Постанова № 52924814, 19.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2015 рокусправа № 804/7985/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

при секретарі: Портненко М.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі № 804/7985/15 за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (відповідач 1), державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління ОСОБА_3 (відповідач 2) про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 22259352, видане відповідачем 2 про відмову у державній реєстрації права власності на 1/4 домоволодіння, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Камчатська, будинок 7; зобовязати Відповідача 1 зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину домоволодіння, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Камчатська, будинок 7 на підставі заяви за реєстраційним № 11461127 від 19.05.2015 року.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про необхідність введення в експлуатацію частини приміщення для реєстрації права власності на заявлене майно, оскільки в рішенні суду, поданого для реєстрації не йдеться про вказану прибудову, право власності на майно належить на підставі двох правовстановлювальних документів, та право власності на частку майна, яка має за висновком реєстратора бути введеною в експлуатацію, вже зареєстровано, та про повторну реєстрацію не йдеться.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 204/6446/2013-ц провадження № 2/204/314/2014р. від 03.02.2015 року затверджено мирову угоду між сторонами цивільної справи, та визнано за ОСОБА_1 право власності на належні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 1/4 частку домоволодіння № 7 по вул. Камчатській у м. Дніпропетровську а саме:

- 1/12 частку домоволодіння № 7 по вул. Камчатській у м. Дніпропетровську, яка належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право спадкування від 18 грудня 1952 року, виданого нотаріусом Другої Державної міської нотаріальної контори м. Дніпропетровська ОСОБА_6 Право власності на вказану частку зареєстровано в Комунальному підприємстві Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації 11.02.1953 року та реєстрову книгу за № 30-100;

- 1/12 частку домоволодіння № 7 по вул. Камчатській у м. Дніпропетровську, яка належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26 червня 2013 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, розташоване на земельній ділянці та в цілому складається з: А-1 - житловий будинок, глинобитна цегла, житловою площею 64,9 кв.м., загальною площею 103,3 кв.м., Б - сарай, дерево. Г - гараж, цегла, Д - сарай тимчасовий, сітка + метал, Е, З - навіси, Ж - альтанка, цегла, №1-18 - споруди, І, ІІ замощення. Право власності на вказану частку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.06.2013 року, номер запису про право власності: 1432170;

- 1/12 частку домоволодіння № 7 по вул. Камчатській у м, Дніпропетровську, що належить ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26 червня 2013 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, розташоване на земельній ділянці та в цілому складається з: А-1 - житловий будинок, глинобитні цегла, житловою площею 64,9 кв.м. загальною площею 103,3 кв.м., Б - сарай, дерево. Г - гараж, цегла, Д - сарай тимчасовий, сітка + метал, Е, З - навіси, Ж - альтанка, цегла, №1-18 - споруди, І, ІІ замощення. Право власності на вказану частку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.06.2013 року, номер запису про право власності: 1432231.

Ухвала суду набрала законної сили 10.02.2015 року.

19.05.2015 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про реєстрацію права власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Камчатська, будинок 7.

22 червня 2015 року Відповідач 2 розглянув заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 19.05.2015 16:26:38 за реєстраційним номером 11461127, яку подав позивач, для проведення державної реєстрації права власності (форма власності: приватна, спільна часткова) на домоволодіння, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Камчатська, будинок 7, та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, та встановила: подані документи не відповідають вимогам, встановленим законодавством.

У зв'язку із чим прийнято оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 22259352 від 22 червня 2015 року. (а.с. 36-37).

В обґрунтування прийняття такого рішення зазначено наступне:

- відповідно до пункту 1 частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі Закон № 1952), пункту 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Укради від 17.10.2013 року № 868 (далі Порядок № 868) під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення; повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода), пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

- приписами частини 4 статті 15 Закону № 1952 передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Окрім цього, згідно з пунктом 6 Порядку № 868 документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами;

- заявником до розгляду надано ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2015 року, відповідно до якої за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частку домоволодіння № 7 по вул. Камчатській, яке складається з: А-1 - житловий будинок житловою площею 64,9 кв.м, загальною площею 103,3 кв.м.; Б - сарай; Г - гараж; Д - сарай (тимч.); Е, 3 - навіси; Ж - альтанка; № 1-8, споруди; І, ІІ - замощення. Однак згідно з технічним паспортом від 03.02.2012 року та листом КП ДМБТГ ДОР № 5994 від 03.06.2015 у житловому будинку літ.А-1 у 2008 році самовільно побудовано прибудову літ. а?-1, а відповідно до пункту 10 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 (далі Порядок № 461) у разі, коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію. Крім того, пунктом 4 Порядку № 868 передбачено, що у разі, коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Заявником не надано документа, що підтверджує введення об'єкта в експлуатацію.

З огляду на вказане, керуючись статтею 24 Закону № 1952, пунктами 20 та 28 Порядку № 868, державний реєстратор відмовив у державній реєстрації за позивачем права власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вулиця Камчатська, будинок 7.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

За приписами п. 28 Порядку № 868 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на частки майна, у державній реєстрації яких відмовлено, раніше вже було у встановленому законом порядку зареєстровано в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 11.02.1953 року та реєстровій книзі за №30-100; в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.06.2013 року, номер запису про право власності: 1432170.

Разом з тим, такі висновки суду суперечать обставинам справи, оскільки з довідки КП «Дніпропетровське міжміське БТІ» від 03.06.2015 року № 5994 вбачається, що раніше на підставі договору довічного утримання від 30.07.1986 року за позивачем було зареєстровано право власності на ? частини домоволодіння № 7 по вулиці Камчатській в місті Дніпропетровську. Тобто право власності на вказану частку зареєстровано в ідеальній долі без виділення належних позивачу приміщень вказаного домоволодіння в натурі. (а.с. 35).

Посилання позивача та суду першої інстанції на порядок користування жилими приміщеннями домоволодіння, який фактично склався між колишніми власниками домоволодіння є безпідставними, оскільки такий порядок у встановленому законом порядку не встановлювався.

Крім того, з технічного паспорту вбачається, що прибудова а?-1 самочинно збудована позивачем у 2008 році, тобто вже після реєстрації за ним права власності на ? частини цього житлового будинку. (а.с. 67).

Колегія суддів також зазначає, що з ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2015 року, відповідно до якої за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частку домоволодіння № 7 по вул. Камчатській в місті Дніпропетровську, не вбачається визнання за позивачем права власності саме на приміщення 3-2, 3-3 та 3-1 домоволодіння, як зазначає суд першої інстанції. Вказаною ухвалою суду визнано право власності позивача на ідеальну долю без визначення конкретних приміщень.

Таким чином, реєстрації підлягає саме ? частина вказаного житлового будинку, а не конкретні приміщення цього будинку.

Разом з тим, як зазначалось вище, пунктом 10 Порядку № 467 та пунктом 4 Порядку № 868 передбачено, що державна реєстрація обєкта, який містить самочинне будівництво, може бути проведена лише після прийняття такого самочинного будівництва в експлуатацію. Оскільки прибудова а?-1 є невідємною частиною домоволодіння № 7 по вул. Камчатській в місті Дніпропетровську, право власності на вказане домоволодіння може бути зареєстровано лише після надання документа про прийняття його в експлуатацію.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову у задоволенні позову.

Повний текст виготовлено 23 жовтня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі № 804/7985/15 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (відповідач 1), державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління ОСОБА_3 про скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко