Ухвала суду № 52925071, 27.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11167/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Шостака О.О.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора «Біком» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора «Біком» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Брокерська контора «Біком» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2013 року № №0000515.6-26, №0000615.6-24, та від 15 січня 2015 року №0005150226, № 0002150226, № 0003150226, №0004150226.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015р. №0005150226 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень-червень 2012 року на суму 5 820,00грн. В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування ТОВ "Брокерська контора "Біком" від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, вересень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 25.12.2012 року №224/15-670/19123231, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2012 року на суму 2 910 грн., за червень 2012 року на суму 2 910 грн.; п.200.14 ст. 200 Податкового Кодексу України , що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування в розмірі 1 926 732 грн., а саме: за лютий 2012 року на загальну суму 303 5.14 грн., за березень 2012 року на загальну суму 336 651 грн., за квітень 2012 року на загальну сумі 295 979 грн., за травень 2012 року на загальну суму 266 683 грн., за червень 2012 року на загальну суму 386 989 грн., за липень 2012 року на загальну суму 128 072 грн., за жовтень 2012 року на загальну суму 208 844 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві було винесено податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2013 року №0000515.6-26, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 926 732 грн. та №0000615.6-24, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 5 820 грн.

Крім того, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування ТОВ "Брокерська контора Біком" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2014 року, за результатами якої було складено акт від 22.12.2014 року №353/26-59-15-02-27, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Розділу V ПК України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит на суму 62753,50 грн., а саме: за січень 2012 року на суму 40 367,86 грн., за травень 2012 року на суму 3 535 грн., за червень 2012 року на суму 2 910 грн., за вересень 2012 року на суму 14 461,47 грн., за грудень 2012 року на суму 1 479,17 грн.; п. 200.14, ст. 200 ПК України, у зв'язку з чим завищено бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2014 року в розмірі 1 804 682 грн.; п.200.14 ст. 200 ПК України, встановлено заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 2 951 252 грн., за січень 2012 року в розмірі 1 464 841 грн.; за травень 2013 року в розмірі 224 714 грн.; за червень 2013 року в розмірі 520 232грн.; за липень 2013 року в розмірі 620 821 грн.; за серпень 2013 року в розмірі 83 660 грн.; за вересень 2013 року в розмірі 36 984 грн.; п. 200.4, ст. 200 ПК України та п.п.7.5.3 п. 7.5 розділу 7 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість за якими нараховано від'ємне значення та/або задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, затверджено наказом ДПС України від 19.06.2012 № 522 ТОВ БК «Біком» відмовлено в бюджетному відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2014 року в розмірі 2 951 252 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві було винесено податкові повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року №0005150226, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 62 753,50 грн.; № 0002150226, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі: сума завищення бюджетного відшкодування -1 804 682,00 грн.; штрафні (фінансові) санкції - 451 170,50 грн.; № 0003150226, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 951 252,00 грн.; №0004150226, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 951 252,00 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Видавництво «Деметра» 22.05.2012р. укладено договір № 2205-1, відповідно до умов якого ТОВ «Видавництво «Деметра» зобов'язувалось виконати роботи по розробці та виготовленню планів евакуації, повний перелік яких зазначено у рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною цього договору, у якому вміщено повну інформацію (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість).

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин за названим договором позивачем надано до суду акт надання послуг, податкові накладні та виписки з банківського рахунку.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не було надано копії рахунку-фактури, хоча такий і значиться невід'ємною частиною цього договору.

Апелянт посилається на те, що вказаний документ ним долучено до апеляційної скарги. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наданий апелянтом рахунок-фактура датований 07.05.2015 року, при тому, що договір з ТОВ «Видавництво «Деметра» позивачем було укладено лише 22.05.2015 року. Таким чином, вказаний документ не підтверджує реальності господарських взаємовідносин за названим вище договором.

Крім того, позивачем до матеріалів справи додано копію «Плану евакуації 2-го поверху», однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, з наданої копії не можливо встановити, ким та у який період було виготовлено даний ескіз.

Також, між позивачем та ПП «Алекс Плюс» 17.01.2012р. укладено договір № 3, відповідно до умов якого ПП «Алекс Плюс» зобов'язувалось виконати роботи з постачання матеріалів та обладнання, монтажу та налагодження слабострумних мереж (системи контролю доступу, системи охоронної сигналізації виходів, системи відеоспостереження службових приміщень охорони) в приміщенні готелю за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 56, згідно кошторисів, що є невід'ємними частинами до цього договору.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин за названим договором позивачем надано до суду кошторис, акт здачі-приймання робіт, податкову накладну та виписку з банківського рахунку позивача.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, всупереч п.1.3 Договору, позивачем не було надано дозволів та ліцензій ПП «Алекс Плюс» на виконання передбачених умовами договору робіт.

