Ухвала суду № 52925406, 19.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року Справа № 876/9123/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засіданняФедак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001311702/0/21381 від 07.11.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 07.11.2012 року №0001311702/0/21381.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята із неповним зясуванням обставин, що мають значення для даної справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ЛМКП «Львівтеплоенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 02.08.2012 р. №637/33-00/05506460.

В п. 3.5.4 «Перевірка правильності обчислення, повноти своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб» акту перевірки вказано, що в порушення абзацу «е» пп. 4.2.9, абзацу «а» пп.4.2.10 п. 4.2. ст. 4, ст.7, пп. 8.1.4, п. 8.1, ст. 8; ст.14, пп. «а», «б» п. 19.2, ст.19 пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями) ЛМКП «Львівтеплоенерго» не нараховано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 4696,80 грн. за грудень 2010 року з наданих додаткових благ не працівнику підприємства, при відшкодуванні майнової шкоди, не спрямованої на відшкодування прямих збитків.

В акті перевірки вказано, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» за рахунок прибутку (рахунок бух. обліку 949) відповідно до платіжного доручення №ЛТЕ00006118 від 01.12.10 р. перераховано кошти на розрахунковий рахунок фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 31312,00 грн., як відшкодування майнової шкоди, згідно претензії від 24.11.2010 року. Однак до перевірки не представлено жодних первинних документів, які б підтвердили відшкодування прямих збитків ОСОБА_1, або спрямування сум на відшкодування прямих збитків, заподіяних автомобілю ОСОБА_1 внаслідок ДТП за участю працівника ЛМКП «Львівтеплоенерго» під час виконання безпосередніх трудових обовязків.

Таким чином, в результаті вищенаведеного порушення, перевіркою донараховано податок з доходів фізичних осіб за грудень 2010 року в сумі 4696,80 грн. (31312,0 грн. х 15%).

Відповідно до пп. 4.2.9 «е» п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Згідно з пп.4.2.10 «а» п.4.2 ст.2 згаданого вище Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди. Відповідно до п.7.1 ст.7 цього ж Закону ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Згідно з пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати. Згідно з п.19.2 ст.19 цього ж Закону особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б)надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Згідно з пп. 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Враховуючи вище наведене просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.14 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ЛМКП «Львівтеплоенерно» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, про що складено акт № 637/33-00/05506460 від 02.08.2012 року, на підставі якого, після адміністративного оскарження, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001311702/0/21381 від 07.11.2012 року за платежем податок з доходів з фізичних осіб на суму 5871,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 4696,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1174,20 грн.). Зокрема, встановлено порушення позивачем п.п. «е» п.п. 4.2.9 абз. «а» п.п. 4.2.9 абз. «а» п.п. 4.2.10, п. 4.2 ст 4, ст. 7, п.п. 8.1.4, п. 8.1 ст. 8, ст. 14, п.п. «а», «б» п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з додатковим покликанням на п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував,що відповідно до п.п. 4.2.9 «е» п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподаткованого доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін(у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням. Ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 ст. 7 вказаного Закону. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно п.п. 8.1.1, 8.1.4 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо оподатковуваний дохід виплачується у не грошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати. Відповідно до п. 1.15 ст. 1 зазначеного Закону податковий агент юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно п. 20.3.2 ст. 20 зазначеного Закону у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно акту перевірки від 02.08.2012 року, на думку відповідача, підприємством не нараховувався та не сплачувався податок з доходів фізичних осіб у сумі 4696,80 грн., з наданих додаткових благ не працівнику підприємства, при відшкодуванні майнової шкоди не спрямованої на відшкодування прямих збитків. Крім того, представник відповідача зазначив, що таке надане додаткове благо здійснене шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок фізичної особи на підставі платіжного доручення № ЛТЕ 00006118 від 01.12.2010 року в сумі 31312,00 грн.

При цьому судом зясовано, що між позивачем та страховою компанією АСК «Скарбниця» 14.04.2010 року укладено Угоду № 26/1401/ВА/10 про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до п. 1.1 Угоди предметом цього договору є обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності страхувальника (позивача) відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який вступив у дію з 01.01.2005 року. Страхувальник зобовязується застрахувати свою цивільно-правову відповідальність як власника транспортних засобів. Транспортні засоби в кількості 105 одиниць (перелік транспортних засобів подано в додатку 1. ОСОБА_2 під час виконання ним безпосередніх трудових обовязків 27.07.2010 року вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.08.2010 року у справі № 3-2182/10.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції встановлено, що згідно додатку 1 до Угоди (Заява на обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЛМКП «Львівтеплоенерго») під № 54 в якості застрахованого транспортного засобу визначено Екскаватор Е04321ІВ державний номерний знак НОМЕР_1 на якому було вчинено автотранспортну аварію. Відповідно до п. 5.2.,5.4. Угоди обовязковий ліміт відповідальності Страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілому становить 25500,00 грн. на одного потерпілого. Крім того, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди заподіяної майну потерпілих становить 2% (пятсот десять гривень) від ліміту відповідальності Страховика, в межах якого відшкодовується збиток заподіяний майну потерпілих. Отже максимальний розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілих становить 24990,00 грн., що і було виплачено страховою компанію за заподіяну матеріальну шкоду.

При цьому судом першої інстанції вірно враховано, що згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) до повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

ОСОБА_1, особою, якій була заподіяна шкода внаслідок ДТП, заявлено претензію ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 24.11.2010 року, відповідно до змісту якої просив відшкодувати решту матеріального збитку в розмірі 31312,00 грн. На підтвердження розміру претензії надав копію висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 269 від 13.08.2010 року з додатками, відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження станом на момент дослідження становить 56302,00 грн. (56302,00 грн - 23990,00 грн. = 31312,00 грн.). Оскільки страхове відшкодування не покривало фактично завданої шкоди ОСОБА_1, позивач виплатив йому такі кошти, оскільки факт заподіяння майнової шкоди ЛМКП «Львівтеплоенерго» визнало у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що покликання відповідача, на ту обставину, що оскільки ОСОБА_1З не є працівником ЛМКП «Львівтеплоенерго» суму виплаченої різниці слід вважати додатковим благом та слід оподатковувати таку виплачу податковим з доходів фізичних осіб, не заслуговють на увагу, бо прямі збитки - поточна вартість витрат на відтворення, заміщення або відшкодування ринкової вартості об'єкта оцінки без урахування не отриманих майбутніх вигод (Постанова Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 року «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»). Крім того, відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

З огляду на це, суд першої інстанції правильно погодився з доводами позивача, що суми відшкодувань прямих видатків, понесених платником податку ЛМКП «Львівтеплоенерго» ОСОБА_1 внаслідок заподіяння останньому матеріальної шкоди за рахунок коштів позивача в сумі 31321,00 грн., з вини якого сталися такі збитки; не вважаються обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб в контексті п.п. «а» 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а крім того визначення його у якості податкового агента у даному випадку, оскільки грошові кошти, перераховані ЛМКП «Львівтеплоенерго» па користь ОСОБА_1 не включаються до складу загального місячного оподаткованого доходу, позивач не є податковим агентом, він у даному випадку не зобовязаний нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку.

З врахуванням вище викладеного, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про відсутність законних підстав для визначення платнику податків ЛМКП «Львівтеплоенерго» як суми основного грошового зобовязання, так і сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року по справі № 813/3620/14 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлений 23.10.2015 року