чинній на момент укладання договору купівлі-продажу від 22.03.05. відчуження військового майна - вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації) або безпосередньої передачі виконавцям державного оборонного замовлення, іншим постачальникам матеріально-технічних засобів (ресурсів), виконавцям робіт, надавачам послуг (далі - виконавці) з метою проведення з ними розрахунків, а також передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей; реалізація військового майна - господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі; уповноважені підприємства (організації) - суб'єкти підприємницької діяльності, яким в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України надані повноваження на реалізацію військового майна на внутрішньому та/або зовнішньому ринку.

Пунктом 6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил встановлено, що рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна. У разі коли внаслідок скорочення та реорганізації Збройних Сил, переформування військових частин, їх переозброєння, планового поновлення військового майна тощо вивільняється військове майно, Міноборони за необхідності, але не рідше ніж один раз на квартал, подає Кабінетові Міністрів України погоджений з Мінекономіки додатковий перелік військового майна, яке може бути відчужено. Додаткові переліки військового майна затверджуються Урядовим комітетом з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності. Термін дії рішення Кабінету Міністрів України щодо затвердження переліку військового майна, яке може бути відчужено, становить три роки від дати його видання. Додаткові переліки військового майна, яке може бути відчужено, чинні до закінчення терміну чинності переліку військового майна, затвердженого рішенням Кабінету Міністрів України.

Як зазначалось вище рішення Господарського суду Волинської області від 21.01.2008 у справі № 6/78-92, яким були визнані недійсними договори № 17/04-06а від 24.04.2006 та № 19/05-06/02 від 18.05.2006 вступило в законну силу.

Таким чином, вказаним рішенням суду було встановлено неправомірність набуття відповідачем-2 права власності на спірні приміщення.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки, договір від 24.04.2006 № 17/04-06а про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва(реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між Міністерством оборони України та приватним підприємством "Західна продуктивна компанія" та договір від 18.05.2006 № 19/05-06/02 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 24.04.2006 № 17/04-06а визнані недійсними у встановленому законом порядку, то відповідно договори купівлі - продажу від 19.12.2006 № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 459060-061 між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та приватним підприємством "Західна продуктова компанія" також є недійсними з моменту їх укладення.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Цивільним кодексом України також передбачено відносини щодо визнання недійсності правочинів.

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього право чину, а в разі неможливості такого повернення відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 330 ЦК України добросовісний набувач набуває право власності на майно, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за виплатним договором було придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача зокрема в тому випадку, коли майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд вважає, що дана стаття передбачає не тільки втрату чи розкрадення як підставу для захисту інтересів власника шляхом віндикації, але й інші випадки, хоча закон їх не перелічує. Головним тут являється, щоб майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Матеріали справи та пояснення представників сторін свідчать, що майно вибуло з володіння Міністерства оборони України(власника) поза його волею на підставі правочину, на вчинення якого власник майна не уповноважував особу(Мельника Вячеслава Леонідовича), що підписала відповідні договори.

Суд вважає доведеним той факт, що набувач ПП "Західна продуктова компанія" по грубій необережності не взяв до уваги конкретних обставин угоди, з яких одразу було видно, що спірне державне майно відчужується неправомірно, тобто реалізується не Міністерством оборони України, а керівником філії без жодних належних повноважень.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що Міністерство оборони України не вчиняло будь-яких дій щодо схвалення правочину щодо відчуження свого майна що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Винниченка, 8, а навпаки в суді просить визнати його недійсним.

Наведене свідчить, що ПП «Західна продуктова компанія»не володіло правами власника на спірне майно і не мало права його відчужувати шляхом продажу, у зв'язку з чим право власності на це майно у наступного набувача (відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль") - не виникало.

Зазначене також частково підтверджується тим фактом, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.02.2007 № 57-р «Про передачу майнового комплексу військового містечка № 37 в м. Луцьку»вказаний майновий комплекс на підставі пропозиції Міністерства оборони України було передано до сфери управління Міністерства освіти і науки України (копія розпорядження в матеріалах справи).