Крім того, між позивачем та ТОВ «ПластПрінт» 22.03.2012 року укладено договір № 22032012/01, відповідно до змісту якого ТОВ «ПластПрінт» зобов'язувалось виготовити та передати у власність позивача пластикові карти на умовах DDP Інкотермс-2010, у відповідності із специфікаціями які являються додатками до даного договору.

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано копії Специфікації, видаткової накладної, податкових накладних та виписки по банківському рахунку позивача.

Разом з тим, п. 2.1 Договору, сторонами до початку виконання робі погоджується оригінал-макетів продукції. Погодження макетів продукції також передбачено Специфікацією. Крім того, вказаною специфікацією встановлено, що форма та розмір продукції установлюються технічним завданням на виготовлення продукції.

Однак, позивачем до матеріалів справи не додано копії погодженого оригінал-макету продукції та технічного завдання.

Також, між позивачем та ПП МПП «Каштан» укладено Договір підряду № 08/08-12 від 08.08.2012р., відповідно до умов якого ПП МПП «Каштан» зобов'язувалось власними силами і засобами здійснити поточний ремонт в Будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 56-А.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин за названим договором позивачем надано до суду Підсумкову відомість ресурсів, локальний кошторис, довідку про вартість будівельних робіт та витрат, акт приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, виписку з банківського рахунку позивача.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, позивачем до матеріалів справи не надано копію Специфікації, яка відповідно до умов договору являється його невід'ємною частиною. При цьому, надана позивачем копія Договірної ціни на здійснення ремонтних робіт не містить погодження замовником, а зі змісту наданої копії Підсумкової відомості ресурсів (витрати - по факту), неможливо встановити ким вона складена, ким підписана в якості виконавця, а також відсутнє погодження. Також із змісту наданого Договору вбачається, що на позивача також було покладено обов'язок із передачі підряднику по Акту прийому-передачі проектної документації (п. 3.1 та п. 5.3 Договору), однак такий позивачем до матеріалів справи не надано.

Також з матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Гатюра», на підтвердження реальності яких позивачем було надано до суду видаткову накладну, податкові накладні та банківські виписки з особового рахунку позивача.

Разом з тим, матеріали справи не містять договору поставки від 21.11.2012р. за № СФ000314, посилання на який є в видатковій та податкових накладних, про що зазначено судом першої інстанції. При цьому, колегія суддів зазначає, що не було надано вказаного договору і до суду апеляційної інстанції.

Крім того, що у видатковій накладній відсутні реквізити «від постачальника» (прізвище, ім'я, по батькові, посада особи та підпис), а також відсутні реквізити довіреності «Отримувача» товару (прізвище, ім'я, по батькові, посада особи).

Отже, в первинних документах наданих позивачем маються розбіжності та відсутня обов'язкова інформація, у зв'язку з чим вказані документи не є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вказані недоліки наданих позивачем документів та відсутність значної кількості первинних документів та обліку, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Наведені обставини та досліджені колегією суддів документальні докази в їх сукупності, є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту.

Колегія суддів наголошує на тому, що реальність операцій позивачем суду не доведено.

Стосовно інших обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так проведеними перевірками встановлено, що позивачем занижено розмір бюджетного відшкодування: за січень 2012року на загальну суму 1 464 841,00грн., за лютий 2012року на загальну суму 303 514,00грн., за березень 2012року на загальну суму 336 651,00грн., за квітень 2012року на загальну суму 295 979,00грн., за травень 2012року на загальну суму 266 683,00грн., за червень 2012року на загальну суму 386 989,00грн., за липень 2012року на загальну суму 128 072,00грн., за жовтень 2012року на загальну суму 208 844,00грн., за лютий 2012року на загальну суму 303 514,00грн., за травень 2013року на загальну суму 224 714,00грн., за червень 2013року на загальну суму 520 232,00грн., за липень 2013року на загальну суму 620 821,00грн., за серпень 2013року на загальну суму 83 660,00грн., за вересень 2013року на загальну суму 36 984,00грн.

Так, позивачем не заперечується встановлений податковим органом розмір заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, однак заперечується можливість встановлення податковим органом способу відшкодування такого.

Відповідно до пп. «а» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавцем чітко визначено алгоритм дій податкового органу у разі встановлення заниження суб'єктом господарювання розміру бюджетного відшкодування, що визначає обов'язок податкового органу збільшити такий шляхом винесення податкового повідомлення-рішення та передбачено наслідки для суб'єкту господарювання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем надано належні докази на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора «Біком» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.