Ухвала суду № 52924721, 13.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2015 рокусправа № 808/9126/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання:Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 808/9126/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Дніпрокор" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

12.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірми Дніпрокор, звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомленнярішення №0000992201 від 10.07.2014.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Дніпрокор - задоволено. Визнано протиправним та частково скасовано винесене Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення рішення від 10.07.2015 року №0000992201 в сумі за основним платежем 85 458 грн. (вісімдесят пять тисяч чотириста пятдесят вісім гривень 00 копійок) та за штрафними санкціями 42 729 грн. (сорок дві тисячі сімсот двадцять девять гривень 00 копійок).

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час винесення судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, повністю не встановлені всі обставини справи та не досліджені докази, а тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що у період з 11.04.2014 по 28.05.2014 співробітниками ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №68/08-29-22-0108/13612779 від 05.06.2014.

Крім того, в період з 17.06.2014 по 26.06.2014 співробітниками ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ Епіцентр К за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №75/08-29-22-0109/13612779 від 27.06.2014.

В актах перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем, серед іншого, п.185.1 ст.185, п.186.4 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.192.1 ст.192, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, в результаті чого позивачем: занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (р.25 податкової Декларації з ПДВ) всього в сумі 152 744,00 грн.; завищено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (р.25 податкової декларації з ПДВ) всього у сумі 37347,00 грн.; завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 28984,00 грн.; занижено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість (р.19 податкової декларації з ПДВ) в розмірі 162 060,00 грн.; занижено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 податкової Декларації з ПДВ) на загальну суму 753 970,00 грн.

У звязку з виявленими порушеннями відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0000992201 від 10.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 159 301,50 грн., в т.ч. за основним платежем 106 201,00 грн. та 53100,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з оскаржуваним податковим повідомлення рішенням, звернувся з адміністративним позовом до суду першої інстанції.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що при виконанні робіт з безкоштовного гарантійного ремонту позивач не отримує доходу, як за окрему господарську операцію, а лише в порядку ст.140 Податкового кодексу України, при визначені обєкта оподаткування враховує витрати повязані з гарантійним ремонтом (обслуговуванням) поставленого товару, тому висновок контролюючого органу про заниження податкових зобовязань в розмірі 85 453,00 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, а отже наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що позивач в перевіряємий період здійснював гарантійний ремонт реалізованого парково-садового обладнання та інструменту, на які встановлюється гарантійне обслуговування на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів. Всього за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 ТОВ фірма Дніпрокор надало послуги з гарантійного ремонту, які відображені в журналі обліку покупців усього на суму 427 280,79 грн. Разом з тим, на підставі наданих до перевірки документів, реєстрів виданих податкових накладних, книги обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуг гарантійного ремонту (обслуговування), декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 та додатків до декларацій, встановлено, що позивачем не включено до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість надані послуги з гарантійного ремонту.

З наданих до матеріалів справи договорів укладених між позивачем та ТОВ Профінструмент-К, ТОВ Тех-Мет, ПАТ Мотор Січ, ТОВ Епіцентр К, ТОВ Практікер Україна, ТОВ ОСОБА_1 Україна, судом встановлено, що у вказаних договорах зазначено, що позивач здійснює безоплатне гарантійне обслуговування поставленого товару протягом гарантійного строку.

Згідно п.186.4 ст.186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 цієї статті.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 ст.188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем у перевіряємий період здійснювався гарантійний ремонт техніки, а кошти від надання вказаних послуг, на думку відповідача, неправомірно не включено до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Разом з тим, суд не може погодитись з такими висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.140.1.4 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку. У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №506 затверджено Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів (далі Порядок №506), який визначає відносини між споживачами, які придбавають технічно складні побутові товари для власних побутових потреб (далі - споживачі), та їх виробниками, продавцями і виконавцями робіт з гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни товарів (далі - виконавець).

Пунктом 3 Порядку №506 передбачено, що гарантійне обслуговування полягає у тому, що виробник (продавець, виконавець) протягом гарантійного терміну зобов'язується організувати, якщо це передбачено експлуатаційним документом, роботи із спеціальної установки (підключення) товару чи його складання (далі - введення в експлуатацію) та технічного обслуговування. Роботи з гарантійного ремонту (обслуговування) виконуються для споживача безоплатно. Виробник (продавець, виконавець) забезпечує нормальну роботу (застосування, використання) товару, у тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного терміну.

Крім того, наказом Міністерства фінансів України від 03.12.2012 №1263 затверджено Порядок обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) (далі Порядок №1263), який застосовується при визначенні витрат платника податку на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів.

Так, відповідно до п.3 Порядку №1263 у разі здійснення гарантійних замін товарів або послуг з гарантійного ремонту (обслуговування) платник податку зобовязаний вести окремий облік покупців, що отримали таку заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), у тому числі, якщо такі гарантійні заміни товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) здійснені платником податку через третіх осіб (центри сервісного обслуговування).

Згідно п.5 Порядку №1263 облік покупців ведеться платниками податку самостійно в паперовій або в електронній формі (з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу), в тому числі на основі звітів, отриманих від третіх осіб (центрів сервісного обслуговування), що здійснювали гарантійні ремонти (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платниками податку, у Книзі обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) (далі - Книга), яка повинна містити реквізити, зазначені у пункті 7цього Порядку, та обліковуватись за формою, що додається.

На підтвердження виконання позивачем гарантійного ремонту до матеріалів справи надано копії книг обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товару або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування) за січень 2012 грудень 2013 року.

Суд не приймає посилання представника відповідача на пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Суд зазначає, що позивач виконуючи роботи з гарантійного обслуговування техніки виконує вказані роботи в рамках договорів поставки товару, відповідно до умов договору та умов чинного законодавства, що не є окремим договірним зобовязанням з надання послуг, а тому на вказані операції не поширюється дія пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок контролюючого органу про заниження податкових зобовязань в розмірі 85 453,00 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

За даних обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та дослідженні судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 15 квітня 2015 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Головуючий:С.В. Сафронова

Суддя:В.Ю. Поплавський

Суддя:Д.В. Чепурнов