З даного Розпорядження слідує, що Міністерство оборони України в 2007 році не знало, що спірне майно уже передано ПП «Західна продуктова компанія»згідно з рішенням господарського суду Волинської області від 04.12.2006 по справі №7/173-75.

Суд також приймає до уваги Постанову слідчого з особливо важливих справ військової прокуратури Центрального регіону України капітана юстиції Кізя С.М. від 03.07.2009 про порушення кримінальної справи, обєднання кримінальної справи та прийняття кримінальної справи до провадження. Даною Постановою було порушено кримінальну справу відносно Мельника Вячеслава Леонідовича за ознаками злочину передбаченого ст. 365 ч. 3 КК України.

З тексту вказаної Постанови вбачається, що 24.04.2006 Мельник В.Л., перевищуючи надані йому повноваження, діючи умисно в інтересах третіх осіб - ПП "Західна продуктова компанія", з метою відчуження військового майна комерційній структурі в умовах відсутності відповідного рішення Міністра оборони України та погодження директора Департаменту будівництва МОУ, перебуваючи у м. Києві, вчинив дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, уклавши від імені Держави України із ПП "Західна продуктова компанія" інвестиційний договір № 17/04-06а про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 37 (м. Луцьк, вул. Винниченка, 8).

18.05.2006 Мельник В.Л., продовжуючи свої дії направлені на протиправну реалізацію військового майна, перевищуючи надані йому повноваження в інтересах ПП "Західна продуктова компанія", реалізував вказаному підприємству будівлі та споруди військового містечка № 37 (м. Луцьк, вул. Винниченка, 8), уклавши із ПП "Західна продуктова компанія" договір № 19/05-06/02 компенсації пайової участі у договорі № 17/04-06а від 24.04.2006 року, та склавши акт прийому-передачі вказаного нерухомого майна від МОУ до ПП "Західна продуктова компанія".

У грудні 2006 року, внаслідок укладення та реалізації вказаних договорів та актів Мельником В.Л., право власності на нерухоме військове майно військового містечка № 37 (м. Луцьк, вул. Винниченка, 8), загальною вартістю понад 2,9 млн. гри., перейшло до ПП "Західна продуктова компанія".

Таким чином, суд приходить до висновку, що порушення, які були допущені відповідачами 1, 2 за первісним позовом при укладанні спірних договорів купівлі - продажу є істотними та суперечать нормам та меті діючого законодавства, а саме запобіганню порушень у сфері відчуження та реалізації державного майна, досягненню оптимального і раціонального використання державного майна, а тому вважає за необхідне зобовязати відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" повернути в управління Міністерства оборони України майно набуте за договорами купівлі - продажу від 19.12.2006 № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 459060-061 між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та приватним підприємством "Західна продуктова компанія", а саме гарнізонний будинок офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8 та склад /Б-1/ загальною площею 68,1 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі та задоволення первісних позовних вимог.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів солідарно в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

2. Первісний позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсними з моменту укладення договір купівлі-продажу від 19.12.2006 № ВЕМ 459058-059 та договір купівлі-продажу від 19.12.2006 № ВЕМ 459060-061, які укладені між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та приватним підприємством "Західна продуктова компанія" щодо відчуження майна, що складається з: гарнізонного будинку офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8 та складу /Б-1/ загальною площею 68,1 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8.

4. Зобовязати відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" повернути в управління Міністерства оборони України майно набуте за договорами купівлі - продажу від 19.12.2006 № ВЕМ 459058-059 та № ВЕМ 459060-061 між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та приватним підприємством "Західна продуктова компанія", а саме гарнізонний будинок офіцерів /А-2/ загальною площею 2127,2 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8 та склад /Б-1/ загальною площею 68,1 кв.м, що розташований в місті Луцьку Волинської області по вул. Винниченка, 8.

5. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909) в доход Державного бюджету України 127 (сто двадцять сім) грн. 50 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з приватного підприємства "Західна продуктова компанія"(вул. Потебні, 71, м. Луцьк, 49017, код ЄДРПОУ 34310290) в доход Державного бюджету України 127 (сто двадцять сім) грн. 50 коп. державного мита та 59 (пятдесят девять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

9. Копію рішення розіслати сторонам.

СуддяГоловатюк Л.Д.